Бібліотека Київського столичного університету імені Бориса Грінченка

Головна

Спрощенний режим

Посібник користувача

Бази даних

Електронний каталог бібліотеки- результати пошуку

Вид пошуку

Електронний каталог бібліотеки

Каталог авторефератів та дисертацій

Грінченкознавство

Рідкісні та цінні видання

Українська Аудіокнига

Мережеві ресурси

Наукові періодичні видання Університету

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>K=новітня історіографія<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 2
Показані документи с 1 за 2

Semergey, N.
The evolution of a church and religious role in the Ukrainian national and cultural Renaissance in the second half of the 19th - the first third of the 20th century: the modern historiography = Еволюція ролі релігії та церкви в українському національно-культурному відродженні другої половини ХІХ - першої третини хх століття: новітня історіографія / N. Semergey // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 6. - P100-105. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
національно-культурне відродження -- новітня історіографія -- релігія -- релігієзнавча думка -- церква -- держава -- духовність -- культура -- національна ідентичність -- секулярність -- клерикальність
Анотація: У статті проаналізовано український історіографічний наратив із проблеми еволюції місця й ролі релігії та церкви в українському духовно-культурному відродженні та національно-визвольному русі другої половини ХІХ - першої третини ХХ століття. Виокремлено два напрями дослідження сучасними істориками релігійноцерковного виміру українського національно-культурного відродження. Перший - історія релігієзнавчої думки, представники якого вивчають релігієзнавчі рефлексії тогочасних провідних діячів культури, освіти, релігії та літератури, другий - історія церковного життя в Україні, у центрі досліджень якого поставлено аналіз місця та ролі церковних інституцій в українському модерному національно-культурному відродженні (діяльність УГКЦ, Всеукраїнський православний собор, УАПЦ тощо). Відзначено, що виокремлена історіографічна тематика відповідає рівням еволюції релігійно-церковного складника в модерних духовно-культурних і політикодержавотворчих процесах: розвиток релігієзнавчої думки та інституціювання церковно-парафіяльної освіти другої половини ХІХ століття сприяли інтеграції церкви та релігії у хід побудови національно-демократичного суспільства та держави на початку ХХ століття. Історики зазначають, що за розмахом і масштабом церковно-релігійне життя і релігієзнавча думка на українських землях у другій половині ХІХ століття були значно помірнішими, аніж у перші десятиліття "довгого століття". Українські землі були розділені як політично, так і конфесійно, що гальмувало національне церковно-релігійне життя, сприяло клерикальній індиферентності та "релігійному абсентеїзму". Зазначено, що позитивним є той факт, що сучасні історики відходять від політизації в розгляді сакрально-релігійної тематики, що було мейнстримом у дослідженнях радянської доби. Вчені спільні в думці, що попри інституційну слабкість церковно-релігійного життя українських земель у другій половині ХІХ століття, все ж релігія і віра як есенційні риси української ментальності збереглися, а відтак відігравали помітну роль у духовно-культурному розвитку українства, закладали міцну основу подальших державотворчих змагань. Зроблено висновок, що розвиток релігієзнавчої думки, рецепції мислителів щодо феномену українського християнства та національної церкви підготували необхідні умови для заходів щодо упорядкування та розбудови українського церковного життя на початку ХХ століття.
Дод.точки доступу:
Наталія Семергей

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)

Знайти схожі

Semergey, N.
Modern historiography of the movement for Ukrainian education in mainstream of national and cultural enlightenment (the second half of the 19th - the beginning of the 20th century) = Новітня історіографія про рух за українську освіту в мейнстримі національно-культурного відродження (друга половина ХІХ - початок ХХ століття) / N. Semergey // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2020. - № 2. - P87-94. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
національно-культурне відродження -- новітня історіографія -- українізація освіти -- українська мова -- шкільництво -- національна свідомість -- русифікація -- недільні школи
Анотація: Статтю присвячено аналізові новітньої історіографії з проблеми організації та розвитку національного руху за українізацію освіти у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття. З'ясовано, що в історіографічному дискурсі проблематика українізації освіти окресленого періоду представлена загалом репрезентативно. На основі систематизації науково-історичного матеріалу виокремлено два історіографічні блоки: перший - історія української освіти другої половини ХІХ століття; другий - історія руху за інституційне оформлення української освіти у 1917-1921 роках. Підкреслено, що синтез відповідного історіографічного наративу дає змогу розглядати рух за українізацію вітчизняного освітнього простору другої половини ХІХ - початку ХХ століття у темпоральній, територіальній та змістовій єдності, розуміючи його як закономірний процес національного становлення української цивілізації. З'ясовано, що в центрі уваги істориків, праці яких умовно об'єднано у першому історіографічному блоці, були передумови зародження руху за українізацію освіти у середині ХІХ століття, сутність та наслідки імперської асиміляційної політики в освітній галузі, організаційні засади українізації тогочасної освіти, лідери та рушії національного руху тощо. Виявлено, що дослідники є спільними у думці про те, що саме недільні школи у другій половині ХІХ століття стали основними репрезентантами боротьби за українізацію освіти. Історики дійшли висновку, що асиміляційна та шовіністична політика імперій гальмувала розвиток українського шкільництва, всіляко перешкоджаючи інтеграції української мови до навчального процесу. У межах другого історіографічного блоку об'єднано історичні, історико-педагогічні та краєзнавчі синтези, що присвячені аналізові шляхів та змісту українізації освіти у 1917-1921 роках. Виявлено, що історики звертали увагу на такі аспекти як суспільно-політичні умови, сутність та особливості державної політики у сфері освіти; місце і роль педагогічних кадрів у піднесенні національного руху за побудову української освіти; ціннісно-світоглядні засади освітньої реформи та педагогічна думка; організатори освіти та лідери руху за українізацію шкільництва; сутність змін в структурі, змісті, методичних та організаційно-педагогічних засадах освіти і виховання дітей та молоді; історичне значення, здобутки та прорахунки в українізації тогочасного освітнього простору, його подальший розвиток в більшовицькій політиці українізації 1920-х років тощо. Зроблено висновок, що активне вивчення сучасними істориками національної філософії, шляхів та методики організації руху за українізацію освіти становить не лише пізнавальне, але й практико-орієнтоване значення у контексті актуалізації позитивного досвіду українізації освіти у сучасних умовах державотворення та інноваційного розвитку вітчизняного освітнього простору.
Дод.точки доступу:
Наталія Семергей

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)