Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Chalyi A. Назва : Purchasing the land estates in the Ottoman Empire during 15th - 19th centuries Паралельн. назви :Купівля і продаж землі в Османській імперії XV-XIX століть Місце публікування : Схід: аналітично-інформаційний журнал/ Київський університет імені Бориса Грінченка. - Маріуполь: Український культурологічний центр, 2019. - № 4. - С. 53-59. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093 (Шифр С794174244/2019/4). - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093 Примітки : Бібліогр. в кінці ст. Ключові слова (''Вільн.індекс.''): близький схід--османська імперія--земельні відносини--османське право--феодалізм Анотація: У сучасній історіографії усталеною є думка про те, що в Османській імперії не існувало ринку землі в сучасному економічному тлумаченні. Базуючись на створеній у XVIII столітті концепції феодалізму й розвиненої в працях марксистсько-радянського штибу, було створено образ суспільства, що не знало приватної власності на землю, яка належала обмеженій кількості юридично повноправних вельмож. Для "Сходу" й для Османської імперії зокрема, ця теорія, органічно поєднуючись із концепцією "східного деспотизму", створила хибне уявлення про земельні відносини, згідно з яким, неначебто, вся земля належала державі, уособленням якої була постать султана, що роздавав земельні наділи в тимчасове користування. Користувачі земельних угідь не мали права продати, купити, орендувати, заповідати, розділяти земельний наділ тощо. Люди, що працювали на землі, були лише тимчасовими тримачами-орендаторами, які постійно перебували під економічним, а часто й під фізичним гнітом привілейованої частини османського суспільства (здебільшого військової), й ледь не на становищі рабів, прикріплених до тієї чи іншої ділянки. Навіть привілейовані верстви володіли землею на час несення державної служби і моментально втрачали будь-які права на землю після припинення служби. Згідно такої картини, приватної власності на землю не могло бути апріорі. У статті здійснюється спроба довести на основі законодавчих актів, що в Османській імперії існував вільний ринок землі, яка могла бути об'єктом економічних стосунків між усіма підданими Османської держави, що земля була поділена на велику кількість різноманітних типів в залежності від економічних та природніх обставин, земельний наділ міг знаходитися в приватній власності, а типологія землі в Османській імперії була зумовлена максимізацією прибутку держави. Кричуща невідповідність даних, базованих вже на перекладених і доступних джерелах із історії османських земельних відносин ґрунтується на застарілому радянському погляді, складності перекладу османських юридичних та економічних термінів та недотриманні принципу історизму при зіставленні османських соціоекономічних реалій із сучасними Дод.точки доступу: Чалий Андрій