Бібліотека Київського столичного університету імені Бориса Грінченка

Головна

Спрощенний режим

Посібник користувача

Бази даних

Електронний каталог бібліотеки- результати пошуку

Вид пошуку

Електронний каталог бібліотеки

Каталог авторефератів та дисертацій

Грінченкознавство

Рідкісні та цінні видання

Українська Аудіокнига

Мережеві ресурси

Наукові періодичні видання Університету

Зона пошуку

Знайдено у інших БД:

Наукові періодичні видання Університету (9)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=С325934233/2022/28/3<.>

Загальна кількість знайдених документів : 9
Показані документи с 1 за 9

Гребенюк, Т.
Мовчання й говоріння як форми репрезентації історичної травми в українській прозі доби незалежності / Т. Гребенюк // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 3. - С. 104-112, DOI 10.28925/2311-259x.2022.3.1. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
наратив -- сучасна українська література -- історична травма -- культурна пам’ять -- національна ідентичність -- мовчання
Анотація: Актуальність статті зумовлена необхідністю літературознавчого дослідження творів сучасної української прози, зосереджених на проблемі впливу історичної травми на процес становлення ідентичності, у контексті новітніх набутків студіи ідентичності, травми и пам’яті. Дослідження має на меті проаналізувати роль феноменів мовчання и говоріння як форм репрезентації історичних травм Украї ни XX століття у творах вітчизняної прози доби незалежності. Методологію аналізу становлять студії пам’яті, студії травми и студії ідентичності, а також постколоніальнии підхід до аналізу художніх явищ. Предметом дослідження є форми репрезентації історичної травми в аналізованих текстах через комунікативні феномени мовчання и говоріння. У результаті дослідження основними формами репрезентації травми у творах вважаються такі: зосередження уваги на фізично німих унаслідок пережитих травм персонажах; показ персонажів, які замовчують власні травми — свідомо або внаслідок неусвідомлених комунікативних блоків; відображення хронологічно тяглого процесу формування в протагоніста внутрішнього табу на висловлювання соціально небажаних думок; увага до ситуації утрати пам’яті, яка унеможливлює розуміння персонажем власної ідентичності; використання сюжетотвірного потенціалу таємниці, створення саспенсу завдяки смисловим лакунам в оповіді; «камуфлювання» ключової для наративу твору історії про травму під незначну побічну оповідь, використання ненадіи ної нарації , яка стимулює читача до власної верифікації отриманих фактів і до власних висновків щодо значення історичної травми в індивідуальніи життєвіи історії персонажа. Новизна дослідження полягає в розгляді новітніх художніх творів, які репрезентують історичні травми XX століття, крізь призму комунікативних феноменів мовчання и говоріння. Зв’язки історичної травми зі становленням індивідуальної й національної ідентичності, втіленим в украї нському художньому дискурсі доби незалежності, являють собою цікаву перспективну проблему для подальших літературознавчих досліджень.
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

Головань, Т.
Українська філософська проза: objectum fictum чи літературна реальність? / Т. Головань // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 3. - С. 113-118, DOI 10.28925/2311-259x.2022.3.2. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
філософська проза -- філософська ідея -- типологізація -- прототипізування
Анотація: В украї нському літературознавстві і літературніи критиці низку творів українських прозаї ків визначають як філософські. Однак системних та узагальнювальних праць або монографіи про українську філософську прозу як окреслене явище, що має власні джерела, історичну динаміку, жанрову диференціацію, немає. Тож постає запитання: українська філософська проза є чимось спорадичним і випадковим чи все-таки представлена в українській літературі повноцінно, але досі «не розпізнана» через невідповідність застосованих до неї підходів? Можна поставити запитання и радикальніше: філософська проза є реальністю української літератури чи лише літературознавчою фікцією? Порушена проблема є актуальною тому, що ї ї розв’язання може пролити світло на затемнений досі філософськии прозовии жанр, прояснити його місце в украї нськіи літературі. Таким чином, предметом дослідження є жанрові межі української філософської прози. Для визначення цих меж використано аналітичний метод, метод узагальнення, частково — біографічний і герменевтичний підходи. Для розв’язання проблеми, порушеної у статті, сформульовано мету — обґрунтувати погляд на украї нську філософську прозу як окреслене, цілісне явище. Досягнення мети передбачало виконання таких завдань: розглянути причини відсутності розгорнутого літературознавчого дискурсу про украї нську філософську прозу; проаналізувати сутнісну природу філософської прози, зокрема розосередження філософського складника у структурі тексту і твору; на прикладі короткого періоду початку ХХ століття и кількох письменницьких імен окреслити приблизну типологію украї нської філософської прози. У статті акцентовано на факторах, літературознавчих (переважанні «позитивістичної » та «естетичної » оптики) і загальнонаукових (тривалому звуженні сфери філософії ), які зумовлюють складну розпізнаваність філософської прози, та зроблено спробу знаи ти ї м альтернативу. Запропоновано термінологічне уточнення щодо сутнісної характеристики філософської прози: не «типологізація», а «прототипізування». Проаналізовано твори кількох відомих письменників початку XX століття (Олексія Плюща, Михаи ла Могилянського, Валер’яна Підмогильного) і продемонстровано, що українська проза містить сутнісні ознаки художнього філософування (прототипізування), а отже, значнии сегмент української прози є філософським. Зроблено висновок, що українська філософська проза є повноцінним явищем, що заслуговує на ретельне дослідження. Висновки цієї статті як щодо причин відсутності узагальнювальних праць про українську філософську прозу, так і щодо ї ї сутнісної природи, а також стосовно конкретних прикладів художнього філософування можуть бути використані в подальших дослідженнях української літератури
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

Вірченко, Т.
Література у вимірах мета (на матеріалі есеїстики Григорія Штоня) / Т. Вірченко // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 3. - С. 119-124, DOI 10.28925/2311-259x.2022.3.3. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
література -- есе -- письменник -- літературний канон -- самосвідомість -- читач
Анотація: У статті досліджено проблему письменницької авторефлексії на прикладі саморецензування і самоосмислення Григорія Штоня. Тексти и ого рецензіи , інтерв’ю, есеї в потребують дослідницької уваги, щоб обрати доцільну оптику для наукового осмислення художнього спадку. Актуальність наукової студії двовекторна: в історичніи площині задля належної оцінки літературного процесу двотисячних років, у теоретичніи — задля поглиблення и увиразнення кореляціи них зв’язків між висловлюваннями письменників про літературу і художністю ї хніх творів. Саме тому увагу буде сфокусовано на двох збірках есеї в Г. Штоня, що становитиме об’єкт, а феномен металітератури — предмет дослідження. Синкретичність як стильову прикметну ознаку творчості Г. Штоня вже помітили літературознавці, проте пошук відповіді на проблемне питання «Як розуміння літератури позначилось на творчості автора?» ще не завершении . Для цього слід досягти дещо вужчої мети — осягнути розуміння письменником літератури, ї ї специфіки, художніх завдань тощо методами рецептивної естетики і герменевтики. У ході дослідження з’ясовано, що першорядним для митця було самопізнання, у якому письменник убачав можливість до осмислення контексту, без чого немислимо розглядати твір художньої літератури. У широкому контексті мислив Г. Штонь і місію літератури. На першии погляд, художня література є моделлю життя, але саме життя Г. Штонь мислив масштабно — земне / небесне, поосібне / усекосмічне. У всіх свої х міркуваннях автор прагнув спонукати читача розширити межі мислення, тому и працював над власним самовдосконаленням як митця, на поради щодо якого натрапляємо в текстах. Новизна студії полягає в тому, що вперше критично проаналізована есеї стика Г. Штоня у вимірах металітератури. Есеї письменника виконують функцію медіатора між світоглядними засадами автора і и ого творчістю. Г. Штонь обрав жанр сповідального есе, тож засадничими принципами стають рефлексіи ність, самосвідомість, самоусвідомлення. У перспективі доречно дослідити літературні портрети, завдяки оцінці яких увиразняться критерії формування літературного канону за Г. Штонем.
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

Даниленко, В.
Проблеми лідера, національної зради та готовності народу до боротьби за свою свободу в казках Івана Липи / В. Даниленко // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 3. - С. 125-130, DOI 10.28925/2311-259x.2022.3.4. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
колоніалізм -- постколоніальна критика -- метрополія -- колонія -- колоніальна залежність -- міф -- алегорія -- казка -- інтерпретація -- національна зрада -- лідер -- периферійне явище літератури
Анотація: Актуальність дослідження зумовлена інтересом до творчості Івана Липи, який пробудила бурхлива динаміка націотворчих процесів українського суспільства, коли активно відбувається переосмислення украї нської історії та культури. Попри активізацію досліджень доробку письменника казкова творчість лишилася на маргінесі уваги, проте вона становить дослідницький інтерес у контексті проблеми ідеології в казкових текстах, яка в статті розглядається крізь призму постколоніальних студій . Предметом цього дослідження є антиколоніальні елементи поетики «Казок про волю» Івана Липи. Методологія аналізу ґрунтується на теоретичних засадах постколоніальної критики, зокрема на ідеях Е. Саї да, Ґ. Ч. Співак, Е. М. Томпсон, С. Павличко, М. Рябчука, Т. Гундорової , Я. Поліщука, О. Юрчук, які допомагають розглянути «Казки про волю» Івана Липи як банк постколоніальних технологіи для окупованої Украї ни. Метою цього дослідження є деконструкція імперських наративів у філософських казках І. Липи і виявлення технологіи і практик для звільнення України від колоніальної залежності. У результаті проведеного аналізу зроблено висновок, що, дистанціюючись від конкретних історичних епох, письменник переносить проблеми украї нського суспільства в казковии простір. Це допомагає йому подивитися на украї нські перспективи поза часом, із позиціи вічності. У казковому просторі автор вирішує давні історичні проблеми Украї ни, пов’язані з утратою незалежності: відсутність сильних лідерів, національна зрада, неготовність народу до боротьби, деморалізація суспільства, зневіра у власних силах, виховання на фальшивіи історії , нав’язаніи метрополією. Розгляд казок під кутом зору постколоніалізму дає можливість знаи ти у творчості автора завуальовані алегорії і приховані інтенції , у яких письменник показує, яким чином Украї на має звільнитися від колоніальної залежності. Важливим чинником цього, на думку Івана Липи, є повернення історичної пам’яті. Перспективою дослідження є постколоніальнии аналіз творчості Івана Липи як ідейно-художньої цілісності
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

Гальчук, О.
Особливості анімалістичних кодів прози Едгара Аллана По / О. Гальчук // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 3. - С. 131-139, DOI 10.28925/2311-259x.2022.3.5. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
художня анімалістика -- новела -- романтизм -- психолого-аналітична і метафорична версії інтерпретації -- анімалістичний код
Анотація: У ціи статті проаналізовані новели Едгара А. По «Чорнии кіт», «Жабеня», «Чотири звірі ув одному. Гомо-Камелеопард» і «Лось (Ранок на Віссахіконі») з метою визначення ї хніх анімалістичних кодів — художніх образів і мотивів, пов’язаних із життям тварин, взаєминами людеи і тварин, «тваринної » символіки тощо. Застосувавши історико-літературнии , психоаналітичний і компаративний методи дослідження, ці новели визначено варіантами авторського моделювання анімалістичного тексту. Предметом дослідження є специфіка інтерпретації Едгаром А. По образів і мотивів, які напряму чи опосередковано пов’язані з художньою анімалістикою. Новизну дослідження зумовлюють уперше вирішені в и ого перебігу такі завдання: розглянуто кореляцію анімалістичних кодів з ідеи ним пафосом новел; визначено характерні риси авторських моделеи художньої анімалістики і арсенал ї хньої поетики; зіставлено психолого-аналітичну і метафоричну версії тлумачення Едгаром А. По анімалістичних кодів у контексті и ого ідіостилю. У результаті дослідження з’ясовано, що звернення письменника до тваринної теми в найширшому розумінні є результатом осмислення актуальних природничих і філософських ідеи , які резонують у його прозі оприявленням різних анімалістичних кодів. Виокремлено два типи новел авторського анімалістичного тексту. У першому, психоаналітичному, реалістично-конкретнии образ тварини сприи мається крізь призму свідомості оповідача і традиції и ого містичної інтерпретації , перетворюючись у результаті на образ-символ («Чорнии кіт», «Лось (Ранок на Віссахіконі»). У другому, філософсько-метафоричному, попри відсутність тваринного образу в притчоподібному тексті акцентовано на проблематиці «людинозвір» («Жабеня», «Чотири звірі ув одному. Гомо-Камелеопард»). Спільною для обох типів є символізація анімалістичних кодів. Узагальнено важливість ролі анімалістичних кодів у моделюванні Едгаром А. По психологічного портрета сучасника і в жанротворенні дифузних різновидів психоаналітичної новели
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

Боронь, О.
Джерела Шевченкової обізнаності з японською культурою (коментар до кількох щоденникових записів) / О. Боронь // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 3. - С. 140-145, DOI 10.28925/2311-259x.2022.3.6. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
щоденник -- коментар -- тлумачення -- коло читання -- періодика
Анотація: Предмет дослідження у пропонованіи статті — лектура Шевченка в аспекті його обізнаності з Японією. Чільною проблемою виступає пояснення змісту кількох щоденникових записів, у яких згадуються японці, «щось японське» і «японська комедія», що зумовило мету — з’ясувати коло друкованих джерел відомостей поета про Японію. У процесі дослідження використано традиційні засоби й методи літературного джерелознавства, а також метод філологічного прочитання. Ураховано напрацювання попередників, зокрема Леоніда Большакова і Миколи Сулими, до міркувань яких запропоновано кілька коректив. Автор статті вважає перспективним шляхом пошуку ретельнии перегляд доведеної поетової лектури, зокрема періодики. Новизна статті полягає в тому, що в результаті такого підходу вперше обґрунтовано залучення до кола Шевченкового читання статті Євгенія Корша з циклу «Япония и японцы» (1852), яка, безперечно, була для засланця одним із посутніх джерел інформації про цю далекосхідну краї ну, ї ї політичнии устріи , культуру. Великии пасаж у статті Корша присвячено опису театру і, зокрема, крикливої декламації акторів, яка, и мовірно, запам’яталася Шевченкові. Результати дослідження. Підтверджено міркування Миколи Сулими, що український поет був обізнании із циклом опублікованих у «Морском сборнике» (1855) статеи Івана Гончарова «Русские в Японии в конце 1853 и в начале 1854 годов», які пізніше увіи шли до книжки нарисів «Фрегат “Паллада”». Водночас слід обережніше трактувати стилістичний вплив російського письменника. Шевченко, як і Гончаров, як і багато інших и ого сучасників, вживав слово «комедія» в описаних контекстах у суто побутовому значенні, а не в термінологічному. Ясна річ, у Шевченка и деться не про японську лялькову комедію: він лексично поєднав лялькову виставу з комедією, ситуативно помітивши в архієреи ськіи службі в Нижньому Новгороді «щось японське». Натомість вислів «японська комедія», схоже, справді з’явився під враженням від описів японського театру з його галасливими акторами, у якому, за переконанням поета, очевидно, не було гармонії та витонченості, що й дало підставу для порівняння з хресною ходою в московському Кремлі. У слововживанні в щоденнику, зокрема в порівняннях, Шевченко залишався доволі оригінальним, а часом, як у згадках про «японське», був суб’єктивним, що не дає змоги однозначно витлумачити ці записи
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

Rosinska, O.
Models of stereotypizaton of national characteristics, gender roles and behavioral scenarios in series (on the example of the Polish series "The girls from Lviv" and "The londoners") = Моделі стереотипізації національних особливостей, гендерних ролей і поведінкових сценаріїв у серіалах (на прикладі польських серіалів «Наші пані у Варшаві» та «Лондонці») / O. Rosinska // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 3. - С. 146-155, DOI 10.28925/2311-259x.2022.3.7. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
стереотип -- гендер -- серіальний контент -- архетип -- наратив
Анотація: Об’єктом дослідження є серіал як площина породження та демонстрації стереотипів, особливо якщо йдеться про серіальнии продукт, знятий для вітчизняного глядача, а не з розрахунку на широке коло глядачів з інших краї н. Автори при творенні такого продукту передусім орієнтуються на запити споживачів, тобто намагаються вмонтуватися в ту картину світу, яку ці споживачі мають. Власне, стереотипи є основою такої картини світу, причому дослідження доводить, що стереотипи національні й гендерні в цьому сенсі є наи більш показовими, оскільки пов’язані з глибинними уявленнями індивіда про цінності. Таким чином, формується замкнена структура впливу, за якої споживач нав’язує авторам своє бачення, відбиток якого отримує потім у вигляді серіального продукту, якии , своєю чергою, впливає на нього и укріплює чи розширює и ого систему світоглядних стереотипів. Проблема бачення себе та інших народів, бачення себе через інших — це досить цікава площина пізнання і самопізнання, а актуальність дослідження цієї площини тим більше посилюється в періоди масових міграціи , що змушує нації до тісніших взаємозв’язків. І обидва досліджувані серіали — відображення таких процесів. Мета дослідження: проаналізувати особливості національних польських та украї нських образів жінок-мігранток і чоловіків-мігрантів у серіалах «Лондонці» (Польща, 2008) та «Наші пані у Варшаві» (2015), визначити простимульовані культурними и історичними особливостями стереотипи при формуванні цих образів як таких, що демонструють стіи кість національних стереотипів, в основі яких лежать стереотипи гендерні. Дослідження проводиться методом контент-аналізу за певними проблемними напрямами. Результати дослідження доводять, що у свої и основі національні і гендерні стереотипні ролі не є виявом нетолерантності одного народу до іншого, натомість є продуктом опанування буденною свідомістю безпосереднього и інформаціи ного досвіду з усього комплексу джерел. Серіальнии контент, з одного боку, сформовании на основі таких ключових для буденної свідомості стереотипів, а з іншого боку, він є основою для закріплення або поширення цих стереотипів. У двох проаналізованих серіалах чітко простежується сценаріи важкого підкорення чужої краї ни и культури, при цьому для украї нців — у жіночих сценаріях, для поляків — у жіночих і чоловічих. Чоловік в обох серіалах реалізує активні соціальні ролі, є успішним фахівцем, оборонцем, рятівником, гарантом щастя, причому в обох серіалах ідеться про чоловіка-поляка. Жінки послідовно реалізують традиціи ні ролі Попелюшки, матері, охоронниці дому, дружини, помічниці, хоча в серіалі «Лондонці» також є приклади успішних жіночих кар’єр.
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Дод.точки доступу:
Олена Росінська

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

Ліченко, А.
Деревовидна карта як різновид візуальної репрезентації даних у медіа / А. Ліченко // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 3. - С. 156-163, DOI 10.28925/2311-259x.2022.3.8. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
журналістика даних -- візуалізація даних -- візуальна комунікація -- деревовидна карта -- цифрові медіа
Анотація: Актуальність дослідження зумовила тенденція урізноманітнення графічних форм репрезентації даних у новітніи медіапрактиці: поряд зі звичними секторними чи стовпчиковими діаграмами в журналістських матеріалах дедалі частіше з’являються більш складні візуалізації даних. У зв’язку з цим у теоретичніи площині соціальних комунікаціи актуалізуються питання, пов’язані з вивченням функціональних і перцепціи них характеристик різних типів діаграм. У статті окреслено специфіку відображення ієрархічних структур за допомогою деревовидних карт (карт-дерев, ієрархічних карт) із урахуванням особливостей медіи ного контенту. Метою дослідження є виявити и охарактеризувати особливості деревовидних карт як різновиду візуальної репрезентації даних ієрархічної структури в публікаціях онлаи н-медіа. Основним методом дослідження був кількіснии контентаналіз, додатковими — історичнии і порівняльно-описовии . Емпіричні дані отримано за допомогою вибіркового статистичного спостереження. Вибіркова сукупність дослідження — 85 деревовидних карт, опублікованих на онлаи н-сторінках видань The New York Times, The Washington Post, Visual Capitalist, VC Elements, BBC, Financial Times, The Wall Street Journal за період 2018–2022 років. У статті досліджено чотири різновиди деревовидних карт, а саме: прямокутні деревовидні карти, кругові деревовидні карти, карти-дерева Вороного і радіальні деревовидні карти («сонячні промені»). З’ясовано, що в публікаціях медіа наи частіше використовують прямокутні карти-дерева, адже вони є компактними, ефективно демонструють складники, тобто частини і ціле. У статті також окреслено тематичнии спектр карт-дерев у медіа. Кількіснии аналіз показав, що деревовидні карти здебільшого застосовуються для висвітлення фінансово-економічної тематики і промислово-енергетичної , значно менше візуалізаціи такого типу стосуються політики, суспільства, екології . Окрім цього, узагальнено функціональні переваги и недоліки карт-дерев, сформовано перелік базових принципів візуалізації , дотримання яких сприятиме підвищенню ефективності комунікації , спрощенню процесу інтерпретації візуального повідомлення реципієнтом.
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

Zhuravska, O.
Symbolic nature, cultural codes and media functionality of "The Russian warship" meme. Part one = Символічна природа, культурні коди і медіафункціональність мема «Русскій воєнний корабль» / O. Zhuravska // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 3. - С. 164-174, DOI 10.28925/2311-259x.2022.3.9. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
медіа -- мас-медіа -- культурні коди -- медіадискурс
Анотація: Метою дослідження є аналіз символічної природи, культурних кодів різноманітних модифікаціи одного з найпоширеніших українських мемів 2022 року, и ого ролі у творенні й розвитку новітніх медійних дискурсів, а також визначення тенденції щодо його використання в публікаціях мас-медіа. Предметом вивчення в розвідці є мем «Русскій воєнний корабль» і група и ого модифікаціи , які поширилися в медіапросторі після 24 лютого 2022 року. Констатується, що сфера медіи ного функціонування мема колосальна, він поширюється не тільки у вербальніи , але и візуальній формі, репрезентований цілою низкою медійних і мас-медіи них жанрів, починаючи від постів у соцмережах від офіціи них осіб у державі и закінчуючи брендуванням і окремих медіи них проєктів, і медіа. Особливістю цього мема є також те, що він долає кордони національно орієнтованого медій ного простору за законами новинних жанрів як актуальна и соціально значуща інформація. Особливістю поширення мема є те, що його вербальним ядром є обсценний вислів, уживання якого за нормами багатьох лінгвокультур є вкрай обмеженим. Завдяки методам наративного аналізу, узагальнення, інтерпретації автор статті визначає роль мема у формуванні новітніх різновидів дискурсу герої ки, безсмертя, що важливі в умовах гібридної віи ни та інформаціи ного протистояння. У результаті дослідження з’ясовано, що мем стає символом сміливості и відчаи душності спротиву безпричинніи військовій агресії і порушенню встановленого після Другої світової війни світового порядку. У статті визначено тенденції в зміні медійної функціональності мема, що полягає в поступовому пом’якшенні обсценної категоричності вербальної конструкції через заміну його еліпсованими варіантами, метафоричними евфемізмами, висловами-алюзіями тощо. Вивчення іронічного філологічного медіадискурсу мема «Русскіи воєннии корабль» оприявнює, з одного боку, и ого трансгресивну природу, тобто функцію долання заборон під час кризових граничних ситуаціи , а з іншого боку, демонструє значущість мема для процесів національної самоідентифікації . Новизна дослідження полягає у вивченні функціональності мема в різних медіи них дискурсах, зокрема професіи ного журналістського, міфологічного герої чного, філологічного іронічного тощо. Перспективним можна визначити подальше вивчення мема на різних етапах и ого медіи ного життєвого циклу. Стаття подається у двох частинах. У цьому випуску розглядається природа і дискурс цього мема
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Дод.точки доступу:
Оксана Журавська

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)