Бібліотека Київського столичного університету імені Бориса Грінченка

Головна

Спрощенний режим

Посібник користувача

Бази даних

Наукові періодичні видання Університету- результати пошуку

Вид пошуку

Електронний каталог бібліотеки

Каталог авторефератів та дисертацій

Грінченкознавство

Рідкісні та цінні видання

Українська Аудіокнига

Мережеві ресурси

Наукові періодичні видання Університету

Зона пошуку

Знайдено у інших БД:

Електронний каталог бібліотеки (13)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>K=літературний канон<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 3
Показані документи с 1 за 3

Дынниченко, Т.
Французский литературный канон XVIII века в творчестве Андре Жида [Електронний ресурс] / Т. Дынниченко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2013. - № 1 . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
літературний канон -- соціокод -- філософська повість роман-автобіографія -- нарис -- фарсовий персонаж -- моралістична і сатирична лінії
Анотація: У статті запропоновано аналіз творчості Андре Жіда с позицій французького літературного канону XVIII століття, дослідження специфіки змістовного плану та жанрового спектру художніх текстів письменника в контексті характерних особливостей французької літератури доби Просвітництва.

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

Вірченко, Т.
Засади оцінки та канонізації драматургічних творів українськими публіцистами кінця XIX початку XX ст. [Електронний ресурс] / Т. Вірченко, Р. Козлов. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2019. - Том 25, № 3. - С. 113-119. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
українська драматургія -- літературний канон -- межа століть -- публіцистика -- літературна критика -- театральна критика
Анотація: Предметом дослідження є драматургічний канон, проблема якого є нагальною для кожної нації. Як доволі мінливе явище театр різко реагує на соціальний запит. Тому важливо усвідомлювати ті критерії та засади, за якими можуть бути оцінені драматургічні твори, придатні для входження в національний канон. Метою розвідки є виокремлення на матеріалі публіцистики кінця XIX – початку XX століття критеріїв канону драматургічних творів, критеріїв, перевірених не тільки часом, а й інтелектом. Досвід українських публіцистів кінця ХІХ – початку ХХ ст. у цій галузі є надзвичайно важливим. Розділені в державному і в етнічному сенсі, українці виробляли систему спільних кодів, зокрема й культурних. Причому переважно брали за взірець досвід сформованих історичних націй зі сталою театральною історією. В результаті дослідження з’ясовано, що розробка таких засадничих кодів велася одночасно в кількох напрямах. Це і вироблення принципів оцінки поетичної мови, і встановлення вимог до особистості автора, і відбір оригінальних творів національної літератури як взірцевих, і формування жанрового репертуару театрів. Через специфіку тогочасного розуміння просвітницької ролі драматичної літератури та вистав варто говорити і про ідеологічну частину вимог до якісного художнього твору. Актуальний ідейний зміст розглядався (Іван Франко, Микола Євшан, Леся Українка) як обов’язковий чинник успіху твору. Однак він повинен не зумовлювати дидактизм, а служити радше ілюстративним матеріалом. Сергій Єфремов, говорячи про українську драматургію зазначеного періоду вже з позицій історика літератури, головну увагу зосереджував на сценічності та змісто-формальній цілісності п’єси. Виявлені критерії формування канону становлять новизну дослідження та його практичне значення, ставши мірилом оцінки тих творів, що ними можна розширити український драматургічний канон. Загалом формування канону є позитивно-дискутивним явищем, адже приводить до пошуку точок дотику і відновлення цілісності роз’єднаної національної літератури та культури
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Дод.точки доступу:
Козлов, Р.

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

Вірченко, Т.
Література у вимірах мета (на матеріалі есеїстики Григорія Штоня) [Електронний ресурс] / Т. Вірченко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 3. - С. 119-124. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
література -- есе -- письменник -- літературний канон -- самосвідомість -- читач
Анотація: У статті досліджено проблему письменницької авторефлексії на прикладі саморецензування і самоосмислення Григорія Штоня. Тексти и ого рецензіи , інтерв’ю, есеї в потребують дослідницької уваги, щоб обрати доцільну оптику для наукового осмислення художнього спадку. Актуальність наукової студії двовекторна: в історичніи площині задля належної оцінки літературного процесу двотисячних років, у теоретичніи — задля поглиблення и увиразнення кореляціи них зв’язків між висловлюваннями письменників про літературу і художністю ї хніх творів. Саме тому увагу буде сфокусовано на двох збірках есеї в Г. Штоня, що становитиме об’єкт, а феномен металітератури — предмет дослідження. Синкретичність як стильову прикметну ознаку творчості Г. Штоня вже помітили літературознавці, проте пошук відповіді на проблемне питання «Як розуміння літератури позначилось на творчості автора?» ще не завершении . Для цього слід досягти дещо вужчої мети — осягнути розуміння письменником літератури, ї ї специфіки, художніх завдань тощо методами рецептивної естетики і герменевтики. У ході дослідження з’ясовано, що першорядним для митця було самопізнання, у якому письменник убачав можливість до осмислення контексту, без чого немислимо розглядати твір художньої літератури. У широкому контексті мислив Г. Штонь і місію літератури. На першии погляд, художня література є моделлю життя, але саме життя Г. Штонь мислив масштабно — земне / небесне, поосібне / усекосмічне. У всіх свої х міркуваннях автор прагнув спонукати читача розширити межі мислення, тому и працював над власним самовдосконаленням як митця, на поради щодо якого натрапляємо в текстах. Новизна студії полягає в тому, що вперше критично проаналізована есеї стика Г. Штоня у вимірах металітератури. Есеї письменника виконують функцію медіатора між світоглядними засадами автора і и ого творчістю. Г. Штонь обрав жанр сповідального есе, тож засадничими принципами стають рефлексіи ність, самосвідомість, самоусвідомлення. У перспективі доречно дослідити літературні портрети, завдяки оцінці яких увиразняться критерії формування літературного канону за Г. Штонем.
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)