Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Сінченко О. Назва : Теорія сюжету Бориса Навроцького Місце публікування : Синопсис: текст, контекст, медіа: електронний фаховий журнал/ Київський університет імені Бориса Грінченка. - Київ: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2016. - № 1. - ISSN 2311-259Х, DOI 10.28925/2311-259X.2016(1)135 (Шифр С325934233/2016/1). - ISSN 2311-259Х, DOI 10.28925/2311-259X.2016(1)135 Примітки : Бібліогр. в кінці ст. Ключові слова (''Вільн.індекс.''): сюжет--мотив--формалізм--українське літературознавство Анотація: У статті чи не вперше у вітчизняному літературознавстві реконструйовано теорію сюжету неопотебнянця Бориса Навроцького з урахуванням як синхронного, так і діахронного контекстів. Підґрунтям його теорії слугують концепції О. Веселовського, В. Шкловського та О. Білецького, що підлягають критичній ревізії. Навроцький пропонує власні методологічні правила в розумінні сюжету, а також вперше в українському літературознавстві пропонує визначення сюжету, що мислиться як система, що вміщує три елементи: ситуацію, тип та зв’язок. Із урахуванням усіх елементів сюжету науковець переглядає вчення Веселовського про мотив, пов’язуючи його з усіма елементами сюжету. Пошукова логіка Навроцького розгортається так: рація виникає як усвідомлення образів; усвідомлення образів – усвідомлення їхньої організації; організація образів поетичного твору провадить до розуміння його композиції, а композиція складного поетичного твору і є сюжет. Запропоноване Навроцьким розуміння сюжету важко увібгати і в наратологію, і в сюжетологію. Обидва спрямування у своєму схематизмі позбавлені головного для Навроцького – зв’язку з людською життєдіяльністю, розуміння, що література є виявом людської діяльності і насамперед покликана відповісти на її базові запити до світу