Бібліотека Київського столичного університету імені Бориса Грінченка

Головна

Спрощенний режим

Посібник користувача

Бази даних

Електронний каталог бібліотеки- результати пошуку

Вид пошуку

Електронний каталог бібліотеки

Каталог авторефератів та дисертацій

Грінченкознавство

Рідкісні та цінні видання

Українська Аудіокнига

Мережеві ресурси

Наукові періодичні видання Університету

Зона пошуку

Знайдено у інших БД:

Наукові періодичні видання Університету (1)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Пошуковий запит: (<.>K=комунікація в ліриці<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 1

Хіхлушко, Богдан.
Голос «Еклезіяста». До проблеми комунікативних структур у ліриці / Б. Хіхлушко // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2023. - Том 29, № 3. - С. 185-190, DOI 10.28925/2311-259x.2023.3.4. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
ліричний суб’єкт -- автор -- читач -- комунікація в ліриці -- постмодернізм
Анотація: У статті досліджується взаємодія ліричного суб’єкта й автора в контексті комунікативної теорії лірики на матеріалі творів поета-постмодерніста Юрія Іздрика. Питання визначення мовця («голосу» поезії ) та відокремлення його від реальної постаті автора досі лишається не визначеним. Предметом цього дослідження є форми вираження ліричного суб’єкта в художній площині, метою —виокремлення ліричного суб’єкта в поезії Юрія Іздрика,осмислення його специфічних рис і функціонування в поетичному тексті. Під час роботи використані методи герменевтичної інтерпретації , рецептивної естетики та загального аналізу. У дослідженні схарактеризовано особливості вираження ліричного суб’єкта в ліричному тексті Юрія Іздрика «Екклезіяст2.0». На основі дослідження комунікативних структуру ліриці Д. Бурдорфа було з’ясовано, що ліричний суб’єкт репрезентований займенником «ми» (у різних формах), який належить до категорії відкритого «ми», щоможе включати в себе безпосередньо ліричний суб’єкт, а також інших учасників комунікації . З огляду на контекст твору, де читач занурений у рефлексії стосовно людських взаємовідносин, «ми» може означати «я» будь-кого, хто матиме справу з текстом. Фактичне «я» з’являється наприкінці твору, і саме в цій частині стилістика видозмінюється: від загальних рефлексій ліричний суб’єкт переходить у площину персоніфіковано-інтимного звертання. Виходячи з внутрішньої логіки тексту, це «я» можна характеризувати як «Я» свідомої , зрілої людини з великим життєвим досвідом, невеликими амбіціями та відсутністю егоцентризму. Зважаючи на концепцію фікційності поетичного тексту, «я» та його звертання до «ти» в тексті є художньою імітацією. Із цієї перспективи адресат «ти» не містить у собі покликання на реальну особу, а «я» є художнім принципом для побудови цієї комунікації . З пер-спективи читача текст пропонує значне поле для інтерпретацій . Рефлексії дають можливість зіставити досвід реципієнта із запропонованими в тексті концепціями і водночас приміряти на себе роль іншого завдяки персоніфікованому звертанню. Новизна дослідження полягає в розгляді ліричного суб’єкта з точки зору комунікативних стратегій . У подальшому отримані результати відкривають можливість говорити про ліричнии суб’єкт у контексті інших поетичних творів автора. Також отримані результати можна застосувати в компаративному аспекті —при порівнянні ліричних суб’єктів у творах інших визначних поетів-постмодерністів. Це сприятиме виокремленню специфічних рис ліричного суб’єкта українського постмодернізму загалом
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)