Головна Спрощенний режим Посібник користувача
Авторизація
Прізвище
Пароль
 

Бази даних


Наукові періодичні видання Університету- результати пошуку

Вид пошуку

Зона пошуку
 Знайдено у інших БД:Електронний каталог бібліотеки (23)
Формат представлення знайдених документів:
повний інформаційнийкороткий
Пошуковий запит: (<.>K=вина<.>)
Загальна кількість знайдених документів : 1
1.

Форма документа : Стаття із журналу
Шифр видання :
Автор(и) : Девдюк І.
Назва : Екзистенційне осмислення смерті в українській та англійській прозі міжвоєнних десятиліть [Електронний ресурс]
Місце публікування : Синопсис: текст, контекст, медіа: електронний фаховий журнал/ Київський університет імені Бориса Грінченка. - Київ: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2019. - Том 25, № 2. - С. 75-85. - ISSN 2311-259Х (Шифр С325934233/2019/25/2). - ISSN 2311-259Х
Форма і об'єм ресурсу: Електронні текстові дані
Примітки : Бібліогр. в кінці ст. - Назва з титул. екрана
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): смерть--вина--рефлексія--межова ситуація--екзистенція--танатологія
Анотація: Стаття присвячена вивченню смерті як екзистенційного феномена. Актуальність розвідки викликана відсутністю порівняльних досліджень указаної проблеми. Її мета — осмислення екзистенціалу смерті у прозі українських і англійських авторів міжвоєнних десятиліть. Аналіз здійснено на матеріалі повістей «Остап Шептала», «Повість без назви» В. Підмогильного, романів «Честь» М. Могилянського, «Розмальована вуаль» С. Моема та «До маяка» В. Вулф. Предметом розвідки є філософські рефлексії персонажів як суб’єктивних мислителів, у площині яких актуалізуються авторські візії смерті. Теоретикометодологічною основою є концепції представників екзистенцфілософії (С. К’єркегора, М. Гайдеґґера, К. Ясперса, А. Камю), у яких смерть розглядається як базовий екзистенціал людського буття. Ставлення героїв аналізованої прози до смерті розцінюється крізь призму диференціації смерті як події і як межової ситуації, або феномена смертності й феномена смерті. У ході дослідження виявлено, що важливою передумовою набуття танатологічного досвіду персонажами є «смерть Іншого», яка породжує відчуття вини, спонукуючи до активних дій. Для Остапа Шептали, Городовського, Кітті, містера Рамзі безпосередня зустріч зі смертю близьких людей означає межову ситуацію, у якій відкривається екзистенція власної конечності, що є основним чинником становлення їх як особистостей і набуття свободи. Натомість в образах лікарів Каліна й Волтера, які перебувають у полоні власних амбіцій, спостережено сприйняття смерті Іншого як об’єктивного факту. Самогубство чоловіків — наслідок відчаю, спричиненого усвідомленням власної слабкості, що призводить до відмови від себе. Останнє розглядається як одна з форм ухиляння від смерті. Спільним для персонажів як виразників авторських інтенцій є стан відчуженості й самотності, викликаний дегуманізацією міжвоєнної дійсності. Перспективи подальших студій убачаються у вивченні проблеми крізь призму архетипної критики, доцільним є також розширення арсеналу досліджуваних творів
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua
Знайти схожі

 
© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)