Бібліотека Київського столичного університету імені Бориса Грінченка

Головна

Спрощенний режим

Посібник користувача

Бази даних

Електронний каталог бібліотеки- результати пошуку

Вид пошуку

Електронний каталог бібліотеки

Каталог авторефератів та дисертацій

Грінченкознавство

Рідкісні та цінні видання

Українська Аудіокнига

Мережеві ресурси

Наукові періодичні видання Університету

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=С794174244/2019/6<.>

Загальна кількість знайдених документів : 15
Показані документи с 1 за 15

Korolko, A.
The activity of the society "Ridna Shkola" ("Native School") in Tysmenytsia town (1906 - 1939) = Діяльність товариства "рідна школа" в місті тисмениця (1906 - 1939 рр.) / A. Korolko, I. Fedoryshyn // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 6. - P5-10. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
Українське педагогічне товариство -- союз -- кружок -- освіта -- виховання
Анотація: У статті на основі виявлених архівних джерел і наукових праць висвітлено діяльність товариства "Рідна школа" в м. Тисмениця Товмацького повіту в австрійський та міжвоєнний період. Звернуто увагу на роботу кружка (гуртка) м. Тисмениця, охарактеризовано його освітньо-виховну, культурну та громадську діяльність, подано статистичні дані щодо кількісного складу. Освітньо-виховна, культурна й громадська робота осередку рідношкільної організації розкрита через проведення її членами лекцій і відчитів (доповідей), влаштування різних концертів, дитячих свят і забав, постановку драм і п'єс, організацію захоронок (дитячих садків) й опіку над дітьми. Також показано співпрацю кружка "Рідної школи" з іншими українськими культурно-освітніми товариствами, зокрема з місцевим осередком товариства "Просвіта", для бібліотеки якої члени тисменицької рідношкільної організації придбали навчальну і художню літературу. Попри те, що товариство позиціонувало себе позапартійною інституцією, мала місце міжпартійна боротьба за впливи над нею. У певні періоди своєї діяльності осередок "Рідної школи" в м. Тисмениця перебував у сфері інтересів місцевих організацій Української радикальної партії, Українського національно-демократичного об'єднання, Організації українських націоналістів. У 1930-х рр., незважаючи на політику пацифікації та полонізації, яку проводив польський уряд щодо українського населення, кружок "Рідної школи" встояв перед натиском влади, пожвавив освітню і виховну роботу в місті, налагодив плідну співпрацю з Головною управою товариства в м. Львів, Повітовим союзом кружків у м. Товмач та в м. Станиславів, став одним з найефективніших українських просвітницьких організацій міста. Зі встановленням радянської влади на західноукраїнських землях у 1939 р. товариство "Рідна школа" було заборонене, а осередок в м. Тисмениця, як і сотні інших, ліквідований.
Дод.точки доступу:
Fedoryshyn, I.
Ігор Федоришин
Андрій Королько

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)

Знайти схожі

Kuznets, T.
Uman public library on the pages of periodicals at the end of 19th - early 20th century = Уманська громадська бібліотека на сторінках періодичної преси кінця XIX - початку ХХ ст. / T. Kuznets, O. Skus // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 6. - P11-15. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
газета "Киевлянин" -- газета "Жизнь и искусство" -- Київська губернія -- Уманська громадська бібліотека -- громадська ініціатива -- культурне просвітництво -- бібліотека-читальня
Анотація: Кризові явища в культурно-духовній сфері сучасного соціуму зумовлюють необхідність звернення до історичного досвіду культурного життя. Висвітлення вияву громадської ініціативи, міри підтримки її державою, популяризація створення та діяльності просвітницьких осередків сприятиме новому осмисленню досвіду, що полегшуватиме пошук шляхів відродження культури, традицій благочинності та просвітництва. Аргументуючи актуальність задекларованої теми, автори представили інформацію про створення громадської бібліотеки-читальні у повітовому центрі Київської губернії - місті Умань. Опрацювавши річні комплекти двох губернських газет - "Киевлянин" та "Жизнь и искусство", автори систематизували опубліковані в них матеріали про Уманську громадську бібліотеку-читальню. У статті звернено увагу на поліетнічність Умані (адже ініціаторами влаштування читальні була єврейська молодь), на труднощі відкриття бібліотеки-читальні, яка з'явилася у результаті реалізації громадської ініціативи. З'ясовано джерела фінансування громадської читальні, серед яких найбільшими були пожертви від заможних осіб. На основі газетних публікацій показано, що роль управління у відкритті та підтримці бібліотеки-читальні була незначною. Підкреслено, що сам факт публікації матеріалів про Уманську громадську бібліотеку-читальню на сторінках губернських газет, які мали великий ареал поширення, свідчить і про важливість її утворення, і про поширення досвіду такого вияву громадської ініціативи. У висновках статті резюмовано, що газети "Киевлянин" та "Жизнь и искусство" потребують комплексного дослідження як джерела вивчення бібліотечної справи на українських землях другої половини ХІХ - початку ХХ ст., а також культурного просвітництва загалом.
Дод.точки доступу:
Skus, O.
Ольга Скус
Тетяна Кузнець

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)

Знайти схожі

Levyk, B.
"The Case of Fourteen" and the Polish Anti-Soviet Underground in Lviv during 1939-1941 = "Справа чотирнадцяти" та польське антирадянське підпілля у Львові 1939-1941 років / B. Levyk, M. Skorniewski // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 6. - P16-22. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
Львів -- радянська окупація -- Польща -- підпілля -- Союз збройної боротьби -- кримінальна справа
Анотація: У статті розглянуто питання діяльності польських підпільних організацій в умовах окупаційних режимів на території Західної України, зокрема вперше оприлюднено та проаналізовано архівну кримінальну справу № П-30031 з фонду УСБУ у Львівській області щодо засудження радянською владою 14 членів штабу польської підпільної організації "Союз збройної боротьби". Попередньо коротко охарактеризовано хід польсько-німецької війни 1-28 вересня 1939 р., показано прихід на територію Західної України радянської влади, армії, каральних органів. Наведено приклади самостійних спроб польських патріотів організувати підпільні військові організації для боротьби з окупантами у Львові наприкінці 1939 р. - на початку 1941 р. Підтверджено намагання польського еміграційного уряду організувати підпільну боротьбу проти окупантів на всій території колишньої Речі Посполитої ІІ. Подана детальна характеристика структури "Союзу збройної боротьби", його командний і чисельний склад, показано ступінь озброєння та готовності до збройного повстання. Охарактеризована "справа чотирнадцяти" членів Союзу, показана поведінка оперативних працівників, слідчих, суддів, чиновників касаційних інстанцій, вищих законодавчих органів УРСР і СРСР у відношенні до підсудних. Автори доходять висновку, що попри масштабність та достатню розробленість планів еміграційного уряду та польських підпільних організацій, направлених на відновлення польської держави в кордонах до 1939 року, відсутність держави, достатньої кількості зброї, матеріальних та фінансових ресурсів для боротьби зумовило швидке викриття та арешт керівництва СЗБ, найбільшої з підпільних організацій. Аналіз слідчих, контрольно-наглядових та особистих тюремних справ учасників цієї організації показав трагічність долі польського військового підпілля 1939-1941 рр. у Львові.
Дод.точки доступу:
Skorniewski, M.
Маріуш Скорнєвський
Богдан Левик

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)

Знайти схожі

Oriekhova, S.
Ukrainian postage at the time of the Liberation Struggles in 1918-1920: historical narrative of national stamp publishing = Українське поштівництво за часи визвольних змагань 1918-1920 рр.: історичний наратив національного марковидання / S. Oriekhova // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 6. - P23-31. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
історична пам'ять -- марковидання -- наратив -- поштова марка -- провізорії -- філателістична спадщина
Анотація: Статтю присвячено реконструкції національних історичних наративів у світлі національного поштового марковидання в Україні. Дослідження ґрунтується на вивченні зображального контенту поштових марок Української Народної Республіки 1918-1920 рр. як вираження державної політики на шляху розвитку національної поштової служби, яка відігравала важливу роль у процесі державотворення. Метод діахронного аналізу дає можливість дослідити процес трансформації статусу поштових марок від філателістичного матеріалу до стану культурно-історичної пам'ятки. Аналітичне вивчення каталогізованих поштових марок з загальним наративом минулого державної поштової структури Української Народної Республіки визначається як українська філателістична спадщина. Робиться висновок, що поштові марки, як елемент державності України першої половині ХХ ст.,у сучасному наративі історичної пам'яті сформували основи сучасного національного марковидання
Дод.точки доступу:
Світлана Орєхова

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)

Знайти схожі

Skyba, I.
The place and part of Polikarp (Sykorskyi) in the spread and strengthening of the movement for the Ukrainization of the Orthodox Church in Poland in the 1920th = Місце та роль Полікарпа (Сікорського) в поширенні та зміцненні руху за українізацію православної церкви в Польщі у 20-х рр. ХХ ст. / I. Skyba // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 6. - P32-38. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
Українська православна церква -- Полікарп (Сікорський) -- Волинсько-Кременецька єпархія -- українське православ'я -- українізація
Анотація: Динаміка змін у духовному й церковно-релігійному просторі України останніх чверть століття свідчать про виразну тенденцію до самовизначення й інституціонування православної спільноти. Одним із етапів руху за створення Української православної церкви стала перша половина ХХ ст. Особливе місце у згаданих подіях займає постать митрополита Полікарпа (Сікорського). У 1922 р. колишній співробітник Київської духовної консисторії та Міністерства віросповідань Уряду Української Народної Республіки Петро Сікорський опиняється на Західній Волині, котра увійшла до складу Другої Речі Посполитої. Після постригу Полікарп (Сікорський) очолив Дерманський монастир, а невдовзі Милецьку обитель. У Милецькому монастирі ієромонах Полікарп використав усі можливості для українізації життя чернечої громади. На початку 1923 р. Полікарп (Сікорський) - благочинний монастирів Волинської єпархії. Важливою була для Полікарпа (Сікорського) участь у роботі Волинського єпархіального з'їзду 1923 р., де він головував. Рішення з'їзду дали формальну основу для українізації відправ. Делегати проголосували за повернення української мови в богослужіння, підготовку україномовних богослужбових текстів. У першій половині 1923 р. архімандрит Полікарп (Сікорський) вже настоятель Загаєцького чоловічого монастиря. Тут він серед іншого зосередився на дерусифікації відправ та усього ритму духовного життя братії. Польська поліція ретельно стежила за архімандритом і стверджувала, що Сікорський перетворив монастир на вогнище української агітації. Духовно-національна позиція архімандрита Полікарпа (Сікорського) турбувала не лише польську поліцію, але й російські церковно-політичні кола, У жовтні 1923 р. глава Церкви відповідним розпорядженням переводить П. Сікорського у Вільно. Посилення українського національно-церковного руху зумовили призначення архімандрита Полікарпа (Сікорського) настоятелем собору та благочинним міської округи у Володимир весною 1926 р. В цей час у місті загострюється конфлікт між промосковськими священиками та українською громадськістю на чолі із Арсеном Річинським. Полікарпу (Сікорському) вдалося задовольнити вимоги українців, однак на початку 1927 р. його переводять у Жировицький монастир. Незважаючи на це архімандрит Полікарп (Сікорський) залишався одним із лідерів і символічною особою в українському національно-церковному русі Волині. Це підтвердив також Луцький церковний з'їзд 1927 р. та інші події в житті Православної церкви в Польщі. Іншим напрямом контактів архімандрита Полікарпа залишався зв'язок із уенерівськими колами. Полікарп (Сікорський) підтримував діалог із лідером УНР в екзилі Андрієм Лівицьким. Усі ці обставини зумовили висвяту Полікарпа (Сікорського) на єпископа Луцького в 1932 р. У даній статті вперше оприлюднено невідомі й уточнено низку маловідомих біографічних моментів архієрея, проаналізовано його вплив на українізацію Церкви на Волині в міжвоєнний період. Мета дослідження полягає у тому, щоб дослідити масштаби українізаційної діяльності Полікарпа (Сікорського) на Волині та його вплив на суспільно-релігійні процеси. Основним результатом дослідження стало визначення внеску Полікарпа (Сікорського) в українізацію церковно-релігійного життя православних міжвоєнної Польщі та масштабу впливу постаті владики на здобутки національно-церковного руху Волині в міжвоєнний період.
Дод.точки доступу:
Ігор Скиба

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)

Знайти схожі

Shcherbak, V.
Orthodoxy as a fight flag for Cossack autonomy within the Polish-Lithuanian Commonwealth. = Православ'я як прапор боротьби за козацьку автономію в складі Речі Посполитої / V. Shcherbak // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 6. - P39-43. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
українське козацтво -- козацька автономія -- православ'я -- Військо Запорозьке -- духовні ієрархи
Анотація: Актуальність статті обумовлена потребою розкриття генези державотворчих процесів в Україні як частини європейського соціокультурного простору Нового часу. Мета студії полягає у з'ясуванні основних засад і шляхів формування ідеї козацької автономії в Речі Посполитій наприкінці XVI - першій половині XVII ст. Методологія заснована на застосуванні загальнонаукових (аналіз, синтез, ретроспекція) та специфічно історичних (проблемно-хронологічних, історико-порівняльних та критично-аналітичних) методів наукового дослідження. Аргументовано висвітлено ґенезу самоврядування запорозької спільноти та поширення її принципів на територію Подніпров'я. Увага акцентується на ролі православ'я в цьому процесі через спілку очільників Війська Запорозького та українських духовних ієрархів. Автор доводить, що засади самоврядності як важливого чинника автономії були сформульовані на Запорозькій Січі. Це зумовило появу різних політичних проектів, в яких провідна роль відводилася Війську Запорозькому. Союз козацької верхівки з православними ієрархами сприяв усвідомленню позицій обох сторін в умовах польської експансії. Повною мірою він проявився під час козацьких повстань в Україні 20-30-х років XVII ст., що зумовило формування ідеї козацької автономії в межах Речі Посполитої. Результати дослідження сприятимуть вивченню еволюції державної ідеї в ранньомодерній Україні.
Дод.точки доступу:
Віталій Щербак

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)

Знайти схожі

Bespeka, V.
USA propaganda in Cold War period: formation of the image of enemy in face of the USSR = Пропаганда США в період холодної війни:формування образу ворога в особі СРСР / V. Bespeka // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 6. - P44-52. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
Холодна війна -- образ ворога -- пропаганда -- червона загроза -- ядерна загроза -- залізна завіса
Анотація: Аналіз асиметричних загроз у минулих збройних протистояннях дозволяє здійснити оцінку ризиків у подібних ситуаціях сьогодні. Холодна війна 1946-1991 років не є виключенням, оскільки саме досвід застосування пропагандистського впливу обома сторонами у ній є невичерпним джерелом для узагальнення і прогнозування тих процесів довкола російсько-українського конфлікту, які поступово окреслюються сучасними воєнними та політичними експертами як "холодна війна ХХІ століття". Існуючі на пострадянському просторі публікації за окресленою у статті проблематикою здебільшого сильно страждають на ортодоксальність своїх поглядів. Це обмежує можливість об'єктивно оцінити форми і способи формування громадської думки в США щодо політичного ворога після Другої світової війни, а отже збіднює знання щодо можливих варіантів розгортання подій для нашої держави у протистояння такого типу, а, відповідно, можливість прогнозування ситуації. У запропонованому дослідженні зроблено спробу відмежуватись від радянських та пострадянських джерел інформації і на основі виключно американських публікацій виокремити основні кліше, сформовані в інформаційному просторі США щодо образу ворога в особі СРСР.
Дод.точки доступу:
Вадим Беспека

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)

Знайти схожі

Wogu, J. O.
Reaching the Unheard Voices and Hinterlands in the Digital Era: An Assessment of the re-Engineering of Newsgathering in Africa = Урахування непочутих голосів та віддалених районів у цифрову епоху: оцінка реінжинірингу збору новин в Африці / J. O. Wogu // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 6. - P53-64. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
збір новин -- внутрішні райони -- Африка -- інтернет-технології -- глобалізація -- розвиток
Анотація: Історично склалося так, що Африка відстає в засвоєнні технологій, у тому числі - в галузі мас-медіа. І хоч Африка є другим (після Азії) за територією континентом, понад 60% її населення живе в районах, віддаленість і небезпечність яких не дозволяють журналістам і ЗМІ повноцінно висвітлювати їх соціально-економічне, культурне і політичне життя. До переліку проблем слід додати нестачу кваліфікованих кадрів, надмірні витрати, внутрішні конфлікти, неспроможність медіа-індустрії навчати та/або запрошувати достатню кількість журналістів, байдужість урядової й муніципальної політики в галузі масових комунікацій. Частково вказані проблеми вирішуються за рахунок ініціатив місцевого населення, представники якого викладають новинний контент в Інтернет-мережах, але вони не можуть принципово зняти питання. Дана стаття присвячена вивченню динаміки надходження новин в епоху технологічно орієнтованого Інтернету для виявлення існуючих обмежень в африканських внутрішніх районах. Географічно дослідження орієнтоване на африканські сільські громади. В статті розглядаються шляхи набуття й використання нових інформаційних технологій, зокрема, мобільних телефонів з інтернет-можливостями, для генерування і розповсюдження новин з африканських внутрішніх районів. Виявлено фактори, що заважають такій практиці і шляхи їх усунення. Хронологічно дослідження охоплює ХХІ століття, тобто від 2000 року до тепер. Саме в цей період відбувалося масове проникнення Інтернету у внутрішні райони та використання його як основного засобу комунікації. Досліджуючи дігіталізацію комунікації в сільській Африці, де більшість населення живе поза регулярним або формальним зв'язком з органами і каналами управління, відірване від зовнішнього світу, автор визначає масштаб проблем, з якими стикається модернізація. Розкриваються технології підходів до збирання новин у сільській Африці, залучення її до участі в електронному управлінні, глобальному діалозі й дискусіях з усіх аспектів людського розвитку, прав і політики. Оцінюються життєздатні альтернативи інтернет-посередництва в галузі журналістики.
Дод.точки доступу:
Йосиф Олучукву Вогу

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)

Знайти схожі

Karpus, Z.
Education of interned soldiers of Ukrainian People’s Army in Poland: the case of the camp in Aleksandrow Kujawski = Освіта інтернованих військових армії УНР В Польщі: на прикладі табору в Александрові Куявському / Z. Karpus, O. Humeniuk // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 6. - P65-69. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
табір інтернованих військових -- військовий -- культурно-освітня діяльність -- емігрант
Анотація: Мета роботи передбачає аналіз освітньої діяльності - системи організації та її напрямків, характерних для військових Армії Української Народної Республіки (УНР), інтернованих в таборах Польщі на початку 1920-х років. На прикладі організації освіти в таборі в Александрові Куявському зроблено порівняльний зріз і для інших таборів в Польщі, де були розміщені військові Армії УНР. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні загальноісторичних методів наукового дослідження, а саме: історико-порівняльного, типологізації (історико-типологічний) та системного аналізу. Вперше проводиться аналіз особливостей організації, методологічних засад освітньої роботи інтернованих військових як частини загальної культурно-освітньої діяльності української міжвоєнної еміграції, а також визначається їх ефективність для здобуття вищої освіти або ж з можливістю подальшої професійної діяльності поза межами табору. У результаті проведеного дослідження було встановлено, що культурно-освітня робота в таборах пожвавилась та набула системного характеру після з'їзду представників культурно-освітніх відділів 20-21 березня 1921 р. Зокрема освітні програми почали розроблятися під керівництвом Міністерства народної освіти УНР; Єдиною Державною Школою, окрім практичної освітньої допомоги, видавались сертифікати про закінчену середню освіту, що дозволяли вступати до вишів випускникам останніх ступенів (класів). На прикладі освітньої роботи в таборі інтернованих військових Армії УНР в Александрові Куявському показано, що злагоджена взаємодія шкіл, студентських громад та Міністерства народної освіти УНР підвищувала успішність освітнього процесу і забезпечувала швидкий перехід військових до лав студентства.
Дод.точки доступу:
Humeniuk, O.
Олена Гуменюк
Збігнєв Карпус

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)

Знайти схожі

10.

Klynina, T.
"Female face" of American diplomacy = "Жіноче обличчя" американської дипломатії / T. Klynina // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 6. - P70-74. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
жінка в дипломатії -- Державний Департамент США -- міжнародні відносини
Анотація: Стаття присвячена питанню місця, ролі та присутності жінок на дипломатичній службі Сполучених Штатів Америки у XX ст. на початку XXI століття. Зазначається, що з часу появи такого поняття як "дипломатія" в житті Америки (по суті, від 1787 року) і до 1922 року, коли жінкам було надано виборче право і як наслідок, право на складання екзамену для роботи в дипломатичній службі, жодна жінка не займала навіть найнижчої посади. Єдиним засобом долучитися до участі в дипломатичних відносинах, це бути жінкою-тінню за спиною чоловіка-дипломата. З 1922 року жінки почали поступово опановувати ази дипломатичної служби, однак зустрічалися з безліччю перешкод на своєму шляху, однією з яких було небажання головного виконавчого органу в галузі міжнародних відносин - Державного департаменту - просувати жінок на дипломатичній службі. Задля цього для потенційних кандидаток були заздалегідь розроблені "лякаючі" ситуації, з якими жінка могла б зустрітися під час виконання нею службових обов'язків. А ті, яким врешті-решт вдалося опинитися на дипломатичній службі, виконували переважно канцелярські обов'язки і про можливість обійняти якусь вищу посаду в "чоловічому клубі" дипломатичної служби не могло бути й мови. Вважалося, що призначення жінки-посла за кордон викличе псування іміджу США на світовій арені. Лише із закінченням Другої світової війни, коли вже сама Америка почала встановлювати певні правила, як наслідок виробничої необхідності, кількість жінок в дипломатичний службі почала поступово зростати з кожним десятиліттям, досягнувши свого піку за часів правління Білла Клінтона та Барака Обами, які, зробивши ставку на представлення жінок в Державному департаменті, не прогадали. Саме за часів їх правління найвищу посаду в Державному департаменті США займали жінки. В статті надаються статистичні дані щодо кількості жінок-послів за часів американських президентів, починаючи від Ф. Рузвельта до Б. Обами
Дод.точки доступу:
Тетяна Клиніна

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)

Знайти схожі

11.

Frotveit, M.
Formation and implementation of the migration legislation of Ukrainian citizens to Belarus, Moldova and Russia (1991-2013) = Формування та імплементація міграційного законодавства громадян України до Білорусі, Молдови та Росії (1991-2013 рр.) / M. Frotveit // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 6. - P83-88. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
міграція -- міграційна політика -- міграційне законодавство -- міграційні процеси
Анотація: Стаття відображає нормотворчість та законодавче регулювання міграційної сфери в регіоні, заснованої на спільній документальній базі, покладеній в основу національних законодавств досліджуваних країн - юридичних положень радянського періоду. Іншим джерелом міжнародного права стали загальні міжнародні норми, розроблені в рамках універсальних та специфічних міждержавних структур (ООН, МОМ, МОП тощо). Процес формування та вдосконалення міграційного законодавства в Республіці Білорусь, Республіці Молдова, Російській Федерації та Україні тривав протягом всього досліджуваного періоду. До його основних елементів відноситься створення нормативної бази із загальних питань, які опосередковано стосувалися проблем міграції та вирішення специфічних питань суто міграційної сфери. Його результати відповідали загальним нормам та демократичним принципам. У статті акцентується увага на міграційній концепції кожної з досліджуваних держав. Робиться висновок, що характер та масштаби міграційного руху українців у рамках досліджуваного регіону відзначаються специфікою відповідного міграційного простору. Вона заснована на сталих культурно-історичних зв'язках між акторами та підсилюється положенням міграційного законодавства Білорусі, Молдови, Росії та України.
Дод.точки доступу:
Марина Фротвейт

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)

Знайти схожі

12.

Hedo, A.
"Genealogy of Donetsk Region”: genealogical sources of XVIII - the beginning of ХХ century = "Родовід донеччини": генеалогічні джерела XVIII - початку ХХ ст. / A. Hedo, O. Kryhina // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 6. - P89-95. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
метричні книги -- сповідні відомості -- ревізькі сказки -- генеалогічні джерела -- Донеччина
Анотація: У статті виявлено особливості фіксації інформації у метричних книгах, сповідних відомостях та ревізьких "сказках", їх використання при складанні родоводів представників різних конфесій та станів XVIII - початку ХХ ст., що зберігаються в державному архіві Донецької області. Методологія дослідження полягає у використанні історико-генетичного та історико-порівняльного методів для дослідження витоків та розвитку метричних книг, ревізьких "сказок" та сповідних відомостей представниками різних конфесій регіону. Метричні книги, ревізькі "сказки" та сповідні розписи є достатньо інформативними джерелами й мають високий рівень достовірності, їх інформаційний потенціал дає можливість реконструювати родоводи представників різних конфесій та станів Донеччини. Їх наукова цінність сьогодні збільшується через неможливість опрацювання частини з цих комплексів українськими дослідниками через ситуацію на Сході України. У розвідці здійснено спробу дослідження їх інформаційного потенціалу та його використання при складанні родоводів представників різних конфесій та станів Донеччини. Метричні книги є первинним генеалогічним джерелом, адже саме в них реєстрували головні події в житті людини: народження, шлюб, смерть. Їх інформаційний потенціал дає можливість дослідити родинні зв'язки усіх прошарків українського суспільства. Іншим важливим всестановим джерелом генеалогічної інформації є сповідні відомості церков: щорічні породинні та поіменні облікові реєстри парафіян церкви, які сповідалися у священика. Інформаційний потенціал цих джерел варто використовувати на початку генеалогічного дослідження, коли не відомі кількість та імена членів родини, точні дати народження. Джерелом, яке має найбільше практичне значення в реконструкції родоводів оподатковуваних верств населення, є матеріали загальноросійських переписів податного населення, які проводилися на території Російської імперії в період з 1718 по 1857 рік. Результатами цих переписів були так звані ревізькі "сказки"
Дод.точки доступу:
Kryhina, O.
Ольга Кригіна
Анна Гедьо

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)

Знайти схожі

13.

Panas, N.
Figure of General Olexander Grekov in historiography of independent Ukraine = Постать генерала Олександра Грекова в історіографічній науці Незалежної України / N. Panas // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 6. - P96-99. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
генерал Греков -- військово-політична діяльність -- українська революція -- незалежність
Анотація: Історіографії періоду незалежної України притаманне прагнення надолужити прогалини свого розвитку у період СРСР. У світ виходять чимало наукових праць, присвячених професійній діяльності вищого військового керівництва доби національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. Незважаючи на продовження вивчення питань військового будівництва періоду революції, кадрового потенціалу Збройних Сил, багато питань залишаються малодослідженими, або й зовсім недослідженими. Так, ім'я генерала Олександра Грекова історики в основному згадують у контексті історичних подій, в яких він брав безпосередню участь, не створивши окремого цілісного дослідження, присвяченого діяльності цього видатного військовика. Піонером у дослідженні життєвого шляху генерала став Ярослав Тинченко, згодом до нього долучилися Михайло Ковальчук та Олександр Дєдик, які хоч і не комплексно дослідили військово-політичну діяльність генерала, проте у своїх працях доклали значних зусиль для презентації його здобутків у період української революції. Щодо електронних ресурсів, то більшість із них вибірково описують життя О. Грекова, носять науково-популярний характер і розраховані на непідготовленого читача. Окремі праці також не вичерпують проблему, оскільки є біографічними довідниками або збірниками нарисів, відтак обмежені в обсязі, не охоплюють сповна життя і діяльність генерала. На сучасному етапі назріла нагальна потреба у створенні окремого спеціального дослідження, присвяченого зазначеній тематиці, що сприятиме формуванню воєнної доктрини незалежної України та допоможе повніше та об'єктивніше відтворити картину подій столітньої давнини. У статті наведено комплекс наукового доробку для вивчення військово-політичної діяльності генерала О. П. Грекова, вказано основні проблеми, з якими зустрінеться дослідник під час аналізу постаті генерала, визначено особливості та тенденцію історіографічних досліджень у галузі військової біографістики періоду незалежної України. Проаналізовано наукову цінність кожного джерела, надано коротку характеристику тематичних праць.
Дод.точки доступу:
Наталія Панас

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)

Знайти схожі

14.

Semergey, N.
The evolution of a church and religious role in the Ukrainian national and cultural Renaissance in the second half of the 19th - the first third of the 20th century: the modern historiography = Еволюція ролі релігії та церкви в українському національно-культурному відродженні другої половини ХІХ - першої третини хх століття: новітня історіографія / N. Semergey // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 6. - P100-105. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Кл.слова (ненормовані):
національно-культурне відродження -- новітня історіографія -- релігія -- релігієзнавча думка -- церква -- держава -- духовність -- культура -- національна ідентичність -- секулярність -- клерикальність
Анотація: У статті проаналізовано український історіографічний наратив із проблеми еволюції місця й ролі релігії та церкви в українському духовно-культурному відродженні та національно-визвольному русі другої половини ХІХ - першої третини ХХ століття. Виокремлено два напрями дослідження сучасними істориками релігійноцерковного виміру українського національно-культурного відродження. Перший - історія релігієзнавчої думки, представники якого вивчають релігієзнавчі рефлексії тогочасних провідних діячів культури, освіти, релігії та літератури, другий - історія церковного життя в Україні, у центрі досліджень якого поставлено аналіз місця та ролі церковних інституцій в українському модерному національно-культурному відродженні (діяльність УГКЦ, Всеукраїнський православний собор, УАПЦ тощо). Відзначено, що виокремлена історіографічна тематика відповідає рівням еволюції релігійно-церковного складника в модерних духовно-культурних і політикодержавотворчих процесах: розвиток релігієзнавчої думки та інституціювання церковно-парафіяльної освіти другої половини ХІХ століття сприяли інтеграції церкви та релігії у хід побудови національно-демократичного суспільства та держави на початку ХХ століття. Історики зазначають, що за розмахом і масштабом церковно-релігійне життя і релігієзнавча думка на українських землях у другій половині ХІХ століття були значно помірнішими, аніж у перші десятиліття "довгого століття". Українські землі були розділені як політично, так і конфесійно, що гальмувало національне церковно-релігійне життя, сприяло клерикальній індиферентності та "релігійному абсентеїзму". Зазначено, що позитивним є той факт, що сучасні історики відходять від політизації в розгляді сакрально-релігійної тематики, що було мейнстримом у дослідженнях радянської доби. Вчені спільні в думці, що попри інституційну слабкість церковно-релігійного життя українських земель у другій половині ХІХ століття, все ж релігія і віра як есенційні риси української ментальності збереглися, а відтак відігравали помітну роль у духовно-культурному розвитку українства, закладали міцну основу подальших державотворчих змагань. Зроблено висновок, що розвиток релігієзнавчої думки, рецепції мислителів щодо феномену українського християнства та національної церкви підготували необхідні умови для заходів щодо упорядкування та розбудови українського церковного життя на початку ХХ століття.
Дод.точки доступу:
Наталія Семергей

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)

Знайти схожі

15.

Kudriachenko, A.
Review for the collective monograph "Difficult Questions of Historical Memory in Paradigm of Culture Dialogue", Borys Grinchenko Kyiv University. Bilostok: Belorussian historical association, 2019. 292 p. = Рецензія на колективну монографію «Складні питання історичної пам'яті в парадигмі діалогу культур», Київський університет імені Бориса Грінченка. Білосток: Білоруське історичне товариство, 2019. 292 с. / A. Kudriachenko // Схід = Skhid : аналітично-інформаційний журнал. - 2019. - № 6. - P106-109. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 1728-9343. - ISSN 2411-3093

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)