Бібліотека Київського столичного університету імені Бориса Грінченка

Головна

Спрощенний режим

Посібник користувача

Бази даних

Електронний каталог бібліотеки- результати пошуку

Вид пошуку

Електронний каталог бібліотеки

Каталог авторефератів та дисертацій

Грінченкознавство

Рідкісні та цінні видання

Українська Аудіокнига

Мережеві ресурси

Наукові періодичні видання Університету

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=С794174244/2020/2<.>

Загальна кількість знайдених документів : 14
Показані документи с 1 за 14

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Alimba C. N., Malgwi M. S.
Назва : Influence of Boko Haram Terrorist Group’s Attacks on the Livelihoods of the Rural Dwellers in Nigeria: A Historical Stroke and Empirical Analysis
Паралельн. назви :Вплив атак терористичного угрупування «Боко Харам» на джерела існування сільських жителів у нігерії: історичний штрих і емпіричний аналіз
Місце публікування : Схід: аналітично-інформаційний журнал/ Київський університет імені Бориса Грінченка. - Маріуполь: Український культурологічний центр, 2020. - № 2. - С. 5-13. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093 (Шифр С794174244/2020/2). - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): засоби до існування--боко харам--сільські жителі--штат борно
Анотація: У статті розкрито деякі історичні, соціально-економічні та демографічні аспекти впливу терористичного угрупованння "Боко Харам" на господарство і населення Нігерії. Авторами було використано міждисциплінарний підхід та здійснено комплексний аналіз релігійно-конфесійної ситуації у Нігерії в останні роки першого двадцятиліття XXI ст. У статті використані унікальні статистичні дані, які були зібрані шляхом проведення опитувань, що дало можливість розкрити причинно-наслідкові зв'язки конфлікту і суспільну думку населення Нігерії у контексті проведеного дослідження на прикладі району місцевого управління Ховул. Порівняльний аналіз отриманих відсоткових даних опитування разом з глибоким аналізом комплексу зарубіжних і нігерійських джерел та історіографії дозволили авторам простежити тенденції перебігу релігійного конфлікту в Нігерії, спричиненого "Боко Харам", а також окреслити його вплив економічне життя місцевого населення та з'ясувати значення цього конфлікту в світовому та місцевому контекстах.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Bem N., Ilkova O.
Назва : Igor Volk: "Where aviation is, the country rises"
Паралельн. назви :Ігор Волк: "Там, де є авіація, країна піднімається"
Місце публікування : Схід: аналітично-інформаційний журнал/ Київський університет імені Бориса Грінченка. - Маріуполь: Український культурологічний центр, 2020. - № 2. - С. 62-66. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093 (Шифр С794174244/2020/2). - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): авіація--космонавт--пілот-випробовувач--народжені в україні
Анотація: На самих витоках космонавтики Україна відзначилась як космічна держава. У сфері підкорення космосу ми маємо суттєві досягнення: українець побував у відкритому космосі, українці беруть участь у міжнародних програмах, виготовляють космічний транспорт. Серед космонавтів СРСР чимало тих, хто народився в Україні й зробив свій значний внесок у розвиток світової космонавтики. До таких особистостей належить 58-й космонавт СРСР, 143-й космонавт світу, Герой Радянського Союзу, льотчик-випробувач Ігор Петрович Волк. У статті надаються певні історіографічні відомості і зазначається на малочисельності таких досліджень щодо особистості космонавта. Вказується, що серед наукового доробку переважають матеріали публіцистичного та науково-популярного характеру. В статті автори деталізують життєвий шлях видатного космонавта. Зазначається, що І.Волк навчався льотній справі в Україні - закінчив Кіровоградське військове авіаційне училище льотчиків далекої авіації. Його активний етап кар'єри - льотно-випробувальна діяльність - розпочався у 1965 році. З травня 1965 по 2001 рік він працював у Льотно-дослідному інституті імені М. М. Громова. Ігор Волк багато років життя присвятив випробувальній роботі в небі. Він оволодів знаннями та досвідом для випробування "звалювання у штопор" майже всіх типів літаків, які в той час були в СРСР. Саме він під час виконання "штопорної програми" на літаку Су-27 вперше виконав так зване динамічне гальмування - "поставив літак на хвіст". Цей маневр вищого пілотажу нині відомий як "кобра Пугачова". Ігор Волк випробував в атмосфері прототип радянського багаторазового космічного винищувача "Спіраль". Цей проект зазнав поразки, проте згодом був розроблений інший проект - "Буран", командиром якого призначили Ігоря Волка. У рамках розробки саме цього проекту з 17 по 29 липня 1984 р. Ігор Волк здійснив космічний політ в якості космонавта-дослідника корабля "Союз Т-12". Відразу ж після повернення із польоту на Землю був проведений експеримент по управлінню літаками Ту-154ЛЛ і МіГ-25ЛЛ, наближених за аеродинамічними показниками до "Бурану". Сісти за штурвал літака відразу після польоту - жоден із космонавтів світу не виконував подібне завдання. Цей експеримент був суворо засекречений. Світ дізнався про успіх експерименту лише у 1988 р. під час прес-конференції керівника Главкосмосу О. Дунаєва. Ігор Волк мав особливий, виважений до деталей підхід до випробувальних польотів: готувався заздалегідь, обмірковував кожну деталь, дослуховувався до думок колег, використовуючи їхній досвід. Жодного разу не катапультувався. Відомі фахівці льотної справи вважають саме його ключовою фігурою в розробці методик посадки літаків в умовах відмови двигуні
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Budzar M.
Назва : The Communicative Strategies of the Ukrainian Nobility in the mid-19th Century (According to Correspondence)
Паралельн. назви :Комунікаційні стратегії українського дворянства середини XIX ст. (на епістолярному матеріалі)
Місце публікування : Схід: аналітично-інформаційний журнал/ Київський університет імені Бориса Грінченка. - Маріуполь: Український культурологічний центр, 2020. - № 2. - С. 95-101. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093 (Шифр С794174244/2020/2). - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): комунікаційні стратегії--мережа соціальних зв'язків--епістолярій--українське дворянство
Анотація: У статті досліджено життєдіяльність українського дворянства в реаліях середини XIX ст. через аналіз його комунікаційних стратегій. Розгляд сімейного листування дозволив реконструювати складну мережу соціокультурних зв'язків регіональної еліти, в якій її представники реалізовували розмаїтий спектр ідеологічних і поведінкових завдань. Джерельним матеріалом для статті став комплекс листів з фамільного архіву Ґалаґанів - дворянського роду козацько-старшинського походження. Вибір джерел обумовлено кількома причинами. По-перше, завдяки шлюбним стратегіям впродовж XVIII-XIX ст. Ґалаґани зберігали тісні контакти серед регіонального дворянства й водночас споріднювалися з імперською знаттю. По-друге, гарно збережений архів надає вагомий матеріал для дослідження комунікаційних стратегій саме на підставі листування. Це дозволяє зрозуміти дію соціальних механізмів, що обумовлювали життя лівобережного панства середини XIX ст. Метою статті є розгляд комунікаційних стратегій української еліти 2-ї половини 1840-х - середини 1860-х рр. на основі аналізу сімейного епістолярію з фамільного архіву Ґалаґанів. Автором досліджено комунікаційні сценарії дворянства Лівобережної України у взаєминах між місцевою спільнотою та імперським центром, між дворянами-землевласниками й селянами, між групами родичів всередині дворянської спільноти. Розгляд документів дозволив з'ясувати реакцію українського дворянства на низку подій 1840-х - 1860-х років: дії імперського уряду часів правління імператорів Миколи I і Олександра II щодо України, події Кримської війни, перебіг Селянської реформи 1861 р. та наслідки її реалізації в українських землях. Результати розвідки поглиблюватимуть уявлення про життя українського соціуму у просторі та часі XIX ст. Стаття ґрунтується на оригінальній авторській концепції
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Deliatynskyi R., Gogol V., Zadorozhnia A.
Назва : Blessed Klymentiy Sheptytsky (1869-1951) in the light of contemporary domestic historiography
Паралельн. назви :Постать блаженного Климентія Шептицького (1869-1951 рр.) у світлі сучасної вітчизняної історіографії
Місце публікування : Схід: аналітично-інформаційний журнал/ Київський університет імені Бориса Грінченка. - Маріуполь: Український культурологічний центр, 2020. - № 2. - С. 67-77. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093 (Шифр С794174244/2020/2). - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): діаспорна історіографія--радянська історіографія--сучасна вітчизяна історіографія--казимир граф шептицький--климентій шептицький--студійський устав--блаженний новомученик
Анотація: У статті проведено історіографічний аналіз та узагальнення досягнень представників сучасної вітчизняної історіографії (1990-2020), що, враховуючи напрацювання науковців діаспорної історіографії, досліджували життєвий шлях та діяльність блаженного отця Климентія (Казимира) графа Шептицького (1869-1951). Зауважено, що започатковані діаспорними науковцями дослідження життєпису Климентія Шептицького сприяли висвітленню переважно церковно-релігійної діяльності, уникаючи раннього періоду його біографії, а радянська історіографія хибувала ідеологічними штампами щодо "брата митрополита". Автори підкреслюють, що зростання наукового інтересу до біографії Климентія Шептицького, стимульоване відродженням структур УГКЦ взагалі та студійського чернецтва зокрема, проявилося у двох напрямах: пошуку і систематизації джерел, формуванні спеціалізованих архівів, публікації нових досліджень з історії Студитів та діяльності їх ігумена. Поділяючи дослідження сучасних вітчизяних істориків і богословів на два періоди (у 1990-х і 2000-х роках), автори відзначають, що спершу вони були пов'язані з підготовкою до беатифікації Климентія (2001), а потім - з популяризацією та поглибленим вивченням його спадщини для використання в практиці меморіалізації та духовному житті Студійського Уставу. Відтак спостерігається зростання кількості та певна диференціація наукових досліджень діяльності блаженного Климентія у період від вступу до монастиря до його заслання і смерті. Сформовані диспропорції у висвітленні його боіграфії, що полягали в "ігноруванні" раннього періоду та створенні нових "міфів", були розв'язані в монографіях В. Чорнописької та І. Матковського, в яких детально з'ясовано його родовід, описано всі етапи життєвого шляху, громадсько-політична та церковно-релігійна діяльність.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Humeniuk O.
Назва : Creating Ukrainian youth academic community in the interwar Poland: sources, tasks, centers, activity
Паралельн. назви :Формуючи українське молодіжне академічне середовище в міжвоєнній Польщі: джерела, завдання, центри, активність
Місце публікування : Схід: аналітично-інформаційний журнал/ Київський університет імені Бориса Грінченка. - Маріуполь: Український культурологічний центр, 2020. - № 2. - С. 14-20. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093 (Шифр С794174244/2020/2). - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): український--еміграція молодь--студент--організація--польща--європа--міжвоєнний
Анотація: У статті на основі широкої джерельної бази та вітчизняної і зарубіжної історіографії розглядається процес формування українського академічного середовища в міжвоєнній Польщі. Головна увага приділяється аналізу джерел української еміграції в Польщі на початку 1920-х років, територіального походження молоді, їх матеріального становища та можливості реалізувати головні свої завдання: здобути вищу освіту та гідно представити власну націю, її історію та культуру в міжнародній площині та в молодіжному іноземному середовищі. Найбільшу цінність для розкриття теми дослідження мають архівні документи Польщі та України, а також періодичні емігрантські студентські видання. Акцентується на організаційному становленні українських молодіжних організацій (головним чином студентських) на початку 1920-х років. Також у дослідженні проаналізовано типи організацій, форми діяльності та їх вплив на українську міжвоєнну еміграцію у Європі.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Klynina T.
Назва : Place of the United States Secretary of States in the power system and formation of the country external course (XX - at the beginning of XXI century): historical backgraund
Паралельн. назви :Місце державного секретаря США в системі влади та формуванні зовнішнього курсу країни (ХХ - початок ХХІ століття): історичний аспект
Місце публікування : Схід: аналітично-інформаційний журнал/ Київський університет імені Бориса Грінченка. - Маріуполь: Український культурологічний центр, 2020. - № 2. - С. 29-34. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093 (Шифр С794174244/2020/2). - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): державний секретар--виконавча влада--державний департамент--зовнішньополітичний курс
Анотація: Стаття присвячена місцю очільника Державного департаменту США - Державного секретаря в системі державної влади США та його ролі у формуванні зовнішнього курсу країни. Автор наголошує на відсутності фундаментальних досліджень із зазначеної теми і наявності лише фактографічних матеріалів щодо діяльності Державних секретарів в різні історичні періоди американської історії. Зазначається, що посада Державного секретаря не зовсім є аналогічною до посади Міністра закордонних справ, оскільки в цій країні він виступає у двох ролях: як головний радник президента з питань зовнішньої політики і як керівник величезного дипломатичного корпусу. Автор вказує, що роль та статус Державного секретаря не врегульована на конституційному рівні; надається перелік повноважень Державного секретаря і відзначається їх розширення з моменту виникнення такої посади в 1789 році. Показано, що до початку Другої світової війни в більшості випадків в тандемі "Президент-Державний секретар" саме другий формулював зовнішньополітичний курс країни, був ініціатором його здійснення і був спроможний переконати в ньому Президента. Вивчаючи біографії та діяльність таких державних секретарів як Р. Лансінг, Б. Колбі, Ч. Г'юз, автор доходить висновку, що вони користувалися довірою своїх президентів і мали суттєвий вплив на здійснення американської зовнішньої політики. А за часів президентства Ф. Рузвельта та Г. Трумена зазначені особистості були самі собі Державними секретарями, максимально посунувши очільників Державного департаменту на другий план, давши їм можливість "наводити порядки" не на зовнішньополітичній арені, а в Державному департаменті. На думку автора, не стало позитивним для ролі Державного секретаря і його відомства прийняття Акту 1947 року про заснування Ради національної безпеки і виокремлення окремої посади - Радника Президента з національної безпеки. Саме з цього часу очільники РНБ почали популяризувати ідею, що зовнішня політика - це не просто один з видів діяльності держави, а безпосередньо складова національної безпеки. Звісно, це призвело до посилення втручання РНБ у здійснення зовнішнього курсу країни, що досить часто призводило до колізій між Радником Президента з національної безпеки й Державним секретарем, до того ж сам Президент США не завжди підтримував останнього. Зазначається, що Державні секретарі при президентах Дж. Кеннеді, Л. Джонсоні, Р. Ніксоні, Дж. Буші-молодшому грали досить опосередковану роль в проведенні зовнішнього курсу країни. Тоді як президенти Д. Ейзенхауер, Р. Рейган, Б. Клінтон та Б. Обама поважали своїх Державних секретарів та діяли у тандемі з ними.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Kudryachenko A., Prypik Ye
Назва : Vietnam's foreign policy and its Ukrainian aspect in the context of the historical and political processes of modern time
Паралельн. назви :Зовнішня політика В'єтнаму та її український аспект у контексті історичних та політичних процесів сучасності
Місце публікування : Схід: аналітично-інформаційний журнал/ Київський університет імені Бориса Грінченка. - Маріуполь: Український культурологічний центр, 2020. - № 2. - С. 35-41. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093 (Шифр С794174244/2020/2). - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): модернізація--оновлення--рух неприєднання--спільна міжурядова комісія
Анотація: У статті розглядається процес формування зовнішньої політики В'єтнаму з огляду на історичні та політичні процеси, що відбувались у країні протягом другої половини XX сторіччя та перших десятиліть нинішнього. Аналізуються реформи політичної системи В'єтнаму, які, через стратегію оновлення, призвели до суспільної модернізації країни та перетворили її на потужну економічну державу. Проаналізовано головні чинники успіху зовнішньої політики В'єтнаму, до яких треба віднести вступ країни до такої організації як АСЕАН, що відбувся у 1995 році. У статті доведено, що завдяки багатьом політичним і соціокультурним чинникам, що є спільними для В'єтнаму і держав-членів АСЕАН, а також виваженій зовнішній політиці, країна домоглась особливої прихильності інвесторів і торговельних партнерів цього інтеграційного угруповання. Приділено значну увагу розвиткові зовнішніх відносин та співробітництва В'єтнаму з такими країнами як Китай, Японія, Індія, Сполучені Штати Америки, країни Європейського Союзу та Російська Федерація. Окремо досліджено історію розвитку політичних відносин В'єтнаму та України, проаналізовано передумови успішної реалізації національних економічних інтересів України у відносинах з В'єтнамом та вихід на перспективні торговельно-економічні та інвестиційні ринки не тільки цієї країни, але й країн-членів АСЕАН.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Levyk B., Skorniewski M.
Назва : The Armenians of Lviv in Management of the Polish Underground Organization "Union of Armed Struggle" in 1939-1940-s
Паралельн. назви :Вірмени Львова в керівній ланці польської підпільної організації "Союз Збройної боротьби" 1939-1940 рр.
Місце публікування : Схід: аналітично-інформаційний журнал/ Київський університет імені Бориса Грінченка. - Маріуполь: Український культурологічний центр, 2020. - № 2. - С. 78-86. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093 (Шифр С794174244/2020/2). - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): радянська окупація львова--вірмени-католики--адам богданович--зигмунт хржонстовський--чеслав каняк
Анотація: Робота присвячена створенню "живих" образів історії на матеріалах конкретних історичних джерел (Я. Дашкевич). Через дослідження особистих тюремних та контрольно-наглядових справ трьох учасників польської підпільної організації "Союз збройної боротьби" - львівських вірмен Зигмунта Хржонстовського (інженер-агроном), Адама Богдановича (канонік вірмено-католицької капітули у Львові), Чеслава Каняка (пріора Домініканського монастиря) - автори намагаються встановити обставини засудження учасників польської підпільної організації та оприлюднити стандартні схеми радянського слідства та правосуддя 30-40-х років ХХ століття. Узагальнюючи матеріали (протоколи) допитів арештантів та свідків, автори показують, як радянські органи слідства та суду топтали права людини, "втрачали" та привласнювали матеріальні цінності, які вилучали в заарештованих. Також зроблено висновок про великий моральний авторитет вірменської католицької церкви у Львові та високий рівень патріотизму її представників.
Знайти схожі

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Romantsov V., Romantsova N.
Назва : Political everyday life of Mariupol Ukrainians in the revolutionary processes of 1917 on the material of periodicals
Паралельн. назви :Політичне повсякдення українців Маріуполя в революційних процесах 1917 р. (на матеріалах періодичної преси)
Місце публікування : Схід: аналітично-інформаційний журнал/ Київський університет імені Бориса Грінченка. - Маріуполь: Український культурологічний центр, 2020. - № 2. - С. 102-107. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093 (Шифр С794174244/2020/2). - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): політичне повсякдення--повсякденне життя--українці маріуполя--періодична преса
Анотація: У статті на основі аналізу матеріалів періодичної преси висвітлено питання політичного повсякдення українців Маріуполя в революційних процесах 1917 р. Акцентується увага на інформаційній та організуючій ролі регіональної періодичної преси того часу, яка поряд з іншими аспектами містила повідомлення про політичну ситуацію в Україні, про діяльність українців Маріуполя, про політичний вплив на них Української Центральної Ради. Аналіз політичного повсякдення українців Маріуполя у революційних процесах 1917 р. дає можливість з'ясувати особливості цього суспільного феномену. Простежується зміна векторів повсякденного життя українців Маріуполя у політичній сфері протягом 1917 р. під впливом революційних процесів. Доведено, що політичне повсякдення маріупольських українців у швидкоплинних подіях революції визначалося під впливом кількох чинників: Українська революція, яка почалася у 1917 р. як складова Російської демократичної революції, а після прийняття ІІІ Універсалу утвердила національний характер; боротьба за відродження української державності, яка юридично була оформлена Універсалами Центральної Ради; активний процес формування української ідентичності на регіональному рівні, соціальні настрої в Україні загалом та Північному Приазов'ї й Маріуполі; загострення суспільних суперечностей та посилення військово-політичного протистояння на кінець року. Відзначається місце активістів українського руху в Маріуполі у політичному повсякденні революційної доби
Знайти схожі

10.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Sahaidak O., Sholota Kh.
Назва : Historical particularities of diplomacy at the turn of 20th - 21st centuries
Паралельн. назви :Історичні особливості дипломатії на зламі ХХ - ХХІ століть
Місце публікування : Схід: аналітично-інформаційний журнал/ Київський університет імені Бориса Грінченка. - Маріуполь: Український культурологічний центр, 2020. - № 2. - С. 48-54. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093 (Шифр С794174244/2020/2). - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): дипломатія--публічна дипломатія--міжнародні відносини--договори--переговори--країна перебування--країна походження
Анотація: У статті досліджено витоки, еволюцію та сучасний розвиток дипломатії на зламі ХХ-ХХI століть. Актуальність даної проблеми полягає у тому, що в умовах глобалізованого світу поступово зникає межа між зовнішньою і внутрішньою політикою. Проблеми, які раніше вважалися суто внутрішньою справою тієї чи іншої держави, часто можна вирішити лише на міжнародному рівні, зусиллями цілої низки різних акторів. На відміну від країн з авторитарними структурами, в демократичних країнах спостерігається значне розосередження центрів влади і, відповідно, центрів прийняття рішень. Дипломати цих країн не завжди впевнені, чи отримають підтримку своїх закордонних акцій з боку парламентських інститутів, органів місцевої влади та муніципальної влади. Усе це зумовлює необхідність дослідження особливостей сучасної дипломатії та розгляду, наскільки вона є ефективною в умовах ХХІ століття. Дослідження ґрунтується на використанні засадничих методів наукового дослідження. Зокрема системного методу дослідження, який проявляється в узгодженості та послідовності викладення матеріалу на основі проаналізованих джерел. Важливим методом дослідження є історичний, за допомогою якого виявлено та систематизовано хронологічні послідовності розвитку сучасної дипломатії, принцип об'єктивізму, що виявляється в об'єктивному висвітленні джерел наукової інформації. У статті розглянуто основні цілі та функції дипломатії, політичні та неполітичні завдання дипломатичної діяльності. Показано, що найбільш чітко сутність дипломатії можна окреслити через визначення її як науку про міжнародні відносини і мистецтво ведення переговорів главами держав і урядів та спеціальними органами зовнішніх відносин, а також як участь дипломатів у визначенні курсу зовнішньої політики та її втілення в життя мирними засобами з метою захисту інтересів держави та її громадян.
Знайти схожі

11.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Salata O.
Назва : The radio propaganda as an innovative element of the military tactics and strategies of the Nazi Germany 1933-1941
Паралельн. назви :Радіопропаганда як невід'ємний елемент військової тактики і стратегії нацистської Німеччини 1933-1941 років
Місце публікування : Схід: аналітично-інформаційний журнал/ Київський університет імені Бориса Грінченка. - Маріуполь: Український культурологічний центр, 2020. - № 2. - С. 42-47. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093 (Шифр С794174244/2020/2). - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): радіо--радіовійна--інформаційний простір нацистської німеччини--пропаганда
Анотація: Розкрито роль радіо як однієї зі складових нацистського інформаційного простору, сформованого напередодні та на початку Другої світової війни. Радіопропаганду представлено як невід'ємний елемент військової тактики і стратегії нацистської Німеччини, який став важливим у психологічній обробці населення перед початком військових дій. Показано, як нацистське керівництво поширювало радіомовлення на зарубіжні країни та на окуповані території, прагнуло досягти популярності, яка дозволяла б йому конкурувати із засобами масової інформації Англії, Франції, США, Австрії та СРСР і радіопередачами іноземних держав. Майже всі програми нацистської пропаганди були орієнтовані перш за все на населення окупованих територій. Значну роль відігравали передачі, які пропагували велику місію Німеччини. Закріпивши за собою європейський радіопростір, пропагандистський штаб Гітлера розпочинає справжню радіовійну на сході Європи. Мета статті - розкрити радіопропаганду як одну з частин інформаційного простору, яку прагнула сформувати влада Гітлера на окупованих територіях Східної Європи. Проаналізовано стан наукової розробки проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Визначено основні підходи до дослідження проблеми та методи дослідження змісту радіопередач, їх вплив на населення Німеччини у 30-х роках XX століття. Дослідження підтвердили, що вже під час німецько-радянської війни технологічний прогрес у радіомовленні використовувався не лише нацистською владою, а й владою Англії, США та СРСР. Німецька радіопропаганда велася за допомогою спеціально розроблених прийомів та методів. Серед них: офіційні повідомлення, в яких детально висвітлювалися хороші новини, та поверхово - погані; повторення офіційних повідомлень противника між інформаційними новинами, які мали певну пропагандистську мету - підірвати віру в успіх дій противника; сенсаційні трансляції, що зосереджувались на одній важливій пропагандистській темі чи події; трансляція повністю cфальшованого матеріалу, тобто вигаданого, що слухачі не могли відразу зрозуміти істину. Транслювалися офіційні радіопрограми, підроблені з посиланням на вигадані джерела, а також передачі на основі джерела інформації, таємно контрольованого Німеччиною. Наукова новизна цього дослідження - демонстрація радіопропаганди як невід'ємного елемента військової тактики та стратегії нацистської Німеччини.
Знайти схожі

12.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Semergey N.
Назва : Modern historiography of the movement for Ukrainian education in mainstream of national and cultural enlightenment (the second half of the 19th - the beginning of the 20th century)
Паралельн. назви :Новітня історіографія про рух за українську освіту в мейнстримі національно-культурного відродження (друга половина ХІХ - початок ХХ століття)
Місце публікування : Схід: аналітично-інформаційний журнал/ Київський університет імені Бориса Грінченка. - Маріуполь: Український культурологічний центр, 2020. - № 2. - С. 87-94. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093 (Шифр С794174244/2020/2). - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): національно-культурне відродження--новітня історіографія--українізація освіти--українська мова--шкільництво--національна свідомість--русифікація--недільні школи
Анотація: Статтю присвячено аналізові новітньої історіографії з проблеми організації та розвитку національного руху за українізацію освіти у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття. З'ясовано, що в історіографічному дискурсі проблематика українізації освіти окресленого періоду представлена загалом репрезентативно. На основі систематизації науково-історичного матеріалу виокремлено два історіографічні блоки: перший - історія української освіти другої половини ХІХ століття; другий - історія руху за інституційне оформлення української освіти у 1917-1921 роках. Підкреслено, що синтез відповідного історіографічного наративу дає змогу розглядати рух за українізацію вітчизняного освітнього простору другої половини ХІХ - початку ХХ століття у темпоральній, територіальній та змістовій єдності, розуміючи його як закономірний процес національного становлення української цивілізації. З'ясовано, що в центрі уваги істориків, праці яких умовно об'єднано у першому історіографічному блоці, були передумови зародження руху за українізацію освіти у середині ХІХ століття, сутність та наслідки імперської асиміляційної політики в освітній галузі, організаційні засади українізації тогочасної освіти, лідери та рушії національного руху тощо. Виявлено, що дослідники є спільними у думці про те, що саме недільні школи у другій половині ХІХ століття стали основними репрезентантами боротьби за українізацію освіти. Історики дійшли висновку, що асиміляційна та шовіністична політика імперій гальмувала розвиток українського шкільництва, всіляко перешкоджаючи інтеграції української мови до навчального процесу. У межах другого історіографічного блоку об'єднано історичні, історико-педагогічні та краєзнавчі синтези, що присвячені аналізові шляхів та змісту українізації освіти у 1917-1921 роках. Виявлено, що історики звертали увагу на такі аспекти як суспільно-політичні умови, сутність та особливості державної політики у сфері освіти; місце і роль педагогічних кадрів у піднесенні національного руху за побудову української освіти; ціннісно-світоглядні засади освітньої реформи та педагогічна думка; організатори освіти та лідери руху за українізацію шкільництва; сутність змін в структурі, змісті, методичних та організаційно-педагогічних засадах освіти і виховання дітей та молоді; історичне значення, здобутки та прорахунки в українізації тогочасного освітнього простору, його подальший розвиток в більшовицькій політиці українізації 1920-х років тощо. Зроблено висновок, що активне вивчення сучасними істориками національної філософії, шляхів та методики організації руху за українізацію освіти становить не лише пізнавальне, але й практико-орієнтоване значення у контексті актуалізації позитивного досвіду українізації освіти у сучасних умовах державотворення та інноваційного розвитку вітчизняного освітнього простору.
Знайти схожі

13.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Siromskyi R.
Назва : Human rights dimension in Helsinki 1975: Canadian concern the situation in the Soviet Union
Паралельн. назви :Вимір прав людини в ГельсінкІ 1975 року: канадська стурбованість ситуацією в Радянському Союзі
Місце публікування : Схід: аналітично-інформаційний журнал/ Київський університет імені Бориса Грінченка. - Маріуполь: Український культурологічний центр, 2020. - № 2. - С. 55-61. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093 (Шифр С794174244/2020/2). - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): нарада з питань безпеки--канада--радянський союз--українські канадці--порушення прав людини
Анотація: У статті висвітлено реакцію канадського політикуму та окремих громадських організацій на порушення прав людини в Радянському Союзі в контексті Гельсінського процесу, започаткованого Заключною Нарадою з безпеки і співробітництва у Європі 1975 р. Впродовж 1960-1970-х років країни Заходу, зокрема Канада, усе більшу увагу приділяли ситуаціям з порушеннями прав людини за кордоном. "Холодна війна" сприяла загостреному сприйняттю порушень прав людини, перетворивши це питання на дражливий чинник у міждержавних відносинах. Саме в той час права людини виразно увійшли у зовнішню політику Канади, зумовивши особливу увагу до ситуації в Радянському Союзі. Причиною такої уваги стала з-поміж іншого діяльність чисельної української громади в цій країні, організації і представники якої домагалися від канадського уряду реакції на системні порушення прав людини за "залізною завісою". За океан потрапляла інформація про нехтування в Радянському Союзі такими фундаментальними правами людини, як свобода релігії, висловлювань та пересування. Ця стурбованість виявилася під час Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ). Заключний акт НБСЄ, підписаний в Гельсінкі 1 серпня 1975 року главами урядів держав Європи, Канади та США (Гельсінський акт), містив домовленості щодо кордонів, торгівлі та прав людини й часто сприймався за "найвищу точку розрядки міжнародної напруженості". Після тривалих дебатів учасники НБСЄ задекларували повагу до основних прав і свобод людини, включаючи свободу думки, совісті, віросповідання. Канадський уряд у той час домагався від радянської сторони полегшення процедури "з'єднання родин", розділених війною. Однак всередині країни такі зусилля вважали недостатніми, спричинивши дискусії в публічному просторі Канади навколо дієвості такої стриманої політики, як зрештою і "тихої дипломатії". Переслідування й арешти у наступні роки членів громадських груп сприяння виконанню Гельсінських угод у Радянському Союзі змусили канадський політикум зайняти різкішу позицію щодо порушень прав людини і взятих Москвою на себе зобов'язань.
Знайти схожі

14.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Zharova L., Chechel A.
Назва : Historical aspects of sustainable development and economic evolution interconnection
Паралельн. назви :Взаємозв'язок сталого розвитку та еволюційної економіки крізь призму історичних перетворень
Місце публікування : Схід: аналітично-інформаційний журнал/ Київський університет імені Бориса Грінченка. - Маріуполь: Український культурологічний центр, 2020. - № 2. - С. 21-28. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093 (Шифр С794174244/2020/2). - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093. - ISSN 1728-9343ISSN 2411-3093
Примітки : Бібліогр. в кінці ст.
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): еволюційна економіка--економічна історія--сталий розвиток--економіка--розвиток--економічна теорія--глобалізація
Анотація: Головною гіпотезою пропонованого дослідження є ідея, що сталий розвиток ґрунтується на постійній за змістом ідеї, але задекларовані пріоритети, методи та інструменти постійно розвиваються, і ці еволюційні процеси відбуваються одночасно з економічним розвитком. Комплексний аналіз етапів еволюції та прогнозування економічного розвитку дасть уявлення про майбутні пріоритети сталого розвитку. Еволюційні зміни в економіці створюють передумови та стимули до поступу концепції стійкого розвитку. Основна ідея сталого розвитку, яку можна коротко охарактеризувати як балансування між дефіцитом ресурсів та нескінченністю ідей (бажань) протягом невизначено тривалого періоду часу, відповідає основним принципам економіки, що дає нам можливість передбачити, коли буде зроблено наступний крок у сталому розвитку відповідно до світової економічної динаміки. Систематизація та аналіз економічного розвитку крізь призму сталого розвитку дають нам уявлення про точки збурення еволюції сталого розвитку, що актуалізують необхідність подолання економічних рецесії та криз найбільш ефективним та інновативним способом. Це означає, що потрібні нові ідеї, нові імперативи розвитку та основи для подолання соціальної нерівності, яка поглиблюється під час економічної турбулентності та уповільнює реформування через низьку підтримку держави. Серед інших стимулів поступу виділено: зростаючу світову нерівність, яка посилює глобальний дисбаланс і, врешті-решт, сповільнює світовий економічний розвиток. У статті доведено, що поступ стає можливим за умов проходження всіх етапів еволюційного розвитку - де-координації, повторної координації, нового порядку. Перша фаза - це створення точки збурення, яка може бути потенційним джерелом зростання або змін. Друга фаза - процес перекоординації на макрорівні (макропорядок) внаслідок постійного невдоволення локальних об'єднань та неможливості задовольнити їх на всіх рівнях. Третя фаза - створення нового порядку, що відрізняється від старого за своїми підходами, методами та інструментами для вирішення проблем, які виникли на мікрорівні, а також додалися через глобалізаційні процеси та відкритість. Саме так відбувається еволюція сталого розвитку, а процеси ці можуть відстежуватися і передбачатися через еволюційну економіку.
Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)