Головна Спрощенний режим Посібник користувача
Авторизація
Прізвище
Пароль
 

Бази даних


Наукові періодичні видання Університету- результати пошуку

Вид пошуку
Електронний каталог бібліотеки
Каталог авторефератів та дисертацій
Грінченкознавство
Рідкісні та цінні видання
Українська Аудіокнига
Мережеві ресурси
Наукові періодичні видання Університету
Зона пошуку
у знайденому
 Знайдено у інших БД:Електронний каталог бібліотеки (2308)Каталог авторефератів та дисертацій (16)Рідкісні та цінні видання (3)Мережеві ресурси (85)
Формат представлення знайдених документів:
повнийінформаційнийкороткий
Відсортувати знайдені документи за:
авторомназвоюроком виданнятипом документа
Пошуковий запит: (<.>K=методи<.>)
Загальна кількість знайдених документів : 154
Показані документи с 1 за 30
 1-30    31-60   61-90   91-120   121-150   151-154 
1.


    Пухонська, О.
    До витоків національної травми або "білі плями" "темної памяті" у романі Василя Шкляра "Залишенець. Чорний ворон" [Електронний ресурс] / О. Пухонська. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2016. - № 3. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
пам’ять -- історія -- культура -- національна свідомість -- література -- тоталітаризм -- терор
Анотація: У запропонованій статті об’єктом дослідження є літературна спроба відновлення національної пам’яті про визвольні змагання українців у період більшовицької окупації. «Чорний Ворон» Василя Шкляра став чи не першим романом сучасної української історії, який засвідчує нову культурну інтерпретацію травматичної пам’яті посттоталітарного суспільства, що була позбавлена місця в історичному дискурсі через виразний антикомуністичний характер. Уваги вартий той факт, що на прикладі одного епізоду минулого автор розкриває вкрай жорстокі методи нищення національної свідомості українців та вкрай сміливі спроби її збереження
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
2.


    Пухонська, О.
    Культурна амнезія: від суспільного до літературного дискурсу незалежності [Електронний ресурс] / О. Пухонська. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2017. - № 1. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
культурна амнезія -- пам’ять -- забуття -- література -- суспільство -- тоталітаризм
Анотація: Предметом дослідження в пропонованій науковій студії є явище культурної амнезії як одного зі складників посттоталітарної пам’яті. Упродовж ХХ століття різні вияви політики тоталітаризму одним із найбільш дієвих методів утвердження власних ідеологій вважали саме суспільне забуття культурних кодів минулого. Ішлося про вкрай жорстокі і найрадикальніші методи: від спалення бібліотек, архівів до фізичного знищення інтелектуальної еліти підкорених націй. Українська культура значною мірою відчула на собі цю тоталітарну практику, що з’ясувалося вже після розпаду Радянського Союзу і з чим намагається дати раду й до сьогодні саме художня література.
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
3.


    Муравецька, Я.
    Театральна інтерпретація повісті "Кайдашева сім’я": візуальний аспект [Електронний ресурс] / Я. Муравецька. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2017. - № 3. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
візуальність -- зоровий образ -- персонаж-спостерігач -- декорація
Анотація: Мета статті: проаналізувати та порівняти візуальні стратегії у літературному та театральному мистецтві (на прикладі повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» та сценарію Наталки Дубіної «Кайдаші»). Проаналізовано методи, якими у виставі «Кайдаші» сценаристка Наталя Дубіна створює образ «зайвого батька», наголошується на відмінностях тесту повісті та сценарію. Здійснено спробу окреслення можливостей перекодування текстового зорового образу у візуальний. Окремий акцент зроблений на зримому та незримому візуальному, межах його оприявлення. На прикладі вищезгаданих творів позначено особливості показу візіонерства (через створення об’єкта та суб’єкта візій). Зроблено висновок щодо подібності ідей вистави та повісті, попри відмінності і у засобах різних видах мистецтв, і у самій канві твору
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
4.


    Дорфман, Н.
    Концепт тілесності у сучасній сербській та чорногорській прозі: від інтерпретації до "занурення" у текст [Електронний ресурс] / Н. Дорфман. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2020. - Том 26, № 2. - С. 17-23. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
тілесність -- культура присутності -- пост-постмодернізм -- сербськии постмодернізм
Анотація: Сучасна теоретична думка так само, як і література, яка зазвичаи наи більш чутливо та гостро реагує на світоглядні зміни, фіксує певне злиття ментального и тілесного в культурі ХХІ століття. Зафіксовании багатьма мислителями «кінець постмодернізму» привносить у культуру нову чуттєву домінанту. У статті демонструється, як у сучасніи сербськіи і чорногорськіи прозі простежується тенденція до змалювання особливого типу інтегральної тілесності — явища, у якому ментальні та психоемоціи ні процеси відбуваються и описуються лише за допомогою тіла і в термінах тілесного, демонструючи цілісність зовнішнього та внутрішнього. Це, на противагу постмодерністському відчуттю розірваності та фрагментації буття, засвідчує нову цілісність у культурі та світосприи нятті, що становить проблему дослідження. Зосереджуючись на аналізі творів трьох сербських і чорногорського письменників Давіда Албахарі, Слободана Тишми та Огнєна Спахіча, авторка, втім, схиляється до думки, що такі процеси — об’єднання тіла та емоціи і почуттів, а часто и соціокультурного контексту — є прямим віддзеркаленням та складником сучасної тенденції до переходу від інтелектуального осягнення світу, и ого розумової інтерпретації до певного «занурення» у світ, інтеграції , яка передбачає відчуття замість дистанціи ованого аналізу. Тобто концепт тілесності та и ого реалізація в літературі є частиною ширших, глобальних процесів зміни світоглядної парадигми взагалі та зміни підходу до взаємодії зі світом. Цеи зв’язок літератури із соціокультурними зсувами авторка намагається простежити у статті. Таким чином, метою дослідження є розглянути механізми реалізації тілесності в сучасніи сербськіи і чорногорськіи прозі як частину глобальних соціокультурних та світосприи няттєвих змін. Проводячи паралелі між концепцією перформатизму Рауля Ешельмана та переходом від раціоналізації до «занурення» у світ, описаного Х. У. Гумбрехтом у «Виробництві присутності», авторка вважає злиття тілесного та розумового, засвідчене у текстах аналізованих письменників, проявом руху в бік «культури присутності», наслідком світоглядних зсувів, які почалися ще в 60 ті закликами «проти інтерпретації », що і зумовлює новизну роботи. Під час здіи снення дослідження застосовувалися аналіз і синтез; порівняльнии метод для встановлення подібностеи та відмінностеи між проявами тілесності в аналізованих творах; індуктивнии метод, якии уможливлював рух від дослідження окремих феноменів в обраних творах до теоретичних узагальнень; а також герменевтичнии і культурно-історичнии методи для — відповідно — інтерпретації феномену тілесного в аналізованих художніх творах та можливості розглядати і тлумачити явища тілесного в них як частину глобальних процесів у контексті історії культури кінця ХХ — початку ХХІ століть
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)


Знайти схожі
5.


    Артеменко, І.
    Мотив особистого спротиву в драматургічному осмисленні Революції Гідності [Електронний ресурс] / І. Артеменко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2020. - Том 26, № 2. - С. 24-31. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
особистии спротив -- Революція Гідності -- Маи дан -- Схід України -- драматургія
Анотація: Особистии спротив посідає важливе місце серед об’єктів філософського осмислення. Тому досить актуальною є и ого реалізація в художніи літературі, особливо в украї нськіи драматургії останнього десятиліття. Революція Гідності внесла свої корективи в осмислення мотивів спротиву порівняно з попередніми революціями та переворотами, оскільки тои досвід відбувався за зовсім інших інформаціи но-технічних можливостеи , а вони важливі для організації людеи . Крім того, мотив спротиву має в украї нськіи літературі власну традицію, що складається з творів Т. Шевченка, вісниківців, шістдесятників, дисидентів. Проте це переважно публіцистика та поезія. У результаті Революції Гідності украї нськии спротив став і однією з тем драматургії . Саме тому особливо актуальним є дослідження мотиву спротиву в драматургічному осмисленні з погляду переваг у розвитку суспільства, сучасного подіям на Маи дані. Будь-якии рух спротиву має низку організаціи них і психологічних умов, за яких він відбувається. У текстах п’єс ці умови відображені якщо не по-різному, то зі зміщеними акцентами. У статті розглянуто драматургічні твори, написані до, під час і після Революції Гідності. Метою статті є простежити, як змінювалося художнє осмислення соціальних причин та ідентичності учасника руху спротиву в п’єсах, присвячених Маи дану 2013–2014 років і подіям, що відбуваються на теренах Украї ни як наслідок Революції . Особлива увага приділена формуванню образу героя, борця, патріота. Розглянуто розвиток особистого спротиву у відповідності до описуваних подіи та часу, коли вони відбувались. Для досягнення поставлених завдань було застосовано методи сюжетного і текстуального аналізу, конфліктознавчі та інтертекстуальні методики. Об’єктом дослідження є дві антології сучасної украї нської драми: «Маи дан. До і після» та «Лабіринт із криги та вогню». Завдяки свої и структурі ці збірки дають можливість розглянути особистии спротив як мрію, як реальнии діючии образ та як герої чнии , патріотичнии подвиг. Також у статті простежено, якими літературними засобами створюється такии образ і як змінюються ці засоби залежно від розвитку образу в текстах. В усіх драмах створено узагальнении образ украї нця, якому властиві всі наи кращі якості, поривання та погляди, він має високии патріотизм, силу волі, мужність тощо і є тим образом украї нця, якого «не вистачає» краї ні. Це омріянии герои . Проте в різних розділах збірок цеи образ змінюється, перетворюється і вдосконалюється. А разом з цим образом змінюється і мотив спротиву учасника. Вперше було простежено, як украї нські драматурги відчували та осмислювали причини и перебіг соціального, в тому числі і особистого, спротиву, що зумовив Революцію Гідності. Особлива увага звернена на відмінності в художньому осмисленні одного і того ж мотиву соціального та особистого спротиву. Також уперше цілісно простежено зв’язок мотиву спротиву із художніми конфліктами п’єс збірок «Маи дан. До і після» та «Лабіринт із криги та вогню». Матеріал може бути застосовании для подальших глибоких досліджень з цієї теми, наприклад для вивчення прозових текстів про Маи дан та, навіть, поетичних збірок
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)


Знайти схожі
6.


    Кравченко, А.
    Релігія у структурі ідентичності за романами Сергія Жадана [Електронний ресурс] / А. Кравченко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2020. - Том 26, № 2. - С. 32-41. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
ідентичність -- релігія -- релігіи на ідентичність -- роман -- сучасна українська література
Анотація: Релігія є важливою складовою украї нського суспільства та культури, але наразі перебуваємо у ситуації переконструювання національної ідентичності, тому постає питання, яке місце заи ме у новому конструкті релігія. На формування релігії у структурі ідентичності, окрім медіи них осіб та ЗМІ, також впливає література, але ї ї вплив є складнішим та містить приховані інтенції , тому аналіз релігії у структурі ідентичностеи персонажів сучасного літературного твору є актуальним та малодослідженим питанням. З-поміж літературних текстів сучасних украї нських авторів особливою епатажністю, зокрема и образів релігіи ного спрямування, виділяються твори Сергія Жадана. На першии погляд здається, що у свої х текстах автор деконструює, руи нує та іронізує з усталених релігіи них образів та символів, демонструючи непотрібність релігії у сучасному суспільстві. Проте за зовнішньою епатажністю приховано спроби навести зразки конструювання ідентичності, у яких релігії відводиться певне місце. Метою статті є розглянути, яке представлення, динаміку розвитку, художні функції та роль має релігія у структурі ідентичності персонажів у романах Сергія Жадана 2004–2017 рр. («Депеш Мод», «Ворошиловград», «Інтернат»). Для аналізу було залучено методи класифікування та моделювання, соціопсихологічної та герменевтичної інтерпретації , зіставлення, деконструкції та прии оми постколоніальних студіи . У результаті дослідження було виявлено, що релігія має різну роль і ціннісне навантаження в кожному з романів. У «Депеш Мод» релігія представлена як «чуже» явище, яке є абстрактним та незрозумілим і не має реального втілення; наратор іронізує з носії в релігіи ної ідентичності, але при цьому цілком сери озно звертається до образу Ісуса. У «Ворошиловграді» релігія виступає як явище «свого» та відіграє ледь не наи важливішу роль у становленні групової ідентичності персонажа; до того ж тут маємо зразок релігії , де абстрактні ідеї узгоджено із матеріальним світом та цінностями. В «Інтернаті» акцент зроблено на становленні національної ідентичності, і тому до релігії автор звертається значно менше, демонструючи ї ї нездатність відповісти на питання «свіи – чужии » в аспекті національного ідентифікування. Також у цих трьох текстах представлено зразки деконстукції релігії : релігіи ні образи та символи представлено у ситуаціях реального життя, далекого від традиціи ного релігіи ного контексту Писання чи храму. Новизна статті полягає у поставленіи проблематиці, оскільки дослідженню релігії у структурі ідентичності художніх творів приділено мало уваги (на відміну від вивчення інтертекстуальних зв’язків літератури з Біблією). Практичне значення – в ідеї дослідження релігії у структурі ідентичності через залучення до аналізу пластів національно-етнічних, культурних, етичних, традиціи них та моральних питань
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)


Знайти схожі
7.


    Трищенко, І.
    Семантичний контраст і нерівність в позиції звертання (на матеріалі англомовної художньої прози) [Електронний ресурс] / І. Трищенко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2020. - Том 26, № 2. - С. 66-72. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
семантичний контраст і нерівність -- художній текст -- звертання -- оцінний компонент -- контекст
Анотація: Стаття присвячена актуалізації в позиції звертання стилістичних прии омів, які базуються на семантичному контрасті і нерівності. Зокрема, предметом дослідження є функціонування вказаних звертань в художньому тексті. Актуальність теми зумовлена необхідністю отримання нових поглиблених знань про експресивні засоби художнього тексту, які є вкраи важливими для и ого адекватного розуміння, інтерпретації і перекладу. Мета цієї статті: дослідити функціонування звертань, у яких актуалізуються побудовані на семантичному контрасті і нерівності стилістичні прии оми. В ході дослідження застосовувались методи семантичного, контекстуального аналізу і елементи прагматичного аналізу. Серед контрастних звертань спочатку аналізуються іронічні звертання, які часто включають оціннии компонент конотації . В залежності від контексту оціннии компонент в таких звертаннях може змінювати свіи знак на протилежнии : з негативного на позитивнии і навпаки. Розглядаються приклади нереферентного вживання звертань для створення іронічного смислу. При аналізі оксиморонів-звертань застосовуються положення теорії семантичної комбінаторики М. В. Нікітіна. Встановлюється, що відношення контрадикторності можуть виникати не тільки всередині синтагми-звертання, але і між звертанням та іншою частиною висловлювання. Характеризуються типи такої контрадикторності, а саме: семантична і стилістична. Аналізуються типи градації і частотність ї х актуалізації в позиції звертання. Окрім цього, виявляються можливості розташування звертань — компонентів градації в тексті (контактне і дистантне). Визначається роль авторського мовлення в адекватніи емінтерпретації емоціи но-оцінних звертань, які є компонентами градації . Вживання вказаних вище стилістичних прии омів в звертаннях поєднується з оцінним компонентом, сигналізуючи про позитивне чи негативне ставлення мовця до адресата і про певну реакцію мовця на конкретну ситуацію спілкування. Подальше вивчення звертань перспективне у взаємозв’язку з іншими засобами вираження категорії адресатності, а також в плані виявлення ї х жанрової специфіки і особливостеи актуалізації інших стилістичних прии омів в позиції звертання.
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)


Знайти схожі
8.


    Гальчук, О.
    Трагічний блазень французької літератури як топос ідентичності (з художнього досвіду Віктора Гюго і Поля Верлена) [Електронний ресурс] / О. Гальчук. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2020. - Том 26, № 3. - С. 73-83. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
трагічний блазень -- інтерпретація -- архетип -- романтизм -- символізм -- модернізм -- символ
Анотація: Як реалізація невичерпного у свої х значеннях архетипу символ залишається актуальним об’єктом наукових досліджень. Особливо коли и деться про символи, мовою яких розмовляють різні національні культури. До таких належить образ трагічного блазня, активним зверненням до якого позначені доба романтизму і рубежу ХІХ–ХХ ст. Інтерес до ї хніх художньо-естетичних систем, множинність інтерпретаціи архесимволів та специфіка ї х авторських і національних оприявнень у літературі зумовлюють актуальність цієї студії . Предметом дослідження є особливості функціонування образу трагічного блазня у французьких письменників, чия творчість значною мірою є маркером здобутків романтизму (Віктор Гюго) і доби порубіжжя (Поль Верлен). У роботі застосовані такі наукові методи, як історико-літературнии , порівняльно-типологічнии , архетипнии . І хніи потенціал дав змогу розглянути особливості функціонування образу трагічного блазня крізь призму ідентичності. Широкии контекст висвітлення цієї проблеми уможливив вирішення низки завдань: окреслити витоки формування художнього образу трагічного блазня; визначити чинники и ого актуалізації у творах романтизму і модернізму та проаналізувати авторські варіанти інтерпретації . У цьому новизна запропонованої студії . Результатами дослідження є такі висновки: у французькіи літературі романтизму і символізму за умови такого спільного для ї хньої естетики ідеи но-художнього підґрунтя, як індивідуалізм, у романтика Гюго трагічнии блазень — це гротесковии знак доби, символ невирішеності владою комплексу соціальних проблем. Натомість символіст Верлен, не відкидаючи важливості дослідження соціальних аспектів буття, сприи має трагічного блазня як alter ego сучасного митця и людини доби взагалі, надаючи перевагу естетичним і філософським пріоритетам. Особливістю модерністської інтерпретації є високии потенціал автобіографічного змісту образу трагічного блазня. Він функціонує і як ліричнии герои та маска автоліричного персонажа. У літературних містифікаціях це персонаж під подвіи ною маскою, в обраніи митцем стратегії реалізації життєвого сценарію — у формі вдаваної асоціальності, епатажу, примітивізму як імітації творчості, автопародії . Перспективними є подальші дослідження образу трагічного блазня в різних національних літературах як можливості для письменників глузливо продемонструвати «виворіт» суспільного і світового ладу. Тоді як трагічнии акцент цього образу — продовження традиції сприи мати власну творчість маніфестом «ненавидячої любові» до свого часу, батьківщини і світу
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)


Знайти схожі
9.


    Мейзерська, Т.
    Наратив переміщень як спосіб конструювання горизонту свідомості героя (роман С. Жадана "Інтернат") [Електронний ресурс] / Т. Мейзерська. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2020. - Том 26, № 3. - С. 84-89. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
війна -- свідомість -- горизонт -- протоімпресія -- спогад -- наратив -- феномен
Анотація: Актуальність і новизна запропонованої статті зумовлені потребою залучення в простір украї нського літературознавства тих методологіи , до яких воно в силу різних обставин звертається вкраи рідко і які, залишаючись на маргінесі наукових зацікавлень, приховують у собі потужні можливості, актуалізуючи практику нових підходів до вивчення поетики художніх творів, інтерпретації художніх текстів. Предметом дослідження в запропонованіи статті є рухливии смисловии горизонт свідомості головного персонажа роману С. Жадана «Інтернат», якии увиразнює потенціи ні можливості конструювання и ого ідентичності. Використовуючи методи феноменологічно-екзистенціи ного аналізу структур життєвого світу та змін горизонтів свідомості, які виробили Е. Гуссерль та А. Бергсон, авторка статті доводить, що 1) вони органічно відповідають специфіці художнього мислення письменника, налаштованого на дослідження проблематики пошуків персонажами сенсу власного буття, і що 2) ці пошуки стосовно експлікації внутрішнього світу і руху свідомості головного персонажа твору Паші здіи снюються в межах закріпленого наративом переміщень горизонту «протоімпресії », яка, за Гуссерлем, у кожному випадку є взаємодією трьох невід’ємних складників, явлених у переживанні «тепер», що обов’язковим чином вписуються в горизонт «колись» (ретенціональних — пов’язаних із минулим) і «потім» (протенціональних — пов’язаних із маи бутнім) модификаціи . У результаті дослідження зроблено висновки, що художніи наратив твору покликании фіксувати своєрідне згущення горизонтів свідомості и пам’яті героя, структура переживань якого постає в різних модусах: сприи няття / відкидання, уяви, сну, спогаду, різноманітних прии омів візуалізації тощо. Акцентовано на споріднених із кінонаративом прии омах передачі «зсувів» свідомості героя, процесуальності образу-переживання, де особливої ваги набувають глибока експансія пам’яті, формування суб’єктивних вражень: асоціативна насиченість деталеи , тяжіння до кінематографічної візуальності, змінна фокалізація, «ефект суб’єктивної камери», застосування техніки перемикання кадру тощо. Перспективи дослідження пов’язуються із подальшим залученням методології феноменологічно-екзистенціи ного аналізу та знань про застосування прии омів кінонарації щодо аналізу сюжетно-композиціи ної маи стерності письменника
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)


Знайти схожі
10.


    Почапська, О.
    Формування порядку денного періодичними виданнями 1943 року (за матеріалами аналізу газет "Азовський вісник", "Бобринецький голос", "Буг", "Відродження") [Електронний ресурс] / О. Почапська. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2021. - Том 27, № 1. - С. 14-21. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
газета -- пропаганда -- свідомість -- аудиторія -- порядок денний
Анотація: Стаття репрезентує дослідження особливостеи формування порядку денного періодичними виданнями, що виходили друком на окупованіи нацистами території Радянської Украї ни (мова и де про південні та центральні території ) упродовж 1943 р. Аналізуючи видання «Азовськии вісник», «Бобринецькии голос», «Буг» і «Відродження», автор з’ясовує, що серед основних тенденціи формування порядку денного є створення такого інформаціи ного тла, на якому досить органічно виглядали повідомлення про активності Німеччини і ї ї перемоги на лінії фронту. Зважаючи на те, що сьогодні Украї на перебуває в стані гібридної віи ни та мусить не лише формувати, але и захищати власнии інформаціи нии простір, вивчення особливостеи визначення порядку денного виданнями, що виходили друком на окупованіи нацистами території Украї ни в 1943 р., коли Украї на перебувала в стані віи ни, є актуальним і своєчасним. Мета дослідження — з’ясування особливостеи формування порядку денного друкованими періодичними виданнями 1943 р. (на матеріалі аналізу газет «Азовськии вісник», «Бобринецькии голос», «Буг», «Відродження»). Об’єктом і власне джерельною базою дослідження стали друковані періодичні видання, що виходили на території Украї ни впродовж 1943 р.: «Азовськии вісник», «Бобринецькии голос», «Буг» і «Відродження». Предметом дослідження є процес формування порядку денного друкованими періодичними виданнями 1943 р. (на матеріалі аналізу газет «Азовськии вісник», «Бобринецькии голос», «Буг», «Відродження»). Методи дослідження: тематичнии аналіз і контент-аналіз. Результати дослідження. Контент-аналіз газет «Азовськии вісник», «Бобринецькии голос», «Буг» і «Відродження» дав можливість визначити п’ять основних тематичних напрямів, у межах яких формувався порядок деннии аналізованою періодикою, і саме в межах цих проблемних напрямів відбувалося формування системи необхідних німецькіи владі реакціи аудиторії , що мали на меті привернути населення Украї ни на бік німецьких віи ськ, що значно би полегшило процес утримання окупованих украї нських територіи під своєю владою. Окрім критики діи радянської влади, німецька пропаганда використовувала прии ом наближення інформації в часі и просторі, пояснюючи аудиторії , що робота в Німеччині — це спосіб отримати новии досвід, підтримка розвитку украї нської культури — це пріоритетне завдання німецького керівництва і т. ін. У порядку денному негативізувався образ євреи ства як народності
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
11.


    Шестопалова, Т.
    Жанрові особливості сучасної української медіакритики [Електронний ресурс] / Т. Шестопалова. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2021. - Том 27, № 1. - С. 32-38. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
медіакритика -- жанри медіакритики -- трансформації жанрів -- дифузія жанрів
Анотація: В умовах сучасного інформаціи ного простору та потреби регулювання діяльності ЗМІ актуальним є вивчення сегмента медіакритики України. Важливими для дослідження постають ї ї жанрові форми, що дають змогу систематизувати и урізноманітнювати критичні матеріали. Предметом вивчення стали публікації медіакритичних видань «Телекритика», «Детектор медіа», «MediaSapiens», «MediaLab» та «Медіакритика». Мета статті — проаналізувати інформаціи ні, аналітичні, художньо-публіцистичні жанри медіакритичних видань України. У статті використано системнии метод, а також методи порівняння, аналізу, синтезу. Уперше розглянуто жанрові аспекти провідних українських медіакритичних видань, особливості ї х контенту з огляду на трансформаціи ні процеси в межах журналістики та критики. У статті и деться про специфіку використання інформаціи них жанрів медіакритики (замітки, інтерв’ю), що представлені переважно класичними формами. Увагу акцентовано на аналітиці, у публікаціях якої наи частіше артикулюються проблеми об’єктивності та заангажованості інформації , суспільної довіри до ЗМІ, поширення феи ків і замовних матеріалів. За допомогою аналітичних жанрів медіакритика виводить обговорення актуальних питань масових комунікаціи за межі вузького кола фахівців. Проаналізовано наи популярнішии в усіх украї нських медіакритичних виданнях жанр статті, що найбільше імпонує основним цілям медіакритики — сприяти неи тралізації та корекції негативних проявів у діяльності ЗМІ, орієнтувати аудиторію в інформаціи ному просторі. Також у статті розглянуто аналітичні жанри рецензії та огляду, які засвідчують ціннісні орієнтири медіакритики. Окремо и деться про художньо-публіцистичні жанри (феи летон, памфлет), які на сьогодні менш представлені в журналістиці, хоча вони й стали основою для написання медіакритичних блогів. Наголос зроблено на процесі зміщення жанрових меж, дифузії жанрів, зокрема й у медіакритиці. Відповідно жанровии спектр критики ЗМІ є умовним і передбачає постійні зміни. У підсумку зазначено, що медіагалузь в Україні має розмаїту та широко представлену жанровими формами критичну рецепцію. Водночас медіакритика перебуває на стадії формування усталеної методології , на відміну від мистецької критики. Жанрові форми медіакритики не виходять за межі журналістики, але мають специфіку написання та спрямування матеріалів. Зроблено акцент на тому, що перспективним напрямом є вивчення питання жанрових трансформацій у медіакритиці.
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
12.


    Шимчишин, М.
    Реалії пострасової Америки в романі М. Томаса "Пропащий" [Електронний ресурс] / М. Шимчишин. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2021. - Том 27, № 2. - С. 51-56. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
пострасова Америка -- роман «Пропащий» -- расова ідентичність -- расовий Інший -- інтертекстуальність
Анотація: Актуальність та новизна запропонованої статті полягає у використанні теоріи пострасовості для осмислення постмодерної суб’єктності. Мета статті – проаналізувати роман М. Томаса «Пропащии » крізь постідентичнісну герменевтику. Увагу акцентовано на расовіи ідентичності в реаліях сучасного американського суспільства. Предмет наукової праці становить расова ідентичність у контексті сучасної політики так званої «расової толерантності». В украї нському літературознавстві творчість М. Томаса мало вивчена, так само, як і теорії пострасовості. У статті використано методи прискіпливого читання, герменевтичнии та культорологічнии . Зроблено висновок, що роман Маи кла Томаса «Пропащии » належить до корпусу тих текстів, які розвінчують політичнии конструкт пострасової Америки. Роман по-новому акцентує змалювання расових відносин у США, питання класової стратифікації , доступу до освіти, загального блага і врешті кризу американської мрії . Крім того, підкреслено нове розуміння самості чорношкірих, а саме відхід від ідеї расового покликання чи визначної місії афро-американців у подоланні упослідження. Через модус резистентності головного персонажа до запропонованих и ому моделеи поведінки передано намагання оповідача знаи ти своє місце у світі и при цьому не наслідувати суспільні ролі, визначені ідеологією владної білої більшості. Форма внутрішнього монологу допомагає зосередитися на минулому оповідача, яке він постіи но переглядає. Автор описує приховані, а іноді и справді невидимі, але відчутні для расового Іншого, дискримінаціи ні практики. Прагнення головного персонажа самовиразитися і при цьому не відповідати тим сподіванням, які традиціи но покладалися на представників и ого раси становить основну проблематику роману. Бути собою в реаліях тоталітарних дискурсів не зовсім просто, хоча і можливо.
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
13.


    Юрчишин, В.
    Типологія сатиричних інтерпретацій у британському медійному дискурсі [Електронний ресурс] / В. Юрчишин. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2021. - Том 27, № 2. - С. 77-85. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
сатира -- теорія релевантності -- контекстуальні ресурси -- сатирична інтерпретація -- сатиричні інтенції
Анотація: Предметом дослідження є типи інтерпретації сатири у британському медійному дискурсі. Матеріалом дослідження є тексти статей британського сатиричного журналу «Private Eye» за 2020 р. на соціально-політичну тематику. Метою дослідження є виокремити типи сатиричних інтерпретацій у британському медійному дискурсі на основі порядку активації контекстуальних ресурсів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю поглиблення знань про механізми інтерпретації сатири, які є важливими для правильного розуміння сатиричної критики. У ході дослідження застосувалися методи дискурсаналізу та функціонально-прагматичний аналіз. У результаті дослідження на основі теорії релевантності визначено роль контекстуальної інформації під час інтерпретації сатири, зокрема виокремлено шість типів контекстуальних ресурсів, які вступають в дію під час інтерпретації сатири підтверджуючи, суперечачи чи взаємодіючи з існуючими припущеннями для утворення нових контекстуальних імплікаціи . Встановлено, що на практиці можливі випадки, коли задіюються декілька контекстуальних ресурсів у лініи ному порядку, або ж вступають в дію всі шість контекстуальних ресурсів у паралельному порядку на етапах усунення двозначності та встановлення відсилань для отримання контекстуальних імплікаціи , а також для виведення експлікатур та імплікатур. З’ясовано, що апеляція до контекстуальної інформації сприяє виявленню сатиричних інтенціи автора, економлячи інтерпретацій ні зусилля і збільшуючи когнітивнии ефект. Беручи до уваги порядок активації контекстуальних ресурсів та природу взаємодії контекстуальних ресурсів із експліцитно вираженою інформацією, виокремлено такі типи інтерпретації сатири у британському медіи ному дискурсі: а) сатирична інтерпретація, коли сатиричні інтенції є очевидними на початку інтерпретації висловлення; б) сатирична інтерпретація, де сатиричні інтенції стають очевидними у середині процесу експліцитної інтерпретації висловлення; в) експліцитна інтерпретація та сатирична інтерпретація відбуваються паралельно; г) сатиричні інтенції стають очевидними в кінці інтерпретації сатиричних висловлень. Перспективами подальших розвідок є виокремлення прототипних та периферіи них типів сатиричних інтерпретаціи медіи ному дискурсі, а також визначенні впливу типу інтерпретації на когнітивнии ефект сатиричного висловлення
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
14.


    Полтавець, Ю.
    Формально змістові особливості анотацій до сучасних українських мовознавчих книжкових видань [Електронний ресурс] / Ю. Полтавець. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2021. - Том 27, № 2. - С. 96-104. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
анотація -- прикнижкова анотація -- метатекст -- вторинний текст -- мовознавчі видання -- наукові видання -- науково-популярні видання -- реклама наукової книги
Анотація: Мета статті — з’ясувати формально-змістові особливості анотаціи до сучасних мовознавчих книжкових видань, що передбачало розв’язання таких завдань: схарактеризувати композиціи ну та інформаціи ну структури, а також мовностильові засоби анотаціи ; визначити чинники, що впливають на вибір форми и змісту вторинного документа. У роботі використано описовии , порівняльнии , бібліографічнии , книгознавчо-функціональнии методи, частково структурно-типологічнии , а також соціально-комунікаціи но-інформаціи нии і документаціи нии підходи. Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ніи уперше здіи снено аналіз текстів прикнижкових анотаціи до мовознавчих наукових та науково-популярних видань у єдності форми і змістового наповнення. Матеріал дослідження з конкретної наукової галузі дав змогу розглянути анотації предметно, а не загально, и показати наочно ї хні особливості. У результаті дослідження виявлено, що за структурно-композиціи ними особливостями анотації до наукових видань можуть бути маркованими, немаркованими і змішаними. Маркери забезпечують зв’язність тексту, організовують і структурують и ого. Немарковані анотації розповідають про видання у довільніи формі, висвітлюючи ті самі інформаціи ні елементи змісту видання (новизна матеріалу, аспекти дослідження, и ого джерельна база, результати та ін.). Типовою анотацією до монографіи з мовознавства є індикативнии двоабзацнии текст, що організовании за допомогою маркерів і подає відомості про тематично-змістові особливості наукової праці. Вибір форми і змісту анотації залежить як від виду первинного документа, так і від виду самої анотації за функціональним призначенням. Анотаціям до наукових видань характерна об’єктивність і стриманість, до науково-популярних — експресивність, образність, багатство мовностильових засобів
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
15.


    Гальчук, О.
    Ремінісценції танцю Саломеі і танцю смерті в авторських моделях літератури порубіжжя [Електронний ресурс] / О. Гальчук. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2021. - Том 27, № 3. - С. 128-135. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
топос танцю -- Ерос -- Танатос -- ремінісценція -- модернізм -- інтерпретація ідентичність -- символ
Анотація: Предметом дослідження є топос танцю в літературі порубіжжя. У статті розглянуті витоки його прочитання крізь призму Еросу і Танатосу, проаналізовані твори з «танцювальною» образністю та з’ясована ї ї роль у поетиці текстів. Ці завдання зумовлені метою окреслити авторські моделі, оприявлені в «танці Саломеї » і «танці смерті». Застосовано компаративнии , міфологічно-архетипнии , історико-культурний методи дослідження для розгляду специфіки інтерпретації танцю в естетичних координатах модернізму та контексті проблематики національних літератур. Інтерес до цих аспектів побутування архетипних топосів і потреба означити авторські репрезентації як варіанти національної визначають актуальність студії . У результаті дослідження виявлено, що ремінісценції танцю Саломеї і танцю смерті зумовлені сприйняттям порубіжжя «чумною добою»; естетичним осмисленням танцю як персоніфікації феномену смерті; зацікавленням тілесністю як соціокультурним концептом і ї ї чуттєвим пізнанням; відродженням мистецтва танцю; інтересом до теми Сходу; популярністю еротичних мотивів і персонажа «жінка-дитина»; актуальністю архетипних «кодів» для тріади «життя — смерть — творчість». Як витоки модерністської інтерпретації танцю на перетині Танатосу і Еросу проаналізовано поезію Ш. Бодлера. Для и ого танцювальної образності характерні ї ї іронічне осмислення крізь призму екзистенціи них категоріи і тлумачення в контексті есхатологічної и естетикологічної проблематики. Розвиток бодлерівської традиції оприявлено в зразках «нової драми»: у Лесі Украї нки ремінісценціями танцю Саломеї є танець як втілення тілесної свободи («Лісова пісня») і танець як знак упокорення та вибір «смерті» духу («Оргія»). У «Ляльковому домі» Г. Ібсена тарантела — це і образ святкової атмосфери, і знак сфальшованих ціннісних орієнтирів персонажів. Танець віщує катастрофу «лялькового» дому Нори і водночас відкриває перспективи для пошуку власної самості. Danse makabre у М. Коцюбинського (танець Івана із Чугаи стром у «Тінях забутих предків») і Т. Манна (танець у химерному сні Ашенбаха в «Смерті у Венеції ») пов’язании з інфернальним; символізує усвідомлення героями нової «реальності» і перехід на іншии рівень світосприи няття; концентрує танатологічне и еротичне та визначає складні взаємини духу і тіла як проблематику творів. Проте в М. Коцюбинського це танець-двобіи , щоб захистити кохану, а в Т. Манна — символ загибелі душі Ашенбаха и визнання ним «чужого бога». Для обох персонажів танець є попередженням про близьку фізичну смерть. Але для Ашенбаха це и останніи акт умирання як митця, натомість для Івана — возз’єднання з коханою для набуття власної цілісності.
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
16.


    Вірченко, Т.
    "Синя книжечка" Василя Стефаника: поетика серіальності / мозаїчності [Електронний ресурс] / Т. Вірченко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2021. - Том 27, № 3. - С. 136-140. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
художність -- візуальність -- поетика кінематографу
Анотація: Розкодування художності, розуміння сценічної долі творів літератури, розширення меж наповненості змісту поняття «поетика», переосмислення індивідуального стилю письменника можливе в різнии спосіб. Один із них — дослідження кінопоетики як окремого літературного твору, так і цілої збірки, творчості письменника загалом. Усе це зумовлює актуальність розвідки. Вивчення стану розробки проблеми засвідчує увагу вчених — представників різних наукових шкіл Украї ни (Л. Горболіс, С. Кирилюк, Н. Мочернюк) — до аспектів інтермедіальності творчості В. Стефаника, що увиразнює актуальність дослідження. Визнання факту невипадкового розташування образків В. Стефаника у збірці «Синя книжечка», завдяки дослідницькій праці В. Єрмак, визначає мету наукового пошуку — окреслити прикметні ознаки поетики кінематографу. Для досягнення мети варто здійснити дослідження кожного елемента новели з точки зору візуалізації . Для цього варто використовувати структурно-семіотичний і поетологічний методи. У результаті аналізу кожної новели виявлено низку закономірностей : 1) письменник не лише вводить персонажа в життєвии контекст, а и візуалізує місце дії («Синя книжечка, «Стратився», «У корчмі»); 2) визначальні художні деталі та емоційний стан персонажа здебільшого подано крупним планом («Виводили з села», «Осінь», «Сама-саміська»); 3) кадри сповнені звуків і кольорів («Синя книжечка», «Побожна», «Катруся»); 4) темп кадрів уповільнений , завдяки чому у свідомості читача з’являється візуальнии образ, який провокує реципієнта до емоційної роботи («Виводили з села»); 5) кожнии образок має циклічну побудову, тоді як уся збірка є свідченням застосування поетики серіальності; 6) образки зчеплені між собою емоціи но, тонально, змістово («Виводили з села», «Стратився», «У корчмі», «Лесева фамілія», «Мамин синок»); 7) збірка має художню єдність завдяки спільним символам, багатому візуальному потенціалу. Зважаючи на отримані висновки, є підстави твердити, що на увагу з позицій візуальності заслуговує весь корпус літературних творів В. Стефаника
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
17.


    Ніколаєва, О.
    Модус театральності у творчості представників угруповання "БУ-БА-БУ" [Електронний ресурс] / О. Ніколаєва. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2021. - Том 27, № 4. - С. 204-211. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
театральність -- карнавал -- постмодернізм -- постколоніалізм -- національна література -- тілесність
Анотація: Статтю присвячено феномену театралізації художньої картини світу у творчості авторів-репрезентантів угруповання «Бу-Ба-Бу» (Юріи Андрухович, Віктор Неборак, Олександр Ірванець), які здіи снюють масштабне оновлення украї нського письменства шляхом театралізації діи сності. Саме тому модус театральності якнаи краще проявляє основні художні принципи угрупування (бурлеск-балаган-буфонада). Актуальність дослідження зумовлена необхідністю поглибленого аналізу творчості представників «Бу-Ба-Бу» в аспекті театральності. Предметом розгляду є поетологічні особливості, система персонажів та принципи характеротворення представників угрупування. Метою цієї статті є виявлення світоглядної самобутності літературного доробку угрупування «Бу-Ба-Бу» з погляду оприявлення в ньому театрального дискурсу що визначає новизну дослідження. Для досягнення мети використані порівняльнии , порівняльно-історичний та описовий методи. Результати дослідження. Велику прозу Ю. Андруховича і драматургію О. Ірванця розглянуто в контексті постмодерністської концепції «суспільства театру», що трактує різні форми соціального і культурного життя як різновиди перформансу, а також у зв’язку з поняттям кемпу, для якого характерне іронічне рефлексування масової культури і естетизація повсякдення. Виміри театральності реалізуються угрупованням передусім у формі карнавалу, що постає засобом подолання постколоніальної травми і особливим простором існування (активне залучення публіки до театралізованого дій ства, стирання меж між «театром» і дій сним життям). Звернення до основних положень теорії карнавалу М. Бахтіна дозволило виявити особливості естетики «кризових періодів» у прозі й драматургії сучасних авторів (протиставленість офіціи ним дискурсам, тотальна свобода і фамільярність, акцентуація тілесного «низу»). Особлива увага приділена тілесності, що виявляє карнавальні риси (гротескність, плинність, динамізм) і водночас перетворюється на засіб реабілітації свободи і віталістичної енергії людини, корелюючи з постколоніальним суспільним контекстом. Доведено, що національна своєрідність творчості митців проявляється передусім у конструктивному характері карнавалу, якии , формально співвідносячись із ризомою, імпліцитно утверджує ціннісну вертикаль
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
18.


    Даниленко, В.
    Постколоніальна візія роману Ярослава Павлюка "Сад п’яних вишень" [Електронний ресурс] / В. Даниленко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2021. - Том 27, № 4. - С. 212-217. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
постколоніалізм -- метрополія -- колонія -- самосвідомість -- соціальна маска -- альтер-еґо -- постмодернізм -- втрачене покоління -- пропаща сила -- сімдесятники -- вісімдесятники -- радянська система
Анотація: Актуальність статті полягає в дослідженні проблеми втраченого покоління в сучасній українськіи літературі, яка залишається недостатньо вивченою літературознавством. Предметом дослідження є постмодернии роман Ярослава Павлюка «Сад п’яних вишень», до розгляду якого застосовано методи постколоніальної теорії . При аналізі оприявнюється літературнии персонаж із роздвоєною свідомістю. Це тип людини, у якої традиціи - на украї нська самосвідомість поєднується з радянською. Головним результатом дослідження є виявлення специфіки національної ідентичності украї нської людини в Радянському Союзі, яка була прихованою і не виставлялася публічно, а радянська ідентичність ставала соціальною маскою, яку людина одягала, щоб відповідати загальноприи нятим соціальним стандартам. Новизна результатів дослідження допомагає розкрити соціальну маску, якою в Україні радянського періоду була російська мова, що нею змушені були користуватися на офіційному рівні. До драматичного конфлікту між головним персонажем роману, якии є альтер-еґо автора, і бібліотекаркою Орестою у творі додаються листи художника Бориса Жданюка та відомих режисерів Андрія Тарковського і Сергія Параджанова, чиї емоції и думки розкривають реальну картину відсутності індивідуальної і національної свободи в СРСР. На прикладах людеи мистецтва показано, як радянська система знищувала вільнодумство і травмувала творчих особистостеи . Роздвоєність митців в Україні радянської епохи часто призводила ї х до деградації . Цензура, контроль за інакомисленням, нав’язування соцреалізму в мистецтві, загроза арештів змушували письменників, художників, режисерів пристосовуватись до системи або ставати дисидентами. У романі зображено персонажів, які не сприймають офіціи ної ідеології , намагаючись зберегти свій приватний світ від утручання держави. Результати дослідження мають перспективу для подальшого аналізу творчості окремих письменників і поколінь, які стали пропащою силою і не використали сповна закладеного в них творчого потенціалу
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
19.


    Руснак, І.
    Борис Грінченко про способи регулювання творчого натхнення [Електронний ресурс] / І. Руснак. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2021. - Том 27, № 4. - С. 238-244. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
естетичні категорії -- психологія мистецтва -- творчий процес -- натхнення -- божевілля
Анотація: У пропонованій статті вперше в українському літературознавстві об’єктом дослідження стала теоретична праця «Регулирование вдохновения» (1893) Бориса Грінченка про естетичну категорію натхнення, рукопис якої зберігається в Інституті рукописів Національної бібліотеки Украї ни ім. В. І. Вернадського. Предметом дослідження є погляди письменника на психологію творчості. Метою розвідки стало осмислення теоретичних поглядів мислителя на проблему натхнення як особливого творчого стану митця, регулювання якого може впливати на и ого продуктивність. У результаті дослідження в Грінченкових теоретичних поглядах на художню творчість відстежено відбитки як ідеалістично, так і позитивістськи орієнтованої естетики. Любомудр рішуче відкидав тезу про натхнення як швидкоминучии некеровании письменником особливии стан, заперечував можливість продуктивної творчості тільки в моменти коротких поривів чи хвилин осяяння. Б. Грінченко послідовно обґрунтував тезу про те, що геніальні письменники систематично переживали натхнення через вироблену роками здатність творити в чітко визначении момент. На и ого думку, уміння координувати час для різного виду діяльності дало ї м можливість викликати духовнии піди ом у певні години, коли мистецька діяльність була наи більш результативною. У статті Б. Грінченко наполягав на необхідності для кожного творця керувати свої м натхненням шляхом маи стерної організації творчої праці. Свої ми думками про можливість врегульовувати натхнення Борис Грінченко потвердив геґелівську тезу про творче натхнення як закономірнии результат напруженої праці художника. Украї нськии мислитель розглядає натхнення як рушіи ну силу, яку можна запустити в дію щоденною унормованою працею. У кожного митця момент наи вищого одкровення протікає по-особливому, кожен и ого етап може відбирати різну кількість часу, енергії . Однак Борис Грінченко висловив сподівання, що в маи бутньому розвиток літературної діяльності приведе більшість письменників до впорядкованої та регламентованої певними потребами методи творчої праці. Висловлені в статті погляди Б. Грінченка на зв’язок натхнення з титанічною роботою митця звучать цілком по-сучасному.
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
20.


    Дюжева, К.
    Телепрограма "Світ навиворіт" як проєкт формату української тревел журналістики [Електронний ресурс] / К. Дюжева. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2021. - Том 27, № 4. - С. 252-258. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
тревел-журналістика -- тревел-шоу -- жанровий синкретизм -- ексклюзив на інформація -- контент -- комунікація
Анотація: Сучасна журналістика порівняно з журналістикою минулого століття набагато спрощує комунікацію між автором і реципієнтом через використання можливості подорожувати та швидко транслювати отриману інформацію кінцевому споживачу, реципієнту. Окрім технологічності, сприяє цьому формат, обрании автором інформаціи ного повідомлення. Предметом дослідження є телепрограма «Світ навиворіт» — зразок медіатуризму, що репрезентує украї нському реципієнту далекі та маловідомі культури населення різних краї н у репортажних випусках. Як свідчить наведена в статті інформація щодо кількості переглядів проєкту в Інтернет-мережі, це популярнии та актуальнии для сучасного реципієнта різновид медіапродукту. Наукова проблема полягає в з’ясуванні формату передачі в умовах поширеного нині явища жанрового синкретизму. Мета дослідження — уточнити жанрову характеристику «Світу навиворіт», знаи ти класифікаціи ну нішу для формату. Тому в статті приділено увагу аналізу рис і характерних ознак проєкту, що виявляється в наведених прикладах різних серіи програми, і це становить новизну дослідження. За допомогою розмислів, викликаних указаними особливостями, у статті запропоновано спробу з’ясувати, чим же є «Світ навиворіт»: тревел-шоу, репортажем, оглядом, подорожнім нарисом тощо. Формат передачі, аналогів якіи в украї нському медіапросторі немає, можна визначити як самобутнє тревел-шоу, синкретичне в жанровому аспекті явище. Підтвердженням цього постають такі риси та особливості: повідомлення з місця події , коментарі очевидців, авторські ремарки та безпосереднє враження, комунікація, драматизм, подієвість, контраст, набуття ознак новинного дискурсу, лаи фстаи лжурналістики. Розглянутии у статті масив сезонів випусків програми «Світ навиворіт» поєднує в собі риси інформативності, публіцистичності, аналітики, художності та розважальності. Проведено також паралель із подібними тревел-проєктами, що існують в украї - нському медіасередовищі. У роботі використані такі загальнонаукові методи: компаративнии , описовии , типологічнии , історико-функціональнии , системнии , аналізу, синтезу. Перспективою подальших досліджень видається розроблення способів вивчення парадигми формату украї нської тревел-журналістики з обов’язковим контролем реи тингу на основі кількості переглядів.
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
21.


    Bezrukov, A.
    Emotion concepts for representing the vicissitudes of fate in Markus Zusak's Bridge of Clay [Електронний ресурс] = Концепти емоцій для зображення перипетій долі у романІ МАРКУСА Зусака «Bridge of clay» / A. Bezrukov, O. Bohovyk. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 1. - С. 14-20. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
художній текст -- дійсність -- ментальний світ -- експресивність -- наратив
Анотація: Проблема дослідження емоціи но-експресивної інформації , яку порушує стаття, становить значний інтерес, оскільки вона інтерпретує фрагменти дій сності, висловлюючи ставлення до них — ціннісне або емоціи но значуще. Аналіз емотивності художнього тексту зосереджується насамперед на и ого студіюванні в когнітивному (виокремлення емоціогенних знань) і семантичному (визначення особливостеи ї х застосування для позначення авторських інтенціи ) вимірах. Художніи текст розглядається в дуальному взаємозв’язку: з одного боку, він пов’язании з емоціями, а з іншого — визначається ними. Мета статті — ідентифікувати концепти емоцій , експліковані в романі Маркуса Зусака «Bridge of Clay» для зображення перипетіи долі. Ця сповнена пафосом захоплива історія розгортається на тлі трагічної історії родини Данбар. Для аналізу концептів емоціи роману застосовано методи інтерпретації і систематизації , контекстуальний , функціонально-стилістичнии і дистрибутивнии аналіз, а також метод емотивної валентності і гіпотетично-дедуктивнии метод. У результаті дослідження з’ясовано, що концепти емоціи у мові роману «Bridge of Clay» реалізуються на всіх рівнях: фонетичному, морфологічному, лексичному та синтаксичному, що свідчить про універсальність функціонування концептів емоціи у художньому дискурсі. Концепти емоціи постають певною єдністю; за ї х змістове наповнення відповідають індикатори емотивності, які визначені антропоцентрично і виконують характеротвірну функцію. Лексичні одиниці, які вибрав Зусак, передають інтенції автора, експліцитно чи імпліцитно вказують на емоційний характер тексту. Оскільки персонажі твору належать до розряду основних універсаліи художнього тексту, емотивні смисли, що містяться в його структурі, мають особливу інформативну значущість. Емоції персонажів «Bridge of Clay» репрезентуються як особлива психологічна реальність, а сукупність емоціи у тексті постає своєрідною динамічною множинністю, яка змінюється з розвитком сюжету.
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Дод.точки доступу:
Bohovyk, O.
Оксана Боговик
Андрій Безруков


Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
22.


    Курбан, О.
    Проблема критичності мислення при споживанні медіаконтенту в умовах інформаційної війни [Електронний ресурс] / О. Курбан. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 1. - С. 21-27. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
медіа -- медіаконтент -- критичність мислення -- медіаграмотність -- інформаційна стійкість -- інформаційна безпека -- інформаційне поле -- інформаційна війна
Анотація: Статтю присвячено проблемі споживання контенту в сучасних медіа в контексті розвитку критичності мислення, базовими частинами якої є медіаграмотність та інформаціи на стіи - кість. Актуальність дослідження полягає в нинішній наявності сери озних викликів для українського медіаполя та інформаціи ного поля, що виникли внаслідок гібридної геополітичної агресії , якої Україна зазнала з боку Росіи ської Федерації . Предметом розгляду в представленому дослідженні є критичне мислення та навички протистояння маніпуляціям у медіа у віи - ськовослужбовців Зброи них сил Украї ни. Метою дослідження виступає кількісна оцінка рівня критичного мислення в представників цільової групи та виявлення конкретних проблемних питань у цьому контексті. Для досягнення зазначеної мети було використано такі загальнонаукові методи, як аналіз, порівняння та спостереження, а основним прикладним дослідженням було соціологічне опитування (анкетування). Результати дослідження свідчать про те, що представники цільової групи як основні джерела інформації використовують соціальні мережі (79,8 %), інтернет-ЗМІ (61,5 %) та месенджери (46,8 %). Переважна більшість опитаних при споживанні медіаконтенту користуються украї нською мовою — 70 %, для 22 % мова виявилася не принциповою, а 8 % визнали, що ї м зручнішою є росіи ська мова. Було з’ясовано, що представники цільової групи частіше обирали візуальні форми медіаконтенту (відео, інфографіку, фото), ніж тексти. На жаль, дослідження виявило факти низького рівня критичності мислення: лише 53,7 % опитаних зазначили, що перевірять інформацію, отриману з медіа, в альтернативних джерелах. 45,1 % респондентів уважали, що ніколи не були об’єктом медіаманіпуляціи , при цьому фактично саме на них у першу чергу спрямовується пропаганда з боку відповідних структур РФ. Ці та інші наведені в статті результати опитування засвідчили низький рівень критичності мислення і медіаграмотності та інформаціи ної стіи кості віи ськовослужбовців ЗСУ. Зазначена обставина є передумовою для необхідності подальшого вдосконалення процесів управління інформацій - ними процесами в украї нських медіа для ЗСУ, якісного поліпшення та збільшення кількості виробництва відповідного медіаконтенту, а також проведення системних навчань для представників цільових груп із питань медіаграмотності та інформаційної стійкості
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
23.


    Рижков, А.
    Лабораторія художнього перекладу корейського наративу українською мовою: "Легенда про Ондаля" [Електронний ресурс] / А. Рижков. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 1. - С. 36-45. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
корейсько-український переклад -- корейський наратив -- перекладознавчий аналіз -- коментований переклад -- корейська література
Анотація: «Легенда про Ондаля» належить до одного з наи давніших творів кореи ської літературної традиції . Написана у XII ст. китайськими ієрогліфами, нині вона існує в багатьох інтерпретаціях і досі залишається об’єктом наукового аналізу та джерелом художнього натхнення. У роботі запропоновано переклад українською мовою однієї із сучасних інтерпретаціи зазначеного кореи ського наративу. Предметом аналізу є перетворення, які відбуваються з твором: його стилістичними та виражальними засобами тощо. Таким чином, у праці аналізується процес прии няття рішень із відбору певних ресурсів на матеріалі перекладу легенди. Мета такого підходу — показати, чим зумовлені відповідні перекладацькі рішення. Водночас варто зазначити, що розвідка не має на меті провести вичерпнии аналіз усіх аспектів, що можуть становити труднощі під час опрацювання кореи ського тексту, а зосереджується тільки на деяких прикладах. Тож аналіз лише запрошує до діалогу стосовно доцільності та необхідності прии няття певних перекладацьких рішень і тим самим робить наголос на значущості самого процесу авторефлексії під час роботи над іншомовним твором. У роботі було застосовано методи зіставного і порівняльного аналізу з метою опрацювання форм та варіантів перетворень і трансформаціи . У результаті аналізу морфемного і лексичного рівня виразності, культурем (архаї змів) і топонімів, тропів і фігур мовлення, усталених виразів і фразеологізмів, пареміології в тексті оригіналу та перекладі обґрунтовано рішення перекладача, покликане відтворити образність першоджерела в притаманнии мові перекладу спосіб. З огляду на стабільнии розвиток кореєзнавчих студіи в Украї ні, а також на дедалі більшу увагу до кореи ської мови, літератури та культури можна припустити, що робота стане в пригоді на заняттях із художнього перекладу літератури Краї ни ранкової свіжості. Таким чином, актуальність праці пояснюється практичними потребами філологічної кореї стики, а новизна — маи же повною відсутністю перекладених творів, які б супроводжувалися відповідними коментарями
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
24.


    Стельмах, М.
    Історик як публічний інтелектуал: медійний дискурс навколо праць Тімоті Снайдера на українську тематику [Електронний ресурс] / М. Стельмах. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 2. - С. 79-86. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
Тімоті Снайдер -- Енн Еплбаум -- пропаганда -- російсько-українська війна
Анотація: У статті авторка аналізує медіи нии дискурс навколо праць Тімоті Снаи дера, одного з провідних фахівців з історії Східної Європи. Актуальність теми полягає в тому, що матеріали та інтерв’ю Т. Снаи дера на тему російсько-украї нських відносин часто використовують та аналізують і українські, і закордонні ЗМІ. Сьогодні росіи сько-украї нська віи на набула масштабного характеру, тож варто простежити зміни в поглядах критиків науковця. Предметом дослідження є критика поглядів Тімоті Снаи дера, присвячених украї нськіи темі. Мета — окреслити дискурс навколо праць автора и визначити основні тенденції и ого критики. У процесі наукового дослідження використано такі методи: порівняльнии , історичнии , системнии аналіз, контент-аналіз та інші. Новизна — порівняльнии аналіз критики праць Тімоті Снаи дера до та після росіи ського вторгнення. У результаті дослідження ми розглянули критику монографії Т. Снаи дера «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним», и ого текстів про минуле украї нського суспільства та історичнии контекст росіи сько-украї нських відносин, а також критику поглядів щодо світової політики і його прогнозів з приводу занепаду демократії . Тімоті Снаи дера називають водночас і найкращим інтерпретатором ХХ століття, і алармістом, якии невиправдано наголошує на зникненні свободи та ігноруванні історії . У статті виокремлено основні тенденції в критиці науковця: занадто забарвлена мова, сумнівна методологія та одержимість статистикою в монографії . Критики праць, присвячених російсько-українській війні, звинувачували автора в пересмикуванні фактів. Порівняння В. Путіна з А. Гітлером і Й . Сталіним вважали невиправданим, а характеристики путінського режиму як фашистського — недоречними. Водночас чимала кількість публічних інтелектуалів відзначають и ого внесок у розкриття вагомих проблем історії Східної Європи — менш досліджуваного порівняно з іншими регіону. Сьогодні дослідник продовжує привертати увагу світу до минулого України та и ого зв’язку з рештою європеи ських народів, аналізує перипетії сучасності и стоїть на сторожі свободи і демократії . З огляду на це є необхідність подальшого вивчення як публіцистики Т. Снаи дера, так і критики и ого поглядів
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
25.


    Гудошник, О.
    Дискусійні аспекти міждисциплінарної взаємодії журналістики та усної історії [Електронний ресурс] / О. Гудошник, Л. Темченко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 2. - С. 95-103. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
масмедіа -- усна історія -- наративність -- цифровий сторітелінг -- мультимедійність
Анотація: У статті представлено контекст сучасної наукової полеміки навколо кордонів міждисциплінарності. Предметом дослідження стали поширені практики використання в масмедіи ному просторі усноісторичних практик. Разом із тим сама усна історія стрімко змінюється під шаленим тиском цифрових платформ на кшталт StoryCorps (США), Listening Project (Велика Британія), The Story Project (Австралія), The Tale of a Town (Канада). Зміни торкнулися не лише технологічного процесу архівації та поширення інформації , але й засадничих основ усної історії — ї ї методології . На зміну глибинному інтерв’ю приходять метод «збору швидких реакціи » та історичний сторітелінг. Мета статті — окреслити дискусійне поле сучасного наукового дискурсу проблеми, на прикладі світових та українських медіа представити наи показовіші аспекти міждисциплінарної взаємодії , а саме: висвітлення суперечливих і неоднозначних для потрактувань історичних фактів; наративність; пролонговану комунікацію; мультимедій ність і багатоплатформність. Методами дослідження стали традиційні емпіричні методи спостереження та опису, а також парадигмальний аналіз функціональних особливостей усноісторичних практик у журналістиці. Результати дослідження. Запропоновано базові характерологічні напрями, що дають змогу різноаспектно представити головні дискусійні моменти: використання усноісторичних матеріалів, особливо «прихованої історії » очима очевидців, стає додатковим джерелом журналістських уточнень, розслідувань і розширення інформаціи ного порядку денного; звернення до маргінесних тем історії , надання голосу терористичним угрупованням та учасникам геноцидів ставить перед аудиторією вкраи складні и етично суперечливі питання; мультимедіи ність і багатоплатформність надають усноісторичніи інформації нового життя, при цьому до узвичаєних практик нових медіа додаються перформанс, театр, партисипативність. Наи виразнішим проявом змін у зазначеному міждисциплінарному дискурсі стали поширені в різних сферах практики цифрового сторітелінгу; медіи не и ого використання проілюстроване проєктом BBC’s Capture Wales digital storytelling project. У межах наукової дискусії , що точиться в останні роки, актуалізовані питання демократизації історії , масового долучення до цифрових архівів, створення потужних соціальних проєктів і намагання дистанціювати усну історію як окрему дисципліну. Разом із тим міждисциплінарність, як будь-яка творча практика, залишається широким полем для експериментів і творчості
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Дод.точки доступу:
Темченко, Л.


Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
26.


    Гальчук, О.
    Особливості анімалістичних кодів прози Едгара Аллана По [Електронний ресурс] / О. Гальчук. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 3. - С. 131-139. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
художня анімалістика -- новела -- романтизм -- психолого-аналітична і метафорична версії інтерпретації -- анімалістичний код
Анотація: У ціи статті проаналізовані новели Едгара А. По «Чорнии кіт», «Жабеня», «Чотири звірі ув одному. Гомо-Камелеопард» і «Лось (Ранок на Віссахіконі») з метою визначення ї хніх анімалістичних кодів — художніх образів і мотивів, пов’язаних із життям тварин, взаєминами людеи і тварин, «тваринної » символіки тощо. Застосувавши історико-літературнии , психоаналітичний і компаративний методи дослідження, ці новели визначено варіантами авторського моделювання анімалістичного тексту. Предметом дослідження є специфіка інтерпретації Едгаром А. По образів і мотивів, які напряму чи опосередковано пов’язані з художньою анімалістикою. Новизну дослідження зумовлюють уперше вирішені в и ого перебігу такі завдання: розглянуто кореляцію анімалістичних кодів з ідеи ним пафосом новел; визначено характерні риси авторських моделеи художньої анімалістики і арсенал ї хньої поетики; зіставлено психолого-аналітичну і метафоричну версії тлумачення Едгаром А. По анімалістичних кодів у контексті и ого ідіостилю. У результаті дослідження з’ясовано, що звернення письменника до тваринної теми в найширшому розумінні є результатом осмислення актуальних природничих і філософських ідеи , які резонують у його прозі оприявленням різних анімалістичних кодів. Виокремлено два типи новел авторського анімалістичного тексту. У першому, психоаналітичному, реалістично-конкретнии образ тварини сприи мається крізь призму свідомості оповідача і традиції и ого містичної інтерпретації , перетворюючись у результаті на образ-символ («Чорнии кіт», «Лось (Ранок на Віссахіконі»). У другому, філософсько-метафоричному, попри відсутність тваринного образу в притчоподібному тексті акцентовано на проблематиці «людинозвір» («Жабеня», «Чотири звірі ув одному. Гомо-Камелеопард»). Спільною для обох типів є символізація анімалістичних кодів. Узагальнено важливість ролі анімалістичних кодів у моделюванні Едгаром А. По психологічного портрета сучасника і в жанротворенні дифузних різновидів психоаналітичної новели
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
27.


    Боронь, О.
    Джерела Шевченкової обізнаності з японською культурою (коментар до кількох щоденникових записів) [Електронний ресурс] / О. Боронь. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 3. - С. 140-145. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
щоденник -- коментар -- тлумачення -- коло читання -- періодика
Анотація: Предмет дослідження у пропонованіи статті — лектура Шевченка в аспекті його обізнаності з Японією. Чільною проблемою виступає пояснення змісту кількох щоденникових записів, у яких згадуються японці, «щось японське» і «японська комедія», що зумовило мету — з’ясувати коло друкованих джерел відомостей поета про Японію. У процесі дослідження використано традиційні засоби й методи літературного джерелознавства, а також метод філологічного прочитання. Ураховано напрацювання попередників, зокрема Леоніда Большакова і Миколи Сулими, до міркувань яких запропоновано кілька коректив. Автор статті вважає перспективним шляхом пошуку ретельнии перегляд доведеної поетової лектури, зокрема періодики. Новизна статті полягає в тому, що в результаті такого підходу вперше обґрунтовано залучення до кола Шевченкового читання статті Євгенія Корша з циклу «Япония и японцы» (1852), яка, безперечно, була для засланця одним із посутніх джерел інформації про цю далекосхідну краї ну, ї ї політичнии устріи , культуру. Великии пасаж у статті Корша присвячено опису театру і, зокрема, крикливої декламації акторів, яка, и мовірно, запам’яталася Шевченкові. Результати дослідження. Підтверджено міркування Миколи Сулими, що український поет був обізнании із циклом опублікованих у «Морском сборнике» (1855) статеи Івана Гончарова «Русские в Японии в конце 1853 и в начале 1854 годов», які пізніше увіи шли до книжки нарисів «Фрегат “Паллада”». Водночас слід обережніше трактувати стилістичний вплив російського письменника. Шевченко, як і Гончаров, як і багато інших и ого сучасників, вживав слово «комедія» в описаних контекстах у суто побутовому значенні, а не в термінологічному. Ясна річ, у Шевченка и деться не про японську лялькову комедію: він лексично поєднав лялькову виставу з комедією, ситуативно помітивши в архієреи ськіи службі в Нижньому Новгороді «щось японське». Натомість вислів «японська комедія», схоже, справді з’явився під враженням від описів японського театру з його галасливими акторами, у якому, за переконанням поета, очевидно, не було гармонії та витонченості, що й дало підставу для порівняння з хресною ходою в московському Кремлі. У слововживанні в щоденнику, зокрема в порівняннях, Шевченко залишався доволі оригінальним, а часом, як у згадках про «японське», був суб’єктивним, що не дає змоги однозначно витлумачити ці записи
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
28.


    Gladun, D.
    Poetry based performance as a method of Lesia Ukrainka’s heritage actualization [Електронний ресурс] = Поетичний перформанс як метод актуалізації поезії Лесі Українки / D. Gladun. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 4. - С. 183-188. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
украíнська поезія -- поетичний перформанс -- перформанс -- заснований на поезіí -- відеоперформанс
Анотація: Об‘єктом дослідження є поетичнии перформанс як продуктивнии метод актуалізаціí поезіí , що дозволяє створити широкий спектр індивідуальних інтерпретацій одного вірша через унікальний особистий досвід митця-перформера. Поетичнии перформанс — це перформанс, у якому домінують поетичні засоби (письмові та/або усні слова). Претекст для поетичних виступів необов’язковии , оскільки поетичний текст може бути створений під час поетичного виступу ex nihilo. Натомість усі перфоманси, засновані на поезіí , мають претексти, які використовуються як відправні точки. Проте використання самоí поезіí під час виступу не є обов’язковим. Проблема дослідження полягає в осмисленні точок дотику між поетичним перформансом і перформансом, заснованим на поезіí . Мета статті — проаналізувати актуалізацію поезіí Лесі Украí нки засобами сучасного перформансу. Для досягнення мети використано інтертекстуальний та інтермедіальний методи дослідження. Результати дослідження. Два розглянутих у дослідженні сучасні перформанси украíнських митців (перформанс «Без назви» (2014) Ярини Шумськоí та відеоперформанс «Contra Spem Spero!» (2020) Ксеніí Кисиличин) мають спільнии претекст (вірш «Contra spem spero!» Лесі Украí нки), але створюють різні смислові поля. Ці перформанси не лише підкреслюють помітність і важливість претексту, а и виокремлюють певні його рядки та образи як найбільш актуальні для певного часу (і для певного митця-перформера), ті частини оригінального тексту, які сучасні митці обирають для власного (фізичного) «проживання» и переосмислення за посередництвом медіи мистецтва перформансу. Зв’язок між претекстом і перформансом не зникає, навіть якщо на перший погляд він може здатися розмитим. Це дає можливість глядачеві створити несподівані асоціаціí та інтерпретаціí як перформансу, так і претексту, розширити межі інтерпретаціи ного поля тексту, поглянути на нього під іншим кутом.
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Дод.точки доступу:
Гладун Дарина


Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
29.


    Федик, Т.
    Травмування Чорнобилем: залежність ментальна і фізична (художні моделі адикції в п'єсах Григорія Штоня і Павла Ар'є [Електронний ресурс] / Т. Федик. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 4. - С. 189-195. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
сучасна українська драматургія -- залежність -- адиктивна поведінка -- поетика адикції
Анотація: Актуальність дослідження зумовлена гострою потребою переосмислення Чорнобильської катастрофи в різних мистецтвах: кіно, музиці, живопису, серед яких література дає можливість представити зв’язок між макромасштабом події і мікрорівнем персональної історії . У статті розглянута проблема ролі адикції в художньому осмисленні Чорнобиля як травми нації . Предметом дослідження є адиктивна поведінка головних діи ових осіб аналізованих п’єс. Метою — аналіз поетики художніх моделей зумовлених Чорнобильською катастрофою адикціи на матеріалі двох п’єс: «Канон» Григорія Штоня і «На початку і наприкінці часів» Павла Ар’є. Для досягнення мети були використані методи психологічного аналізу, поетологічний і моделювання. У результаті дослідження простежуємо у двох п’єсах схожі маркери, які вказують на персонажів-адиктів: компульсивну поведінку, заперечення, втрату реальності та натомість створення альтернативної діи сності, проте драматурги обирають різні інструменти конструювання художніх моделеи адикції . Григоріи Штонь під час творення образу Антіна поступово накладає прийоми один на одного — спершу з’являються ретроспекції , згодом художні відступи оприявнені через марення, а своєрідним інструментом виступають галюцинації , які не є частиною структури тексту п’єси, але чиї наслідки простежуються в діях чоловіка. Натомість Павло Ар’є у вибудовуванні образу Баби Прісі використовує розлогі емоційно забарвлені монологи, а серед унікальних прий омів формування образу жінки є введення сюрреалістичної історії -вигадки. Новизна полягає в аналізі поетики творення художніх моделей адиктивної поведінки й увиразненні відмінних художніх підходів в переосмисленні природи і наслідків Чорнобильської катастрофи залежно від генераціи ної приналежності драматургів
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
30.


    Павлов, В.
    Біблійні мотиви у сучасній українській літературі [Електронний ресурс] / В. Павлов. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2023. - Том 29, № 1. - С. 8-13, DOI 10.28925/2311-259x.2023.1.2. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
християнство -- бог -- аврамічна релігія -- доаврамічна релігія -- проза -- поезія -- нежанрова проза -- сучасна українська література
Анотація: Предметом дослідження є інтерпретація християнської світоглядної парадигми в украї нськіи літературі доби незалежності. Проблему розглянуто в дихотомії консервативного християнського світобачення зі світоглядом атеї стичним і мультикультурним. Метою розвідки є дискусіи не обговорення тез, наведених у статті Т. Трохименко «Сучасна украї нська література та християнство» 2022 року в журналі «Патріярхат. Греко-католицьке аналітичне видання». Структурні елементи витримано у тіи же послідовності, що и джерела, аргументи якого спростовують. У розвідці використано методи повільного читання, компонентного аналізу, зіставнии та протиставнии . Новизна дослідження визначається трансформацією рецепціи релігіи них мотивів в украї нському письменстві та зміною релігіи ного простору Украї ни, що спонукає до осмислення механізмів таких трансформаціи в сучасному історичному зрізі. У результаті дослідження встановлено, що світоглядна парадигма християнства зазнала значного спотворення через радянську політику та вплив інших релігій – і українських, і зарубіжних. Водночас установлено, що авторські трактування біблійних мотивів і образів сприяють популяризації християнських ідей , однак не відображають канонічних церковних текстів, через що оптика розуміння святого письма зазнає розширення, однак межа між першоджерелом і авторською інтерпретацією втрачається. На підставі аналізу сучасної украї нської літератури простежено дві тенденції : 1) рецепція бібліи них мотивів у контексті постмодерної іронічної традиції , що характеризується скептичноіронічним трактуванням релігіи них мотивів і образів, епатажністю і карнавальністю (притаманними ранніи творчості В. Неборака і ранніи ліриці С. Жадана); 2) рецепція бібліи них мотивів у контексті екзистенціи но-філософської та культурологічної традиції , центральною ідею такої рецепції є ідея важливості віри, людяності в апокаліптичному світі сучасної діи сності (творчість С. Жадана, Ю. Винничука, Г. Марчук). Перспектива дослідження вбачається у дослідженні творчості інших українських письменників (зокрема О. Забужко, Г. Пагутяк, М. Матіос, К. Калитко та ін.). Дослідження не вичерпане, а буде продовжене у межах інших публікацій , де висвітлюватимуться особливості християнської образності у творчих практиках українських письменників кінця ХХ — початку ХХІ століття.
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)


Знайти схожі
 1-30    31-60   61-90   91-120   121-150   151-154 
 
Стандартний
Розширений
Професійний
За словником
УДК-навігатор
Статистика звернень
© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)