Бібліотека Київського столичного університету імені Бориса Грінченка

Головна

Спрощенний режим

Посібник користувача

Бази даних

Електронний каталог бібліотеки- результати пошуку

Вид пошуку

Електронний каталог бібліотеки

Каталог авторефератів та дисертацій

Грінченкознавство

Рідкісні та цінні видання

Українська Аудіокнига

Мережеві ресурси

Наукові періодичні видання Університету

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=Л580023252/2023/21<.>

Загальна кількість знайдених документів : 12
Показані документи с 1 за 12

Безруков, Андрій.
Генеза нової поетики у пізньосередньовічній Європі: проторенесансні візії Джакомо да Лентіні й Dolce Stil Nuovo [Текст] / А. Безруков // Літературний процес: методологія, імена, традиції. Філологічні науки : збірник наукових праць. - 2023. - № 21. - С. 6-13DOI 10.28925/2412-2475.2023.21.1. - Бібліогр. в кінці ст.

Кл.слова (ненормовані):
сонет -- сицилійська поезія -- стильновізм -- літературна мова -- поетична традиція -- Ренесанс
Анотація: У презентованій розвідці здійснено оглядовий аналіз історичних і культурних передумов зародження й становлення поезії нового типу, що була наслідком акумуляції й вивільнення потужної творчої енергії нової генерації поетів у пізньосередньовічній Європі. Мова йде насамперед про митців сицилійської школи, а також представників Dolce Stil Nuovo («солодкого нового стилю»). Апелювання сучасних літературознавчих студій до історико-культурних витоків таких визначальних літературних феноменів, які й сьогодні не втратили своєї актуальності, зумовлене необхідністю їх переосмислення у парадигмі новітніх наукових підходів. Для цього у дослідженні застосовується комплекс методів культурно-історичного, біографічного, герменевтичного й компаративного аналізу, а також метод узагальнення. Європейська поетична традиція пройшла довгий шлях у пошуках нових форм і засобів художнього відображення дійсності. Виникнення на Апеннінському півострові у першій половині XIII ст. сицилійської школи стало визначальною подією у літературній і лінгвістичній історії Старого Світу. Вона поклала початок італійській поезії Dolce Stil Nuovo і багато у чому була попередницею лірики Данте і Петрарки, заклавши основи філософії ліричної поезії. Сицилійці надали потужний імпульс для подальшої розробки поетичної теорії, образів і тем, які стали ключовими у поезії стильновізму, а також у рецепції багатьох творців європейського Ренесансу. Звернення до окремих тем і мотивів та їх витончена трансформація увиразнюють уявлення сицилійських митців про поезію як специфічний різновид філософії. Очевидно, що порівняно пізній час виникнення й висококультурне оточення зумовили рафінованість художніх форм і стилістичних засобів оприявлення абстрактного змісту таких поезій. Поетична творчість в особі, зокрема, Джакомо да Лентіні зазнавала переакцентуації у підходах до римування й поетизування, та найголовніше — до психологічного освоєння дійсності й осмислення теми кохання у метафізичному вимірі. Ідейно-естетична та світоглядна єдність зближувала поетів Dolce Stil Nuovo, які розвивали новації сицилійця да Лентіні, з художніми пошуками митців раннього італійського Відродження. У статті акцентовано особливу увагу на специфіці літературної діяльності авторів у часи творення нової європейської лірики, що привела до найважливішої у розвитку світової поезії події — зародження сонетної традиції — появи першої метричної форми з твердою строфікою, яка на наступні століття визначила ключові вектори еволюції поетичного слова.

Є примірники у відділах: всього 6 : Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)
Вільні: Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)

Знайти схожі

Бондарева, Олена.
“Закрите небо” Неди Нежданої: війна, пам'ять, травматичний жіночий досвід, усвідомлена деколоніальність [Текст] / О. Бондарева // Літературний процес: методологія, імена, традиції. Філологічні науки : збірник наукових праць. - 2023. - № 21. - С. 14-25DOI 10.28925/2412-2475.2023.21.2. - Бібліогр. в кінці ст.

Кл.слова (ненормовані):
драма -- війна -- окупація -- травма -- пам’ять -- жіночий дискурс -- тіло -- метафора -- деколоніальність
Анотація: У статті п’єсу Неди Нежданої «Закрите небо» розглянуто у теоретичних координатах пост колоніальних студій, студій пам’яті, студій травми, західноєвропейської теорії опра-цювання свідчень у зонах конфліктів/втручань, феміністичної критики. Досліджено, як ця п’єса вписується у ширший контекст сучасної української драматургії про повномасштаб-ну військову агресію Росії проти України. Виокремлено механізми трансформації власного травматичного досвіду, свідчень та індивідуальних усних нарацій очевидців: спершу у про-стір комунікативно-дискурсивних практик, а згодом у повноцінний художній матеріал. На-голошено, що для українців принципово важливо створювати власні художні наративи ни-нішньої війни, протоколювати й осмислювати її злочини, вписувати їх у глобальну історію боротьби колонізаторів з українською ідентичністю, організовувати довкола цього роботу з транспоколіннєвою травматичною пам’яттю. Ми не маємо допустити, аби у сприйнят-ті війни за межами України домінували наративи агресора. Театрально-перформативний потенціал твору дає змогу авторці п’єси презентувати проникливі публічні історії сильних і самодостатніх українських жінок різного віку, які постраждали від окупантів і свідчать про їхні злочини проти людяності. «Закрите небо» в інтерпретації Неди Нежданої перетво-рюється не на простір безпеки і порятунку, а на складний фізичний і ментальний лабіринт, який може відкритися неочікуваними випробуваннями і загрозами, але проходження через який лікує героїнь від безпам’ятства. Створення п’єси, ставши своєрідною аутопсихотера-пією для авторки, провокує можливості для колективної психотерапії у театрі, адже наша спільна робота з травмами війни відкриває для українців усвідомлені деколоніальні перспек-тиви і торує шлях до власної стійкої та незаґратованої деколоніальної ідентичності.

Є примірники у відділах: всього 6 : Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)
Вільні: Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)

Знайти схожі

Генералюк, Леся.
"Апокаліпсиси революцій", масовий терор, війна у рецепції очевидця подій М.Волошина [Текст] / Л. Генералюк // Літературний процес: методологія, імена, традиції. Філологічні науки : збірник наукових праць. - 2023. - № 21. - С. 35-45DOI 10.28925/2412-2475.2023.21.4. - Бібліогр. в кінці ст.

Кл.слова (ненормовані):
громадянська поезія -- публіцистика -- історіософія -- історичні алгоритми ти-ранії -- деспотизм -- рабство -- загарбницька політика -- війна -- апокаліпсис -- більшовицький те-рор -- провіденціалізм
Анотація: У статті пропонується новаторська інтерпретація творчого доробку Максиміліана Воло-шина 1917–1924 рр., який висвітлює його реакцію на апокаліптичні події початку ХХ ст. — революції, війни в Росії. Своє персональне розуміння так званої жовтневої революції та біль-шовицького терору, що прийшов після неї, поет, художник, мислитель, який сповідував європейські гуманістичні цінності, вичерпно висловив у широкому тексті — у поезії, публі-цистичних статтях та щоденникових нотатках. В основу своєї концепції він поклав думку про зв’язок причин та наслідків історичних процесів. Жорстокістю завоювань, концентра-цією насильства в Росії він намагався логічно аргументувати й тим пояснити систематич-не руйнування своєї країни громадянами цієї ж країни. Волошин вказав на спонтанність та циклічний характер російської історії, на імморалізм правителів, їх дспотичний стиль керування державою, підкреслив антигуманну сутність державних структур у всі часи. Заслуга його в тому, що в роки червоного терору він відкрито говорив про масові вбивства, штучно поширюваний голод, тортури, страти 1919–1923 рр., документально фіксував злочини радянської влади та її представників. Змалював низку огидних типажів, породжених більшовицькою системою. Водночас, спираючись на числен-ні історичні джерела, розкрив корені російського тероризму, показав його витоки й етапи, а також представив варіанти вияву терору на рівні як влади, так і нижчих верств суспіль-ства. Завдяки паралелям з революційними сюжетами у європейських країнах, аналізу клю-чових подій та постатей в російській історії Волошин зміг показати не лише внутрішні ме-ханізми, котрі визначили роль Росії у «спільній трагедії людства», але й, вважаючи її країною з «безумною та страшною долею», країною-агресором, загрозою для всього цивілізованого світу, зумів подати маркери її нейтралізації.

Є примірники у відділах: всього 6 : Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)
Вільні: Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)

Знайти схожі

Даниленко, Людмила.
Терапія травми: художня концепція подолання колективного болю (на прикладі творів сучасної української прози) [Текст] / Л. Даниленко // Літературний процес: методологія, імена, традиції. Філологічні науки : збірник наукових праць. - 2023. - № 21. - С. 46-56DOI 10.28925/2412-2475.2023.21.5. - Бібліогр. в кінці ст.

Кл.слова (ненормовані):
травма пам’яті -- місце пам’яті -- замовчування травми -- образ смерті -- образ жертви -- образ винуватця -- Куренівська трагедія -- роман про радянське минуле
Анотація: У статті розглянуто художню концепцію трагічного в сучасній українській прозі про радян-ське минуле. Порушена проблема актуальна, оскільки проговорення травми важливе у кон-солідації українського суспільства, враженого новими випробуваннями. Предметом літера-турознавчого аналізу є осмислення Куренівської техногенної катастрофи 1961 р., історія якої розсекречена тільки у добу незалежності. Для дослідження обрано романи «Життя в ро-жевому» Галини Горицької та «Книга Відлиги. 1954–1964» Тимура і Олени Литовченків. Авторка студії орієнтується на теорії «колективна травма», «культура рани», «терапія травми», «місце пам’яті». Відповідно до цього проаналізовано художню модель колективної трагедії. Визначено, що зображення травми в контексті пам’яті про радянське минуле в обох романах має багато спільних рис, а саме: характеристика жертв і винуватців (конкретний винуватець — представник влади; узагальнений винуватець — радянська система; винува-тець-родич); надання місцям пам’яті ознак скорботи через простеження миттєвої руйнації об’єктів простору; відтворення смерті як осягнення переходу душі в потойбічний світ; де-монстрація фактору стирання пам’яті (примусове замовчування травми, умисна відмова від пам’яті); пояснення категорій каяття й покарання (самогубство). Виявлено схожість авторських засобів художного мовлення: поєднання вимислу й документальної основи, вве-дення публіцистичних коментарів та емоційного судження, надання смислової ваги дета-лям-символам. Новизна дослідження полягає у розширенні теоретичних поглядів на проблему травми в ху-дожніх творах, а також у моделюванні образу трагедії в контексті пам’яті про радянське минуле. Подальше вивчення проблеми перспективне в аналізі естетичної концепції травма-тичного минулого, осмисленого у сучасній прозі.

Є примірники у відділах: всього 6 : Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)
Вільні: Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)

Знайти схожі

Жигун, Сніжана.
«Ноїв ковчег» Галини Гордасевич: як метафора маркує травму [Текст] / С. Жигун // Літературний процес: методологія, імена, традиції. Філологічні науки : збірник наукових праць. - 2023. - № 21. - С. 57-63DOI 10.28925/2412-2475.2023.21.6. - Бібліогр. в кінці ст.

Кл.слова (ненормовані):
травма -- метафора -- Ноїв ковчег -- наратив -- мовчання
Анотація: Предметом цього дослідження є метафора, яка сигналізує про неподолану травму. Процес метафоризації є частиною формування наративу про травму, у якому метафора працює як захисний механізм, що дає змогу не говорити про травматичний досвід прямо, але все ж говорити про нього. Мета цієї розвідки — продемонструвати, як у художньому тексті про травматичний дос-від метафора може видаватися способом надання подіям сенсу, але натомість увиразнює неможливість висловити особисте переживання. Методологічною основою дослідження є студії травми, зокрема таких авторів: К. Карут, М. Вілкінсон, Б. Ван дер Колк, К. Бревін, В. Ві-льямс. Продуктивними для аналізу проблеми були також літературознавчі дослідження Дж. Анкер та Т. Гребенюк. Актуальність нашої розвідки полягає у потребі вивчити особливості наративу травми, зо-крема на матеріалі літератури про Другу світову війну. У результаті аналізу повісті Г. Гор-дасевич «Ноїв ковчег» зроблено висновок про те, що метафора у травматичному тексті може бути тією категорією, яка визначає наративні особливості та генерує зміст навіть тоді, коли сама розповідь вже закінчилася. Метафора «Ноїв ковчег» уподібнює життя родини отця Іларія в часи окупації до старозавітної історії. Війна зображається як стихійне лихо (потоп) і кара за гріхи. Дім священника, де збираються представники різних національних і соціальних груп, уподібнюється до ковчега, а незалежність України має стати веселкою після потопу. Водночас у тексті ця метафора виявляє неповноту — нараторка зупиняє розповідь до завершення потопу, відмовившись говорити про те, що спасіння не сталося. Ця неповнота метафори маркує травму неможливість говорити про втрату родини, соціальної групи, національного середовища. Тобто розповідь про війну і окупацію вдалося втілити у цілісний наратив, але розповідь про прихід радянської влади і його наслідки опи-нилася поза текстом. Застигла метафора дає змогу почати розповідь, але невідповідність між знаним претекстом і реальністю не дає її продовжити і вербалізувати травму. Водно-час саме метафора маркує існування травми, замовчуваного досвіду, який авторка не в змо-зі втілити у розповідь. Мотив мовчання як наслідку травми акцентується тематизацією його в тексті.

Є примірники у відділах: всього 6 : Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)
Вільні: Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)

Знайти схожі

Колодій, Валерія.
Давня українська міфологія в ліриці Андрія Гарасевича [Текст] / В. Колодій // Літературний процес: методологія, імена, традиції. Філологічні науки : збірник наукових праць. - 2023. - № 21. - С. 64-71DOI 10.28925/2412-2475.2023.21.7. - Бібліогр. в кінці ст.

Кл.слова (ненормовані):
Празька школа -- міфологічні сюжети й образи -- давня українська міфологія -- мі-фокритичний аналіз
Анотація: У своїй ліриці Андрій Гарасевич імпліцитно актуалізує образи і сюжети давньої української міфології й навколо неї моделює власний художній світ. У ранній творчості поета образи і мотиви автентичної української міфології найбільш частотні: майже в кожній поезії ци-клів «Степова візія» і «Сонети» є міфологеми у сильній позиції, які відсилають до конкретних образів колективного несвідомого. Зріла й вивершена творчість, яка охоплює вірші циклів «Стара Прага», «Самотність» і «Визов», містить менше міфологем, але вони більш об’ємні й багатопланові, ретельно осмислені та сповнені екзистенційної напруги. Образи Великої Матері, Дерева Життя, комплекси солярних образів, а також пов’язані з ними космогонічні сюжети поет осмислює на художньо-концептуальному, світоглядному й аксіо-логічному рівнях. Ліричний герой автора осмислює природу хаосу і приймає її: саме хаотич-ний процес є життям і запорукою його продовження. Природа / світ / нація / держава / лю-дина переживає постійне, циклічне творення, яке супроводжується вибором, боротьбою, жертвоприношенням і відповідальністю. Методом міфокритичного аналізу досліджено весь друкований поетичний доробок Андрія Гарасевича, а саме збірки «Сонети» (1941) і «До вершин» (1959), які вміщують всі поетичні ци-кли автора: «Степова візія», «Сонети», «Стара Прага», «Самотність» і «Визов».Тексти розібрані на міфологеми (найменші смислові одиниці, здатні акумулювати в собі текст міфу). Майже кожна міфологема перебуває у сильній позиції й повторюється в кількох текстах автора (щонайменше у двох), тому певні групи міфологем формують комплекси сюжетів і образів давньої української міфології. Їх проілюстровано найбільш показовими фра-гментами текстів автора і проаналізовано в межах моделі його художнього світу.Дослідження дає змогу поглибити інтерпретацію текстів Андрія Гарасевича, а також роз-винути міфокритичний метод аналізу тексту крізь призму автентичної, національної мі-фології як потужного джерела традиційних сюжетів і образів у національних літературах

Є примірники у відділах: всього 6 : Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)
Вільні: Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)

Знайти схожі

Левицька, Оксана.
Митець і мистецтво в добу історичних катаклізмів: роман Катерини Лебедєвої «22. Містичний випадок на Вознесенському узвозі у Києві» [Текст] / О. Левицька // Літературний процес: методологія, імена, традиції. Філологічні науки : збірник наукових праць. - 2023. - № 21. - С. 72-79DOI 10.28925/2412-2475.2023.21.8. - Бібліогр. в кінці ст.

Кл.слова (ненормовані):
Лесь Лозовський -- митець -- мистецтво -- інтермедіальність -- історичний роман -- белетризована біографія
Анотація: Стаття присвячена дослідженню проблеми митця та мистецтва в кульмінаційні періоди української історії.На матеріалі роману Катерини Лебедєвої «22. Містичний випадок на Воз-несенському узвозі у Києві» (2020) проаналізовано мистецький контекст революційних та во-єнних подій 1917–1922 рр. в Україні, виокремлено проблему мистецтва в переломні історичні моменти. Метою дослідження є аналіз авторських стратегій зображення реакції різних мис-тецьких середовищ на глобальні зміни, що відбуваються в мистецькій сфері в часи воєнних дій. На прикладі роману виявлено, як впливають кризові історичні періоди, як-от війна, оку-пація, голод, боротьба за владу, революції тощо, на характер мистецької творчості, особи-сті риси характеру, поведінкові моделі передусім представників творчих професій. В аналізі роману акцентовано на проблемах формування національної ідентичності та її вияві в мис-тецьких роботах, еволюції національного усвідомлення, яка відбувається з митцями в добу становлення молодої Української держави та буремних подій втрати державності. Методологічною основою дослідження є інтермедіальні студії, які дають змогу через мис-тецькі інтеракції, зокрема образотворчого мистецтва, графіки, театрального мисте-цтва й літератури, увиразнити проблему митця в епоху переломних історичних моментів. У статті простежено, як романістка зображає зміни в середовищі новоствореної Україн-ської академії мистецтв у часи становлення Української Народної Республіки, громадянської війни, під впливом Радянської влади тощо, а на прикладах Георгія Нарбута, Михайла Бойчука, студентів академії демонструє трансформації творчості, спричинені зовнішніми чинника-ми. Важливим аспектом мистецьких реакцій на переломні історичні події є реформа теа-тру, показана в романі Лебедєвої на прикладі сценічних постановок Леся Курбаса

Є примірники у відділах: всього 6 : Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)
Вільні: Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)

Знайти схожі

Маторіна, Наталя.
Катастрофічні мотиви у творах Бруно Шульца [Текст] / Н. Маторіна // Літературний процес: методологія, імена, традиції. Філологічні науки : збірник наукових праць. - 2023. - № 21. - С. 80-88DOI 10.28925/2412-2475.2023.21.9. - Бібліогр. в кінці ст.

Кл.слова (ненормовані):
Бруно Шульц -- прозові твори -- катастрофізм -- есхатологія -- трагізм -- оптимізм
Анотація: Суголосною викликам сьогодення є творчість талановитого письменника й художника, літературного критика, філософа, епістолографа першої половини ХХ ст. Бруно Шульца. У статті заналізовано прозові твори митця в ракурсі катастрофічних мотивів, адже окреслену проблематику шульцознавці дотепер досліджують чи то побіжно, чи то в зістав-ному аспекті — на матеріалі порівняння художніх творів різних письменників. Тому актуальність наукової розвідки полягає передусім у розширенні шульцологічної проблематики в межах літературознавчого дискурсу. З’ясовано зміст і розвиток терміна-поняття «ка-тастрофізм»; схарактеризовано окремі факти суспільного життя тієї доби, до якої нале-жав Бруно Шульц;окреслено періоди життєпису митця, які вплинули на формування його світосприймання, зокрема елементів катастрофічного бачення світу; виокремлено особливості шульцівського катастрофізму. Для досягнення мети дослідження застосовано такі методи літературознавчого аналізу: біографічний, соціологічний, а також елементи психологічного й рецептивного аналізу. Студіювання шульцівської прози доводить, що наяв-ність катастрофічних мотивів у творчості Бруно Шульца є цілком закономірною і виправ-даною. Катастрофічні тенденції його художніх творів мають вияв насамперед у бінарних контрастних опозиціях, крізь призму «добрипристойності» старого й «духа новочасності» нового (індустріального) міста на різних рівнях, наприклад: периферія — центр, людина — манекен, життя — кошмар, добро — зло, краса— каліцтво, надія— зневіра тощо. Акцентовано: шульцівський катастрофізм — це катастрофізм особливого різновиду; важливою ознакою художнього катастрофічного бачення світу Бруно Шульцом є його оптимізм, принаймні шульцівський трагізм має світлі, відрадні відтінки й сподівання. Авторка висновує, що вивчення конкретного матеріалу, зокрема шульцівського катастрофізму, сприятиме ґрунтовному теоретичному узагальненню літературознавчих досліджень окресленої про-блематики. Перспективними для подальших досліджень слугуватимуть катастрофічні, ес-хатологічні, апокаліптичні, навіть мазохічні мотиви, репрезентовані в літературно критичних працях й епістолярії Бруно Шульца.

Є примірники у відділах: всього 6 : Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)
Вільні: Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)

Знайти схожі

Рябченко, Марина.
Війна як апокаліпсис: художні особливості відображення мілітарного досвіду в українській прозі про Першу світову [Текст] / М. Рябченко // Літературний процес: методологія, імена, традиції. Філологічні науки : збірник наукових праць. - 2023. - № 21. - С. 89-95DOI 10.28925/2412-2475.2023.21.10. - Бібліогр. в кінці ст.

Кл.слова (ненормовані):
війна -- апокаліпсис -- образ -- мотив -- девіація -- дегуманізація
Анотація: У статті простежено, як мілітарний досвід письменника впливає на художні образи у його творчості. Зокрема, досліджено саме апокаліптичні мотиви, адже релігійна легенда про не-одмінне настання апокаліпсису є однією з найвідоміших та, напевне, найпопулярніших у суспільстві. До пророцтва про кінець світу звертаються щоразу під час великих війн, страшних світових катастроф, великої суспільної напруги тощо. Перша світова війна, що була найпершим потрясінням значного масштабу у ХХ ст., стала однією з таких подій. Актуальність дослідження зумовлена тим, що, незважаючи на існуючі розвідки, присвячені українським творам про Першу світову, саме тексти письменників-комбатантів не аналі-зувалися на предмет апокаліптичної образності. Об’єктом дослідження стали твори К. По-ліщука, О. Маковея та О. Турянського. Виявлено, що спільними для всіх письменників є мотиви безнадії, зневіри та нерозуміння, задля чого і за які інтереси воюють прості бійці. Вони сприй-мають війну як кінецьсвіття. Провідними проблемами творів зазначених письменників є за-гальна дегуманізація суспільства, яке допустило криваву бійню, і девіація окремої особисто-сті, яку ламає травматичний воєнний досвід. Образи, що уособлюють окремих персонажів апокаліптичного міфу, в аналізованих творах можуть трансформуватися в дракона, фурій або ангела смерті, чиє призначення — знищення світу. Загалом у релігійних уявленнях апо-каліпсис не має однозначно негативної конотації: руйнація передбачає подальше оновлення світобудови. А отже, кожна людина може зробити вибір, яким буде її життя. У проаналізованих текстах К. Поліщука та О. Маковея ця оптимістичність не зберігається, їхнім творам властивий абсолютний песимізм, а людство не здатне до позитивного вибору, воно приречене, адже постійно надає перевагу інстинкту смерті (З. Фройд). Натомість у рома-ні О. Турянського людина і людяність таки перемагають страшну дегуманізуючу дійсність, а у світу залишається надія на подальше відродження

Є примірники у відділах: всього 6 : Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)
Вільні: Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)

Знайти схожі

10.

Трофименко, Анастасія.
Категорія художнього часу в романі-епопеї "Темна вежа" С. Кінга [Текст] / А. Трофименко // Літературний процес: методологія, імена, традиції. Філологічні науки : збірник наукових праць. - 2023. - № 21. - С. 96-102DOI 10.28925/2412-2475.2023.21.11. - Бібліогр. в кінці ст.

Кл.слова (ненормовані):
час -- хронотоп -- модернізм -- постмодернізм -- література жахів -- горор -- темне фентезі
Анотація: Статтю присвячено аналізу категорій художнього часу як елемента розкриття теми апокаліптики в романі-епопеї «Темна вежа» Стівена Кінга. Проаналізовано структуру категорій художнього часу, їхню організацію у творі. Проведено паралелі між головним мотивом роману винищення світу й часовими формами, реалізованими у тексті. У жанрі горор готичний хронотоп перетерпів трансформаційних та мутаційних змін, зали-шивши за собою лише узагальнене значення певного континууму й важливість відірваності простору розгортання історії від загального художнього світу твору з метою утворення умовного вакууму. Жанр горор з часу свого зародження постійно переживає трансформації під впливом епохи, у якій він змінюється. За висловом Ж.Ф. Ліотара, перехід від модернізму до постмодернізму починається ще з кінця 50-х років ХХ ст., стверджуючи, що у свідомості людини йде переорі-єнтація із матеріалізму до інформатизації. Постмодернізм породжує у світосприйнятті людини орієнтацію, пов’язану із такими одини-цями, як стурбованість, ірраціональність та безсилля. Це насамперед пов’язано із втратою віри у нагальні цінності епохи модернізму, ідеї розуму, прогресу, емансипації особистості. У літературі жахів відбувається модифікаційне явище злиття двох жанрів із різних типів літератури, а саме горору та фентезі. Гіперреальність, яку ми окреслюємо, являє собою симбіотичний метажанровий прийом, що розвивається шляхом поєднання елементів жанру горор і метажанру темне фентезі. Наприклад, більшість творів С. Кінга має спільні цитування, згадування персонажів, подій, локацій, згадок і т. ін. як елемента створення за-гального «надхронотопу» художнього світу автора, формуючи таким чином перед читачем масивний художній світ, максимально наближений до реального, але з ідіостилістичними, жанровими елементами. Так у канві творів С. Кінга розвивається мотив невпинного апока-ліпсису, який найпотужніше концентрується у романі-епопеї «Темна вежа».Результати цього дослідження в подальшому можуть становити складову розвідок про ма-сову літературу

Є примірники у відділах: всього 6 : Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)
Вільні: Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)

Знайти схожі

11.

Хіхлушко, Богдан.
Буття і смерть автора: від найдавніших часів до постмодернізму [Текст] / Б. Хіхлушко // Літературний процес: методологія, імена, традиції. Філологічні науки : збірник наукових праць. - 2023. - № 21. - С. 103-111DOI 10.28925/2412-2475.2023.21.12. - Бібліогр. в кінці ст.

Кл.слова (ненормовані):
автор -- авторство -- інтерпретація -- читач -- текст
Анотація: У статті досліджується поняття «автора» / «авторства» у літературі з точки зору його народження, еволюції, занепаду та повернення. Проблема авторства у літературознавстві пов’язана з питанням підходів у вивченні текстів: чи варто звертати увагу на особистість автора, яке місце займає автор у співвідношенні «автор — текст — читач» і чи можна цілком відмовитися від автора на користь читача або тексту? Предметом дослідження є поняття «автор» у літературі в контексті історичного розвитку феномену авторства. Метою дослідження є спроба комплексного аналізу феномену авторства, його еволюції, а та-кож зіставлення різних теорій та підходів у вивченні проблеми літературного авторства. Англо-американські літературознавці (Е. Беннетт, Ш. Берк, Дж. Фроу), розглядаючи питання авторства, включають до горизонту своїх пошуків ранні епохи — античність та середньо-віччя, де були наявні протомоделі авторства. Постать автора як самостійного творця, чиї ідеї оформлені у вигляді художнього твору, закріпилася у Новий час. Цьому сприяло, зокрема, винайдення друкарства та авторського права. У романтизмі поняття «автор» набуває ще більшого розвитку. Тут автор постає носієм оригінальних ідей, а художній твір є прямим відображенням його думок та натхнення. Кардинальні зміни відбуваються з ходом розвитку модернізму. У XX ст. представники формальної школи літературознавства, нової критики визначають, що твір не можна пояснювати виключно постаттю автора. Тепер центром уваги ставав текст, а згодом і читач. Апогеєм відходу від автороцентричної системи ста-ли роботи Р. Барта й М. Фуко у 60-х роках XX ст. Наприкінці століття літературознавці відновили активну дискусію щодо місця автора, вважаючи положення про «смерть автора» надто радикальним. У дослідженні застосовується історичний метод, який дасть змогу простежити еволюцію феномену авторства, порівняльний метод, який допоможе встано-вити логічні зв’язки між різними теоріями, а також метод аналізу. У ході роботи встановлені періоди розвитку авторства та специфічні особливості, які притаманні кожному з них. Зокрема, визначені характерні риси авторства в античній добі, середньовіччі, відродженні, романтизмі, реалізмі, модернізмі та постмодернізмі. Важливим елементом роботи є встановлення взаємозв’язків між різними теоріями авторства у XX ст., де відбувається боротьба з традиційними уявленнями про автора. Спираючись на дослі-дження Ш. Берка визначено, що перехід від автора до тексту та читача здійснювався посту-пово протягом першої половини XX ст. «Смерть автора» стала результатом напрацювань багатьох літературознавчих шкіл, а Р. Барт підсумував її у доволі радикальній формі. Швидке повернення автора до дискурсу зумовлене неможливістю розв’язати питання інтерпрета-ції тексту повністю ігноруючи автора, зокрема особливості його індивідуального стилю. Новизна роботи полягає в спробі глобального історичного погляду на проблему авторства, оскільки частіше про авторство говорять у контексті XX ст. Отримані результати до-поможуть глибше зрозуміти причини занепаду феномену авторства та його відродження, а також варіативність підходів під час дослідження художніх текстів.

Є примірники у відділах: всього 6 : Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)
Вільні: Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)

Знайти схожі

12.

Чернишова, Світлана.
Топос кордону у сучасному американському міграційному романі [Текст] / С. Чернишова // Літературний процес: методологія, імена, традиції. Філологічні науки : збірник наукових праць. - 2023. - № 21. - С. 112-120DOI 10.28925/2412-2475.2023.21.13. - Бібліогр. в кінці ст.

Кл.слова (ненормовані):
кордон -- сучасний американський міграційний роман -- простір і влада -- міграція
Анотація: Кордон перебуває у фокусі досліджень міграції з будь-якої перспективи. Сьогодні очевидно те, що переосмислення переміщення людей у сучасному світі спровокувало також потребу зміни кута зору на лінії, які розмежовують держави і народи. Ці політично сконструйовані межі уособлюють територіалізацію колективностей; прописування локусу за окремими групами; звуження світу в певних координатах; поділ людей на тих, які належать, і тих, які небажані чи Інші; закріплення образу недоступності за одними країнами і легкодоступності за іншими; прагнення багатших відмежуватися від бідніших, законослухняних від порушників закону. У художніх текстах, де репрезентовано процеси міграції, кордон та його перетин посідають одне з важливих місць. Оскільки у центрі уваги таких творів переважно перебувають біженці, нелегальні мігранти чи чужинці з тимчасовими візами, які за будь-яку ціну намагаються потрапити до заможних країн, то досвід переходу через лінію розмежування часто досить принизливий, а іноді навіть загрозливий для життя. У статті зроблено огляд сучасних підходів до розуміння кордону в гуманітаристиці. Підсумовано, що дослідники наголошують на дискримінативній сутності, регресивній природі та заяложеному способі думання про лінії розмежування. У процесі аналізу романів Д. Найєрі «Притулок», Ч.Н. Едічі «Американа», І. Зобой «Американська вулиця» та А.Л. Урреа «Шлях ди-явола» висновується, що кордон у міграційному романі функціонує як державна практика приниження тих, хто його перетинає. Крім того, візи посилюють сконструйовані уявлення про недосяжність і відповідно високий рівень життя та свободи у західному світі. Зневага, яку переживають мігранти, щоб потрапити до омріяного краю, травмує їхню особистість й інтенсифікує відчуття меншовартості. Стаття розкриває потенційні перспективи дослідження міграції крізь призму переосмис-лення кордонів, усвідомлення їхньої дискримінативної природи і штучності політичного розподілу світу.

Є примірники у відділах: всього 6 : Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)
Вільні: Online (1), ГП ЧЗ (3), Ф2 (1), Ф3 (1)

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)