Бібліотека Київського столичного університету імені Бориса Грінченка

Головна

Спрощенний режим

Посібник користувача

Бази даних

Наукові періодичні видання Університету- результати пошуку

Вид пошуку

Електронний каталог бібліотеки

Каталог авторефератів та дисертацій

Грінченкознавство

Рідкісні та цінні видання

Українська Аудіокнига

Мережеві ресурси

Наукові періодичні видання Університету

Зона пошуку

Знайдено у інших БД:

Електронний каталог бібліотеки (7)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=С325934233/2022/28/2<.>

Загальна кількість знайдених документів : 7
Показані документи с 1 за 7

Вещикова, О.
Асиметрія пам’яті і спогадів у художньому творі: наратологічний аспект [Електронний ресурс] / О. Вещикова. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 2. - С. 46-53. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
пам’ять -- наратив -- когнітивна наратологія -- мімезис пам’яті -- ретроспекція -- недостовірний наратор
Анотація: Актуальність статті полягає в теоретичному узагальненні філософсько-естетичних і наратологічних підходів до експлікації феномена індивідуальної пам’яті наратора и персонажа, а саме взаємодії запам’ятовування, забування і спогадів як необхідних складників єдиного когнітивного процесу. Предметом дослідження є асиметрія пам’яті та спогадів у гомодієгетичному наративі. Методологія аналізу ґрунтується на працях А. Ассман, Арістотеля, М. Баль, Я. Бистрова, А. Ерлл, Б. Нои манн, А. Нюннінга, В. Рендалла та інших науковців, посткласичних наратологів. Розглядаються три основні підходи до концепції пам’яті в сучасніи наратології : 1) «пам’ять літератури»; 2) «мімезис пам’яті»; 3) література як посередник колективної пам’яті. Основну увагу у статті зосереджено на «мімезисі пам’яті». Мета розвідки — репрезентувати романи Рут Веа «У лісі-лісі темному» та Поли Гоукінз «Глибоко під водою» як наративну експлікацію когнітивного феномена пам’яті. У результаті аналізу романів, обраних як об’єкт дослідження, робиться припущення, що будь-якии першоособовий наратор, а особливо травмовании у минулому, якии будує історію на власних спогадах, є недостовірним, що зумовлюється суб’єктивною оцінкою наратором описуваних подій , суттєвою часовою відстанню між подіями й моментом ї хньої фіксації , намаганням наратора трансформувати спогади, тобто модифікувати події та повірити в цю нову версію. Наративне інсценування запам’ятовування і забування досягається завдяки суб’єктивності оповіді гомодієгетичних нараторів, наявності двох і більше часових площин, різних версій подій , прийомів аналепсису тощо. Невідповідність спогадів, які демонструють наратори, реальним подіям є характеристикою механізмів пам’яті та чинником, якии суттєво впливає на розвиток сюжету в романах. Новизна дослідження полягає в застосуванні когнітивного підходу до аналізу гомодієгетичного мнемічного наративу. Результати дослідження мають перспективу для подальшого аналізу окремих творів, що являють художню презентацію взаємодії пам’яті і спогадів
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

Кондратьєва, С.
Дочка, падчериця і знов дочка: як змінювався головний персонаж у редакціях п’єси Юрія Яновського [Електронний ресурс] / С. Кондратьєва. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 2. - С. 54-61. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
п’єса -- головний персонаж -- варіант -- редакція -- архівні матеріали
Анотація: П’єса Юрія Яновського «Дочка прокурора» вже привертала увагу дослівників, однак основною метою науковців наи частіше був аналіз остаточної редакції твору. Брак ґрунтовних досліджень історії постання п’єси зумовлює актуальність цієї статті. Архів Яновського дає багатии матеріал для вивчення «Дочки прокурора». У межах однієї розвідки видається правильнішим сконцентруватися на одніи з основних змін у тексті. Тож метою цього дослідження стає аналіз трансформації образу головної герої ні п’єси в різних редакціях твору. Предметом дослідження є образ головної герої ні п’єси в різних редакціях, а об’єктом дослідження — авторські нотатки до п’єси, ї ї варіанти, редакції та спогади сучасників Яновського, які стосуються и ого творчості. Такии аналіз вочевидь передбачає застосування не тільки загальнофілологічних методів дослідження, але також джерелознавчих і текстологічних. Результати дослідження. Попри авторську позицію Яновського та тих науковців, які також на неї пристають, у цьому дослідженні доводиться, що п’єсу «День гніву» 1940 року можна розглядати як першу редакцію «Дочки прокурора» через схожість переліку характерів і початку твору та навіть тотожність окремих діалогів. Визначено три редакції п’єси: уже згадану першу 1940 року; другу редакцію, яку Яновськии створив після віи ни, у 1952 році; та останню редакцію, яка в цьому дослідженні датується за останнім авторським варіантом п’єси, виданим посмертно, у 1956 році. Основна проблема твору в усіх редакціях — це залучення дівчини з нібито пристои ної та достатньо заможної сім’ї на злочиннии шлях. У першіи редакції автор яскраво змальовує вади характерів членів сім’ї , таким чином демонструючи, що злочиннии шлях — це закономірнии результат у житті дівчини, яка не має в родині ані любові, ані авторитетів. Образ головної герої ні в першіи редакції не позбавлении вад, але водночас є трагічним. У другіи і третіи редакціях Яновськии втілює оприявлений у нотатці задум виправдати дітеи . У другіи редакції образ головної герої ні ідеалізований , дівчина настільки виважена та холоднокровна, що здатна протистояти дорослому досвідченому злочинцю, якии обманом залучає дітеи до кримінальних схем. У третіи редакції головна герої ня зображена більш реалістично, вона розгублена і налякана перед дорослим злочинцем. Автор знову зміщує акцент на вади ї ї родичів, на брак уваги з ї хнього боку, через що дівчина лишається наодинці із заскладними для неї проблемами. Зроблений аналіз дає змогу побачити, як змінювався образ головної герої ні в різних редакціях «Дочки прокурора». З огляду на багатство матеріалу, збереженого у фонді Яновського, дослідження таких змін і в ціи п’єсі, і в інших драматургічних творах письменника має широкі перспективи, які уможливлять збагачення знання про індивідуальніи творчии підхід Яновського і стануть важливим внеском до загального вивчення української драматургії радянського часу
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

Васьків, М.
Павло Мовчан мистецтвознавець: слово, образ, знак [Електронний ресурс] / М. Васьків. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 2. - С. 62-70. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
слово -- образ -- знак -- архетип -- художня словесність -- живопис -- кінематограф
Анотація: Предметом дослідження у статті є особливості теоретико-літературних і мистецтвознавчих публікаціи визначного украї нського поета Павла Мовчана, а також и ого істориколітературних та історико-мистецьких праць. Основною проблемою статті стала потреба звести ці особливості в єдину концепцію і визначити ї ї наукову основу. Для цього було зібрано з різноманітних джерел і опрацьовано значнии масив (більше п’ятдесяти) статеи , рецензіи , есеї в поета-дослідника за період від середини 1970-х років до другого десятиліття ХХІ століття. Творчість поета не має належного опрацювання з боку науковців, а и ого теоретико-літературнии та історико-літературнии доробок залишився поза ї хньою увагою, крім хіба що побіжних спостережень О. Хоменка в одному з досліджень поезії П. Мовчана. Метою статті є висвітлення системного характеру літературознавчих поглядів Павла Мовчана и застосування ї х до аналізу творчості класиків і сучасних украї нських та зарубіжних митців. Для цього використовувалися психологічнии метод у визначенні словесно-образної сутності Мовчанової теоретичної концепції , історико-літературнии — в аналізі и ого рецензіи і «портретних» публікаціи , міфопоетичнии — у концептуалізації усного і писемного слова, художнього слова як єднальної ланки між поколіннями, автором і реципієнтами. Підсумком дослідження стали такі результати. 1. Умовно літературознавчі та літературно-критичні дослідження Павла Мовчана можна розділити на кілька блоків: теорії слова, образу, образотворчості; специфіки лірики, художнього перекладу; розвитку украї нської поезії другої половини ХХ–ХХІ століть; аналізу творів украї нської класики («Слова о полку Ігоревім…», творчості Т. Шевченка, М. Гоголя, поетів-романтиків та ін.), поетівсучасників; оцінку доробку зарубіжних літераторів Заходу і Сходу; рецепцію живописного і кінематографічного доробку украї нських митців-сучасників. 2. Основою теоретиколітературної концепції П. Мовчана було вчення О. Потебні про зовнішню і внутрішню форму слова та и ого зміст, про постіи ну потребу відновлювати чи створювати конкретночуттєві значення слова-образу в художніи творчості. Широкии спектр значень слова, накопичении протягом століть, є основою діалогу між автором і реципієнтами, єднальною ланкою між ними. Рівень маи стерності митця пов’язании з умінням віднаи ти і відродити цеи широкии значеннєвии спектр. 3. Павло Мовчан уважає основним завданням художнього перекладу не просто адекватне механічне передавання змісту слів, а відтворення духу слів, твору, неповторності ідіостилю споріднених за творчими інтенціями авторів, для чого перекладач має ґрунтовно вивчити біографію і доробок автора оригіналу, літературнии і суспільнии контекст, історію написання твору, значення и відтінки кожного слова, чудово володіти рідною мовою і специфікою мови оригіналу, менталітет народу, до якого належить автор, та багато іншого, аж до флори і фауни, ї х символіки тощо. 4. Такі самі принципи і вимоги П. Мовчан ставить перед собою як перед літературним критиком і літературознавцем у дослідженнях конкретних творів чи творчості певних авторів. Це дає и ому можливість не лише всебічно і глибоко схарактеризувати творчии доробок різних авторів, а и визначити и ого домінантні риси, зробити власні оригінальні та аргументовані відкриття. 5. Мистецтвознавчі погляди П. Мовчана у сфері візуальних мистецтв органічно корелюють із його літературознавчою концепцією, свідчать про глибоке знання цієї сфери і тонке естетичне відчуття в оцінці творів живопису і кінематографу. Практичне значення статті полягає в можливості ї ї застосування при вивченні та викладанні теорії літератури і теорії мистецтва, основ потебнянської теорії , історії класичної и сучасної украї нської та зарубіжної літератур, історії украї нського живопису и кінематографу ХХ–ХХІ століть, неповторності творчості самого Павла Мовчана
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

Підбуртна, Д.
Людина в історії роду: криза ідентичності в романі "OST" ("Морозів хутір") Уласа Самчука [Електронний ресурс] / Д. Підбуртна. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 2. - С. 71-78. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
самовизначення -- межова ситуація -- криза ідентичності
Анотація: Колоніальні та постколоніальні літератури є відмінними за своєю суттю від літератур держав-колонізаторів, зокрема це проявляється в аспекті самоідентифікації персонажів. Проте в цьому дослідженні ми маємо справу з літературою емігрантською, яка є якісно інакшим продуктом, що ввібрав у себе риси колонізованої і водночас деколонізованої свідомості. Це не могло не відбитися в персонажах романів письменниківемігрантів. Мета статті — окреслити особливості самовизначення персонажів у романі Уласа Самчука «OST» («Морозів хутір»). Предметом є національна ідентичність персонажів, ї ї соціальна зумовленість. У дослідженні послуговувалися такими загальнонауковими методами, як аналіз і синтез, а також власне філологічними — аспектним, образним аналізом, історико-літературним методом. Основну увагу було зосереджено на національніи ідентичності, зв’язку поколінь, на пам’яті, традиції та ї ї збереженні або відкиданні. Актуальність дослідження зумовлена певним зміщенням перспективи, а отже, були розглянуті аспекти, які науковці, що досліджували цю проблему, розглянули частково або оминули. Це, зокрема, зв’язок між родинною і соціальною ідентичністю родини Морозів, проблемою пам’яті і забування чи відмежування себе від роду; простежена динаміка самоусвідомлення: сталою чи змінною є позиція персонажів протягом роману. Новизна дослідження полягає в глибшому зануренні в соціальнии контекст боротьби 1917–1919 років на території Черкащини, адже Улас Самчук міг собі дозволити писати в нецензурованому середовищі і описувати події без дотримання партіи ної доктрини. У результаті ми виявили, що самовизначення людини цілком залежить від соціуму, проте більшою мірою важить середовище, яке ї ї оточує в дорослому віці, ніж родинне коло, але за умови, що вона відкинула або не зберегла родинну пам’ять, а також проілюстрували це на матеріалі роману «OST» («Морозів хутір»). Перспектива подальших досліджень полягає в застосуванні обраного підходу до творів різних письменників минулого і сучасності, що дасть можливість побачити формування та розвиток ідентичностеи персонажів під впливом соціально-політичної ситуації
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

Стельмах, М.
Історик як публічний інтелектуал: медійний дискурс навколо праць Тімоті Снайдера на українську тематику [Електронний ресурс] / М. Стельмах. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 2. - С. 79-86. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
Тімоті Снайдер -- Енн Еплбаум -- пропаганда -- російсько-українська війна
Анотація: У статті авторка аналізує медіи нии дискурс навколо праць Тімоті Снаи дера, одного з провідних фахівців з історії Східної Європи. Актуальність теми полягає в тому, що матеріали та інтерв’ю Т. Снаи дера на тему російсько-украї нських відносин часто використовують та аналізують і українські, і закордонні ЗМІ. Сьогодні росіи сько-украї нська віи на набула масштабного характеру, тож варто простежити зміни в поглядах критиків науковця. Предметом дослідження є критика поглядів Тімоті Снаи дера, присвячених украї нськіи темі. Мета — окреслити дискурс навколо праць автора и визначити основні тенденції и ого критики. У процесі наукового дослідження використано такі методи: порівняльнии , історичнии , системнии аналіз, контент-аналіз та інші. Новизна — порівняльнии аналіз критики праць Тімоті Снаи дера до та після росіи ського вторгнення. У результаті дослідження ми розглянули критику монографії Т. Снаи дера «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним», и ого текстів про минуле украї нського суспільства та історичнии контекст росіи сько-украї нських відносин, а також критику поглядів щодо світової політики і його прогнозів з приводу занепаду демократії . Тімоті Снаи дера називають водночас і найкращим інтерпретатором ХХ століття, і алармістом, якии невиправдано наголошує на зникненні свободи та ігноруванні історії . У статті виокремлено основні тенденції в критиці науковця: занадто забарвлена мова, сумнівна методологія та одержимість статистикою в монографії . Критики праць, присвячених російсько-українській війні, звинувачували автора в пересмикуванні фактів. Порівняння В. Путіна з А. Гітлером і Й . Сталіним вважали невиправданим, а характеристики путінського режиму як фашистського — недоречними. Водночас чимала кількість публічних інтелектуалів відзначають и ого внесок у розкриття вагомих проблем історії Східної Європи — менш досліджуваного порівняно з іншими регіону. Сьогодні дослідник продовжує привертати увагу світу до минулого України та и ого зв’язку з рештою європеи ських народів, аналізує перипетії сучасності и стоїть на сторожі свободи і демократії . З огляду на це є необхідність подальшого вивчення як публіцистики Т. Снаи дера, так і критики и ого поглядів
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

Бабенко, В.
Образ жінки похилого віку в наративах мас медіа під час російсько-української війни [Електронний ресурс] / В. Бабенко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 2. - С. 87-94. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
масова свідомість -- пропаганда -- російська пропаганда -- інформаційна війна -- комунікація -- мем -- медіареальність -- архетип -- стереотип -- тілесність
Анотація: Стаття присвячена функціонуванню в комунікаціи ному просторі ЗМІ та інтернетмемах образів літньої жінки як концептів, що формувалися під впливом подіи росіи ськоукраї нської віи ни після 24 лютого 2022 року. Предмет дослідження актуалізується в контексті зміни стереотипів гендерних ролей при формуванні правового суспільства, стратегіи інформаційної війни та ідеологічної пропаганди, покликаної вплинути на міжнародний імідж Украї ни. Мета дослідження полягає в аналізі медійного образу жінки похилого віку з урахуванням таких понять, як «інформаціи на віи на», «пропаганда», «стереотип», «архетип», оскільки через них здійснюється вплив на масову свідомість, зокрема формуються ціннісні категорії , унормовуються світоглядні моделі, легітимізуються процеси гуманізації . Завдяки використанню методів аналізу, узагальнення, інтерпретації вдалося систематизувати образи жінки похилого віку як активного мас-медіи ного повідомлення. У результаті дослідження з’ясовано відмінність наративів в образах літньої жінки, що формують українське та російське інформаціи ні середовища. Визначено комунікаційну мету поширення цих образів, а також встановлено різницю в механізмах популяризації символічної фігури жінки похилого віку в засобах масової комунікації . Новизна дослідження полягає в аналізі інформаціи них процесів новітньої історії Украї ни, які перебувають у стані динамічної еволюції . Також актуальність зумовлена кросдисциплінарним баченням, що враховує досвід геронтософії та меметики — новітніх підходів для украї нської наукової думки. Перспектива подальших досліджень полягає в кількох напрямах. Серед наукових розвідок, що спираються на символічні коди тілесності в комунікативному полі, — аналіз розбудови гендерних та еи джистських стереотипів в украї нських медіа. Визначення проактивності архетипічних образів як інструменту побудови інформаційного захисту. Подальше порівняння ролі архетипів у ЗМІ правових і тоталітарних держав. Виявлення ролі маркерів тілесності в комунікативному інструментарії інформаціи ної війни
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

Гудошник, О.
Дискусійні аспекти міждисциплінарної взаємодії журналістики та усної історії [Електронний ресурс] / О. Гудошник, Л. Темченко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 2. - С. 95-103. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
масмедіа -- усна історія -- наративність -- цифровий сторітелінг -- мультимедійність
Анотація: У статті представлено контекст сучасної наукової полеміки навколо кордонів міждисциплінарності. Предметом дослідження стали поширені практики використання в масмедіи ному просторі усноісторичних практик. Разом із тим сама усна історія стрімко змінюється під шаленим тиском цифрових платформ на кшталт StoryCorps (США), Listening Project (Велика Британія), The Story Project (Австралія), The Tale of a Town (Канада). Зміни торкнулися не лише технологічного процесу архівації та поширення інформації , але й засадничих основ усної історії — ї ї методології . На зміну глибинному інтерв’ю приходять метод «збору швидких реакціи » та історичний сторітелінг. Мета статті — окреслити дискусійне поле сучасного наукового дискурсу проблеми, на прикладі світових та українських медіа представити наи показовіші аспекти міждисциплінарної взаємодії , а саме: висвітлення суперечливих і неоднозначних для потрактувань історичних фактів; наративність; пролонговану комунікацію; мультимедій ність і багатоплатформність. Методами дослідження стали традиційні емпіричні методи спостереження та опису, а також парадигмальний аналіз функціональних особливостей усноісторичних практик у журналістиці. Результати дослідження. Запропоновано базові характерологічні напрями, що дають змогу різноаспектно представити головні дискусійні моменти: використання усноісторичних матеріалів, особливо «прихованої історії » очима очевидців, стає додатковим джерелом журналістських уточнень, розслідувань і розширення інформаціи ного порядку денного; звернення до маргінесних тем історії , надання голосу терористичним угрупованням та учасникам геноцидів ставить перед аудиторією вкраи складні и етично суперечливі питання; мультимедіи ність і багатоплатформність надають усноісторичніи інформації нового життя, при цьому до узвичаєних практик нових медіа додаються перформанс, театр, партисипативність. Наи виразнішим проявом змін у зазначеному міждисциплінарному дискурсі стали поширені в різних сферах практики цифрового сторітелінгу; медіи не и ого використання проілюстроване проєктом BBC’s Capture Wales digital storytelling project. У межах наукової дискусії , що точиться в останні роки, актуалізовані питання демократизації історії , масового долучення до цифрових архівів, створення потужних соціальних проєктів і намагання дистанціювати усну історію як окрему дисципліну. Разом із тим міждисциплінарність, як будь-яка творча практика, залишається широким полем для експериментів і творчості
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Дод.точки доступу:
Темченко, Л.

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)