Бібліотека Київського столичного університету імені Бориса Грінченка

Головна

Спрощенний режим

Посібник користувача

Бази даних

Електронний каталог бібліотеки- результати пошуку

Вид пошуку

Електронний каталог бібліотеки

Каталог авторефератів та дисертацій

Грінченкознавство

Рідкісні та цінні видання

Українська Аудіокнига

Мережеві ресурси

Наукові періодичні видання Університету

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Пошуковий запит: (<.>K=замовчування травми<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 1

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Даниленко, Людмила
Назва : Терапія травми: художня концепція подолання колективного болю (на прикладі творів сучасної української прози)
Місце публікування : Літературний процес: методологія, імена, традиції. Філологічні науки: збірник наукових праць/ Київський університет імені Бориса Грінченка. - Київ: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2023. - № 21. - С. 46-56. - DOI 10.28925/2412-2475.2023.21.5 (Шифр Л580023252/2023/21). - DOI 10.28925/2412-2475.2023.21.5
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): травма пам’яті--місце пам’яті--замовчування травми--образ смерті--образ жертви--образ винуватця--куренівська трагедія--роман про радянське минуле
Анотація: У статті розглянуто художню концепцію трагічного в сучасній українській прозі про радян-ське минуле. Порушена проблема актуальна, оскільки проговорення травми важливе у кон-солідації українського суспільства, враженого новими випробуваннями. Предметом літера-турознавчого аналізу є осмислення Куренівської техногенної катастрофи 1961 р., історія якої розсекречена тільки у добу незалежності. Для дослідження обрано романи «Життя в ро-жевому» Галини Горицької та «Книга Відлиги. 1954–1964» Тимура і Олени Литовченків. Авторка студії орієнтується на теорії «колективна травма», «культура рани», «терапія травми», «місце пам’яті». Відповідно до цього проаналізовано художню модель колективної трагедії. Визначено, що зображення травми в контексті пам’яті про радянське минуле в обох романах має багато спільних рис, а саме: характеристика жертв і винуватців (конкретний винуватець — представник влади; узагальнений винуватець — радянська система; винува-тець-родич); надання місцям пам’яті ознак скорботи через простеження миттєвої руйнації об’єктів простору; відтворення смерті як осягнення переходу душі в потойбічний світ; де-монстрація фактору стирання пам’яті (примусове замовчування травми, умисна відмова від пам’яті); пояснення категорій каяття й покарання (самогубство). Виявлено схожість авторських засобів художного мовлення: поєднання вимислу й документальної основи, вве-дення публіцистичних коментарів та емоційного судження, надання смислової ваги дета-лям-символам. Новизна дослідження полягає у розширенні теоретичних поглядів на проблему травми в ху-дожніх творах, а також у моделюванні образу трагедії в контексті пам’яті про радянське минуле. Подальше вивчення проблеми перспективне в аналізі естетичної концепції травма-тичного минулого, осмисленого у сучасній прозі.
Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)