Головна Спрощенний режим Посібник користувача
Авторизація
Прізвище
Пароль
 

Бази даних


Грінченкознавство- результати пошуку

Вид пошуку

Зона пошуку
 Знайдено у інших БД:Електронний каталог бібліотеки (1451)Каталог авторефератів та дисертацій (8)Рідкісні та цінні видання (2)Мережеві ресурси (30)Наукові періодичні видання Університету (78)
Формат представлення знайдених документів:
повнийінформаційнийкороткий
Відсортувати знайдені документи за:
авторомназвоюроком виданнятипом документа
Пошуковий запит: (<.>K=мислення<.>)
Загальна кількість знайдених документів : 2
Показані документи с 1 за 2
1.
821.161.2-32Грінченко
Г 75


    Грінченко, Борис Дмитрович (1863-1910).
    Олеся. Грицько. Украла : Троє оповіданнів з малюнками / Б. Д. Грінченко. - Київ : Український учитель, 1909. - 32 с. - Б. ц.
Примітки про особливості:
Прим. Е130 : РІДКІСНІ ВИДАННЯ.
ДРНТІ
УДК

Рубрики: Українська література--Оповідання--Тексти--Популярні видання

Кл.слова (ненормовані):
рідкісне видання -- художня література для дітей
Анотація: «Олеся» – оповідання Бориса Грінченка, написане у 1890 році. Твір відзначається авторським гуманізмом, глибиною проникнення у світ дитячої психології, зображенням родинного та національного обов'язку. Автор, змальовуючи життя і виховання дітей в тогочасних суспільних умовах, реалістично і всебічно відтворював психологію героїв, спосіб їх мислення за допомогою діалогів, введених до тексту. Дія відбувається на Волині, у невеличкому селі та навколишніх лісах, за часів татарсько-турецьких нападів. Бувалий козак дід Данило черговий раз оповідає сиротам Олесі та Михайлику про свої поневіряння на каторзі, про порятунок, повернення до села, напад татар 9 років тому та загибель батьків дітей, після чого він забрав малечу до себе. Одної неділі, діти вирішили піти в ліс по ягоди, а в дорозі помітили татар. Олеся наказала Михайлику бігти до села, попередити дідуся, а сама дозволила загарбникам схопити себе, щоб привести їх до болота. Коли татари зрозуміли, що були обмануті, то одразу вбили дівчину. Завдяки Михайлику селяни встигли втекти в ліси, та це вже було непотрібно. Наступного дня дід Данило, Михайлик та ще кілька чоловік знайшли лише «татарських коней, що позагрузали в болоті» та мертву Олесю. «На шиї в неї був татарський аркан.» Олеся врятувала село і спричинила загибель татарського загону ціною власного життя. «Другого дня ховали Олесю… плакали всі: і старі й малі, і чоловіки й жінки, і подруги-дівчата.» Над могилою дід Данило сказав: «Кожен повинен боронити свій рідний край, не жаліючи життя! Дай, боже, всякому такої смерті!»Дія відбувається на Волині, у невеличкому селі та навколишніх лісах, за часів татарсько-турецьких нападів. Бувалий козак дід Данило черговий раз оповідає сиротам Олесі та Михайлику про свої поневіряння на каторзі, про порятунок, повернення до села, напад татар 9 років тому та загибель батьків дітей, після чого він забрав малечу до себе. Одної неділі, діти вирішили піти в ліс по ягоди, а в дорозі помітили татар. Олеся наказала Михайлику бігти до села, попередити дідуся, а сама дозволила загарбникам схопити себе, щоб привести їх до болота. Коли татари зрозуміли, що були обмануті, то одразу вбили дівчину. Завдяки Михайлику селяни встигли втекти в ліси, та це вже було непотрібно. Наступного дня дід Данило, Михайлик та ще кілька чоловік знайшли лише «татарських коней, що позагрузали в болоті» та мертву Олесю. «На шиї в неї був татарський аркан.» Олеся врятувала село і спричинила загибель татарського загону ціною власного життя. «Другого дня ховали Олесю… плакали всі: і старі й малі, і чоловіки й жінки, і подруги-дівчата.» Над могилою дід Данило сказав: «Кожен повинен боронити свій рідний край, не жаліючи життя! Дай, боже, всякому такої смерті!»Завдяки Михайлику селяни встигли втекти в ліси, та це вже було непотрібно. Наступного дня дід Данило, Михайлик та ще кілька чоловік знайшли лише «татарських коней, що позагрузали в болоті» та мертву Олесю. «На шиї в неї був татарський аркан.» Олеся врятувала село і спричинила загибель татарського загону ціною власного життя. «Другого дня ховали Олесю… плакали всі: і старі й малі, і чоловіки й жінки, і подруги-дівчата.» Над могилою дід Данило сказав: «Кожен повинен боронити свій рідний край, не жаліючи життя! Дай, боже, всякому такої смерті!».
Повний текст / зовнішній ресурс  (посторінковий перегляд): Цифрова копія або завантажити 
Утримувачі документа:
Педагогічний музей України

Дод.точки доступу:
Чайченко, В., Гринченко, Б.


Примірників всього: 1
Сервер (1)
Вільні:
Сервер (1)

Знайти схожі

2.
821.161.2-32Грінченко
Г 75


    Грінченко, Борис Дмитрович (1863-1910).
    Сопілка : казка з малюнками / написав Борис Грінченко. - Київ : Друк. В. П. Бондаренка та П. Ф. Гніздовського, 1914. - 12 с. - Б. ц.
Примітки про особливості:
Прим. Е132 : РІДКІСНІ ВИДАННЯ.
ДРНТІ
УДК

Рубрики: Українська література--Казки--Тексти--Популярні видання

Кл.слова (ненормовані):
рідкісне видання -- художня література для дітей
Анотація: У віршованій казці «Сопілка», написаній у 1889 на основі давньої народної казки-легенди, Борис Грінченко використав образи-символи хати, калини, сопілки, дівчини Галі, які створюють в уяві читача цілісну картину українського селянського життя та способу мислення. «Сопілка» є зразком соціально-побутової казки і має дидактичне спрямування: зло, а саме заздрість сестер, призводять до злочину, брехні. Але за кожне зло людина отримає покарання: злочин – викрито, а сестер прокляли батьки та вигнали з села. У казці Б. Грінченко порушує проблеми призначення людини на землі, свободи вибору між добром і злом, взаємин людей у родині, заздрості, яка спричиняє злочин. Проілюстрував видання художник і мистецтвознавець Юхим Михайлів (1885-1935).
Повний текст / зовнішній ресурс  (посторінковий перегляд): Цифрова копія або завантажити 
Утримувачі документа:
Педагогічний музей України

Дод.точки доступу:
Чайченко, В., Гринченко, Б.


Примірників всього: 1
Сервер (1)
Вільні:
Сервер (1)

Знайти схожі

 
© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)