Форма документа : Стаття із журналу Шифр видання : Автор(и) : Horbenko H., Fruktova Y., Hondiul O. Назва : Non-formal education of educators in media centers of leading European countries: educational and methodological aspect [Electronic resource] Кільк.характеристики : on-line Місце публікування : Неперервна професійна освіта: теорія і практика: науковий журнал/ Київський ун-т ім. Бориса Грінченка, Благодійний фонд ім. А. Макаренка. - Київ: Едельвейс, 2020. - Вип. 4. - С. 103-109. - ISSN 1609-8595, DOI 10.28925/1609-8595.2020.4.13 (Шифр Н057263/2020/4). - ISSN 1609-8595, DOI 10.28925/1609-8595.2020.4.13 Форма і об'єм ресурсу: Електронні текстові дані Примітки : Бібліогр. в кінці ст. - Назва з титул. екрана Ключові слова (''Вільн.індекс.''): неформальна освтіа--медіацентр--медіаосвіта--навчальна програма Анотація: Медіаінформаційна грамотність визнана базовою, життєво необхідною для громадян Європи. Вона має формуватися протягом життя, на всіх етапах становлення особистості. Європа на сьогодні перебуває на передовій формування медіаграмотності, оскільки історично склалося так, що саме цей регіон світу став колискою медійної цивілізації, центром для координації дискусій філософського, культурологічного та технічного розвитку засобів масової інформації. Саме тому ми обрали провідні країни регіону для аналізу сучасного стану медіаосвіти, такі, як Фінляндія, Швеція, Франція, Німеччина, Велика Британія та Іспанія. Статтю присвячено аналізу навчально-методичного забезпечення європейської системи медіаосвіти педагогів. Розкрито значення медіаосвіти саме педагогів як найбільших агентів безпосереднього виховного впливу на представників молодого покоління, медіаосвіта яких є вимогою часу. Визначено необхідність розвитку саме неформальної та інформальної медіаосвіти вчителів, оскільки медіакомпонент може мати місце на будь-якому уроці та в позаурочній діяльності. Виявлено спільні компоненти системи організації цього процесу (учасники, зміст, форми, методи, засоби) та описано навчально-методичні ресурси, які є загальнодоступними і можуть стати в нагоді педагогам незалежно від країни проживання, громадянства чи мови спілкування. У результаті дослідження зроблено наступні висновки: спеціалізовані центри пропонують широкий спектр короткотривалих навчальних курсів для педагогів різноманітної тематики; форми підвищення кваліфікації з медіаосвіти педагогів різноманітні (дистанційні курси, тренінги, семінари, воркшопи, конференції, навчальні фільми тощо); існує доступна для широкого загалу сучасна наукова, навчальна, методична література для вчителя (монографії, фахові журнали, розробки уроків, інформаційні пакети); неформальна та інформальна підготовка педагогів до медіаосвітньої діяльності різноманітна за змістом, формами, засобами та методами, проте залишається фрагментарною, не системною, що не дозволяє комплексно розв’язувати окреслену нами проблему, а отже потребує подальшої розробки та критичного налізу. Дод.точки доступу: Fruktova, Y. Hondiul, O.