Бібліотека Київського столичного університету імені Бориса Грінченка

Головна

Спрощенний режим

Посібник користувача

Бази даних

Наукові періодичні видання Університету- результати пошуку

Вид пошуку

Електронний каталог бібліотеки

Каталог авторефератів та дисертацій

Грінченкознавство

Рідкісні та цінні видання

Українська Аудіокнига

Мережеві ресурси

Наукові періодичні видання Університету

Зона пошуку

Знайдено у інших БД:

Електронний каталог бібліотеки (19)

Мережеві ресурси (1)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>K=масмедіа<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 3
Показані документи с 1 за 3

Жигун, С.
Моделювання простору в українському детективі другої половини ХХ ст. [Електронний ресурс] / С. Жигун. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2019. - Том 25, № 3. - С. 99-106. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
детектив -- простір -- колонія -- метрополія -- колективні стратегії
Анотація: Актуальність дослідження зумовлена недооцінкою впливу розважальної літератури на формування уявлень про світ у читача. Відтак мета представленої статті — продемонструвати, як просторові структури радянського детективу керують створенням значень, формуючи колективні стратегії. Предметом розвідки є співвідношення закордонного та радянського простору, а також локального та імперського, яким був радянський. Основним методом дослідження є структуралістський аналіз, а інтерпретація отриманих за допомогою нього результатів здійснювалася в контексті ідей постколоніальної критики. Це визначає новизну роботи, яка полягає в розгляді детективних текстів радянського періоду як носія не лише політичної ідеології, але й колоніального погляду. У результаті дослідження з’ясовано, що моделювання простору в українськім детективі 1950–1980-х років визначається співвідношенням світового та імперського простору, наділених етичними оцінками, а також імперського і локального, що творять систему знань про світ. При цьому простір українського детективу цього періоду відчутно звужений, якщо порівнювати його з детективом 1920-х років чи російським детективом 1950–80-х. Описаний простір часто позбавлений національних ознак або ж вони існують неакцентовано. Натомість увага зосереджується на досягненнях влади: нових будівлях і переобладнанні старих, промислових об’єктах. «Розважальний» текст закріплював тиражований масмедіа наратив цивілізаційної місії радвлади та її успіхів. Міський простір найчастіше визначається виробництвом і торгівлею, переважно нелегальною. І саме вона стає осердям зображення столиці Союзу — Москви. У представленні її як центру збуту краденого іноземцям виявляється приховане неприйняття метрополії. Але зображення Києва як усередненого «обласного центру» демонструє колоніальну мімікрію та стратегію асиміляції. Містифікація простору, характерна для текстів про злочини з ідеологічною механікою, руйнувала асоціювання відповідальності за них з конкретними містами. Натомість місця пам’яті акцентували понесені втрати в боротьбі з зовнішнім ворогом, що підвищувало емоційну цінність УРСР у складі Союзу. Таким чином, аналізовані тексти демонструють однозначні стосунки між світом та імперією, але складні між імперією і колонією. У перспективі дослідження доцільно порівняти зображення простору в російських детективах (столичних і регіональних авторів), а також у детективах інших республік та країн Варшавського договору
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

Гудошник, О.
Дискусійні аспекти міждисциплінарної взаємодії журналістики та усної історії [Електронний ресурс] / О. Гудошник, Л. Темченко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 2. - С. 95-103. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
масмедіа -- усна історія -- наративність -- цифровий сторітелінг -- мультимедійність
Анотація: У статті представлено контекст сучасної наукової полеміки навколо кордонів міждисциплінарності. Предметом дослідження стали поширені практики використання в масмедіи ному просторі усноісторичних практик. Разом із тим сама усна історія стрімко змінюється під шаленим тиском цифрових платформ на кшталт StoryCorps (США), Listening Project (Велика Британія), The Story Project (Австралія), The Tale of a Town (Канада). Зміни торкнулися не лише технологічного процесу архівації та поширення інформації , але й засадничих основ усної історії — ї ї методології . На зміну глибинному інтерв’ю приходять метод «збору швидких реакціи » та історичний сторітелінг. Мета статті — окреслити дискусійне поле сучасного наукового дискурсу проблеми, на прикладі світових та українських медіа представити наи показовіші аспекти міждисциплінарної взаємодії , а саме: висвітлення суперечливих і неоднозначних для потрактувань історичних фактів; наративність; пролонговану комунікацію; мультимедій ність і багатоплатформність. Методами дослідження стали традиційні емпіричні методи спостереження та опису, а також парадигмальний аналіз функціональних особливостей усноісторичних практик у журналістиці. Результати дослідження. Запропоновано базові характерологічні напрями, що дають змогу різноаспектно представити головні дискусійні моменти: використання усноісторичних матеріалів, особливо «прихованої історії » очима очевидців, стає додатковим джерелом журналістських уточнень, розслідувань і розширення інформаціи ного порядку денного; звернення до маргінесних тем історії , надання голосу терористичним угрупованням та учасникам геноцидів ставить перед аудиторією вкраи складні и етично суперечливі питання; мультимедіи ність і багатоплатформність надають усноісторичніи інформації нового життя, при цьому до узвичаєних практик нових медіа додаються перформанс, театр, партисипативність. Наи виразнішим проявом змін у зазначеному міждисциплінарному дискурсі стали поширені в різних сферах практики цифрового сторітелінгу; медіи не и ого використання проілюстроване проєктом BBC’s Capture Wales digital storytelling project. У межах наукової дискусії , що точиться в останні роки, актуалізовані питання демократизації історії , масового долучення до цифрових архівів, створення потужних соціальних проєктів і намагання дистанціювати усну історію як окрему дисципліну. Разом із тим міждисциплінарність, як будь-яка творча практика, залишається широким полем для експериментів і творчості
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Дод.точки доступу:
Темченко, Л.

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

Мітчук, Ольга.
Медіакультура як ознака лібералізму сучасного інформаційного суспільства [Електронний ресурс] / О. Мітчук, І. Крупський. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2023. - Том 29, № 3. - С. 220-225, DOI 10.28925/2311-259x.2023.3.9. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
інформаційне суспільство -- масмедіа -- медіакультура -- інформаційна вільнодумність -- носії інформації
Анотація: Актуальність дослідження зумовлена визначенням і комунікативними супроводами того, що більшість представників бізнесу з виробництва прикладів інформаційної культури продовжують заперечувати проблему вільнодумного ухилу функціонування інформаційної культури. Неспростованим є такии факт: медіапрацівники, які створюють контент інформаційної культури, зізнаються, що більшість носії в усе-таки наближаються до трактування цього медіапродукту з ліберальної , вільнодумної точки зору. Об’єктом дос-лідження є медіакультура як чинник системи соціальних комунікаціи , предметом —носії української ліберальної інформаційної культури. Мета дослідження полягає в розкритті ключових чинників сучасного аспекту носіїв української інформаційної культури в контексті її вільної інтерпретації в інформаційному суспільстві. Для досягнення вказаної мети були поставлені такі завдання: виявити закономірності й особливості інформаційної медіакультури як комунікативного засобу; окреслити масовість інформаційної культури як ознаку вільнодумності; з’ясувати функціональність вільнодумної інформаційної культури. Методологічну основу становить поєднання загальнонаукових методів і спеціальних методик та підходів до вивчення закономірностей та особливостей проходження інформаційних процесів і явищ. У результаті дослідження з’ясовано, що інформаційна медіакультура передбачає, зокрема, наслідування власним носіям, які мають авторитет знання та досвіду. Саме в цьому інформаціи на культура допомагає закріпленню змісту тих норм, яким суспільство надає особливого значення. При цьому закріплення одного певного варіанта взірця інформаційної культури стає основою для того, щоби його контент проходив до аудиторії не у вигляді його постійної зміни та переробки, а у вигляді створення нових символічних значень цілісних комплексів уже не традиційних смислів.Українська інформаційна культура —соціокультурний феномен, що розвивається й до сьогодні. Закріпивши один варіант змісту, цей феномен не тільки намагається самою своєю сутністю розтлумачити певне традицій не явище «правильного минулого», а й приводить до потреби виникнення нових змістів, нових контекстів, нових меседжів, які враховують необхідні зміни, що відбулися, але виключно виходячи з особистих інтенціи аудиторії
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Дод.точки доступу:
Крупський, Іван

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)