Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Бойко Н. Назва : Інтелігенти- просвітники в прозі О. Кониського та Б. Грінченка: проблема реалізації Місце публікування : Синопсис: текст, контекст, медіа: електронний фаховий журнал/ Київський університет імені Бориса Грінченка. - Київ: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2022. - Том 28, № 4. - С. 175-182. - ISSN 2311-259Х, DOI 10.28925/2311-259x.2022.4.1 (Шифр С325934233/2022/28/4). - ISSN 2311-259Х, DOI 10.28925/2311-259x.2022.4.1 Примітки : Бібліогр. в кінці ст. Ключові слова (''Вільн.індекс.''): українська проза--рецепція--повість--ідея--образ--ідеологія--народник Анотація: У статті проаналізовано прозові твори двох представників украї нської літератури останньої чверті ХІХ ст. — Олександра Кониського і Бориса Грінченка. Закцентовано, що низка ї хніх творів, з одного боку, розширюють жанрово-стильові можливості тогочасної украї нської прози, з другого, втілюють намагання в межах реалістичної художньої системи змоделювати бажану суспільну реальність. Усвідомлюючи обмеженість свої х практичних діи , прозаї ки покладали на літературу роль сери озного посередника для налагодження комунікації між «старою» і «молодою» інтелігенцією, інтелігенцією і народом. А втім ідеологічна проза була одним із засобів популяризації украї нства та залучення нових сил до культурно-просвітницького руху. Предмет дослідження — проблемно-ідеи на основа аналізованих творів і ї х система образів. Об’єкт дослідження — прозові твори О. Кониського та Б. Грінченка, де рушієм сюжету и головною діи овою особою постають представники різночинної украї нської інтелігенції , яких зазвичаи називали «нові люди». Мета статті — на прикладі творів представників старшого і молодшого покоління украї нофілів простежити, чи змінювалися ідеї національного руху та настрої у колі украї нських громадсько-культурних діячів. Зазначена мета передбачає вирішення таких завдань: окреслити різні періоди народницького руху в Украї ні в рецепції и ого багаторічних і активних учасників, проаналізувати підхід до концептування образу «нової людини» як носія нової ідеології та популяризації останньої серед ширших суспільних мас, з’ясувати, наскільки мрії народників кореспондувались із реальністю. У результаті проведеного аналізу шляхом залучення підходів біографічного, істориколітературного, емпіричного методів дослідження вдалося з’ясувати, що завдання, які стояли перед ідеологічною прозою на початку 1870-х років, не втратили своєї актуальності в останнє десятиліття ХІХ ст., оскільки по суті не змінилася внутрішня політика уряду щодо українців. Література, за задумом авторів, могла б програмувати певну соціальну поведінку значної соціальної групи, однак з об’єктивних причин твори із життя інтелігенції були відомі незначніи читацькіи аудиторії