Бібліотека Київського столичного університету імені Бориса Грінченка

Головна

Спрощенний режим

Посібник користувача

Бази даних

Наукові періодичні видання Університету- результати пошуку

Вид пошуку

Електронний каталог бібліотеки

Каталог авторефератів та дисертацій

Грінченкознавство

Рідкісні та цінні видання

Українська Аудіокнига

Мережеві ресурси

Наукові періодичні видання Університету

Зона пошуку

Знайдено у інших БД:

Електронний каталог бібліотеки (2425)

Каталог авторефератів та дисертацій (15)

Грінченкознавство (15)

Рідкісні та цінні видання (138)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>K=письменник<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 15
Показані документи с 1 за 15

Поліщук, Я.
Шлях до асиміляції чи європейська перспектива? Публіцистика Івана Нечуя-Левицького в сучасній оцінці [Електронний ресурс] / Я. Поліщук. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2013. - № 3/4. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
публіцистика -- проблема -- українська література -- національна ідентичність -- фольклор -- традиція
Анотація: У статті розглянуто актуальні аспекти публіцистики українського письменника Івана Нечуя-Левицького (1838–1918). Письменник гостро ставив дилему Росія чи Європа, критикував асиміляційну політику Російської імперії та закликав зміцнювати національний рух. Він застерігав проти наслідування російської літератури, яке могло прискорити занепад української словесності, її остаточну марґіналізацію в Російській імперії. Ключові ідеї письменника не втратили своєї актуальності. Вони добре накладаються на сучасні геополітичні реалії, в яких українська культура знову відповідає на асиміляційний виклик із боку російських імперських чинників

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

Васьків, М.
Конфлікт бажаного і дійсного в нарисі "Сади" кубанського письменника О. Розумієнка [Електронний ресурс] / М. Васьків. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2015. - № 1. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
мандрівний нарис -- виробничий нарис -- проблематика -- мовностилістичні особливості
Анотація: У статті йдеться про проблематику й наративні особливості нарису «Сади» (1931) кубанського українськомовного письменника міжвоєнного двадцятиріччя Омеляна Розумієнка. Нарис можна частково назвати мандрівним, бо автор – мешканець Кубані – відкриває для українського читача історію й сучасність села Калініного, колишніх Садів, дає його розгорнутий опис, через призму політичної заанґажованості прагне відтворити колективізацію на селі як результат класової боротьби. Письменник ставить собі за мету описати ці процеси винятково як позитивне явище, але прагнення бути правдивим спонукає його до постійного зображення «тимчасових» труднощів, недоліків і перегинів із боку місцевої влади й партійно-державного керівництва.
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

Поліщук, Я.
Реорієнтація в сучасній українській літературі [Електронний ресурс] / Я. Поліщук. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2015. - № 3. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
література -- колоніальний і постколоніальний стан -- письменник -- покоління -- текст -- жанр -- мова -- експеримент
Анотація: У статті розглянуто перехід української літератури від стану колоніальної залежності та обмеженості до сучасних форм та жанрів, що задовольняють попит читача ХХІ століття. Це був шлях від мовних експериментів та малих форм до становлення повновартісного роману, від руйнування колоніальної матриці до постколоніальної свободи. Існують проблеми поколіннєвого дисбалансу, масової літератури, але в останні роки вони успішно вирішуються. Авторами знакових творів сучасної літератури стали представники середнього покоління О. Забужко, Ю. Андрухович, Л. Кононович, В. Даниленко, М. Матіос та ін. Однак творчу активність виявляють також молоді автори Т. Малярчук, М. Кідрук, О. Чупа, В. Амеліна тощо. Актуальна ситуація дає підстави з поміркованим оптимізмом оцінювати перспективи розвитку української художньої літератури.
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

Розінкевич, Н.
Феномен великої французької революції у художньому вимірі сучасної української мандрівної прози (на прикладі нарису О. Дробахи "Українські таємниці Франції") [Електронний ресурс] / Н. Розінкевич. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2017. - № 2. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
мандрівний нарис -- Наполеон Бонапарт -- трансгресія
Анотація: У статті розглянуто, як сучасний український автор О. Дробаха в істориколітературному мандрівному нарисі «Українські таємниці Франції» прослідковує глибиннофілософський смисл суспільних змін у житті європейських людей XVIII ст., які не могли не вплинути на національний вимір українців, і досліджує феномен Великої французької революції на тлі загального розвитку українського суспільства. Через призму не спотвореного імперсько-колоніальним дискурсом образу Наполеона Бонапарта письменник висвітлив тему ролі особистості в історії
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

Чик, Д.
"Хто москаля об’їхав зроду?": поема "Енеїда" І. Котляревського в контексті крутійської літератури [Електронний ресурс] / Д. Чик. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2017. - № 3. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
крутійський роман -- пікаро -- архетип трикстера -- маски трикстера -- пікареска
Анотація: У статті розглянуто поему І. Котляревського «Енеїда» в річищі пікарескної літератури. Оскільки проблема існування крутійської літератури у XVIІI – XIX ст. вивчена ще неповно, таке дослідження є актуальним. У своєму найвідомішому творі письменник звертається і до архаїчних витоків крутійської літератури, її побутування в українському фольклорі, і до її вершинних форм у європейських літературах XVІІI ст. – романів А. Р. Лесажа та його численних наслідувачів. Автори стверджують, що у творі спостерігаємо успадкування основних ознак крутійської прози, адже сюжет мандрів Енея і троянців кореспондує з магістральним сюжетом класичного крутійського роману, який умовно можна назвати «сюжетом-подорожжю». Психологічну основу образу Енея складає архетип трикстера, оприявнений в пікаро, який демонструє вдалу адаптацію до нових соціальних умов. Зроблено також припущення про усвідомлену рецепцію в поемі центральних образів оригінальних і перекладних пікарескних романів західноєвропейських і російських письменників
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

Копельман, З.
Отражение еврейских хронотопов: роман А. Аппельфельда "Могучие воды" и работа А. Д. Гордона "Человек и природа" [Електронний ресурс] / З. Копельман. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2018. - № 2. - С. 1-15. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
сіонізм -- містика і природна людина -- юдаїзм -- література Ізраїлю -- єврейський спосіб життя
Анотація: У статті порівнюються твори різних жанрів і часів — роман і філософський трактат. У «Людина і Природа» популярний ідеолог сіоністського руху Аарон Давид Гордон (1863– 1922) виклав свою містичну концепцію «природної людини», щоб надихнути сіоністських колоністів Палестини присвятити життя сільській праці, аби інтуїтивно і безмовно злитися з природою і з Богом. Роман «Могутні води» опублікував відомий ізраїльський письменник Аарон Аппельфельд (1932–2018) у 2011 році, через три десятиліття після того, як література Ізраїлю звернулася до постсіонізму. У статті доводиться, що герой роману, єврейський селянин, який живе в передгір’ях Карпат, утілює ідеал Гордона. Запропоновано читати роман як притчу, що стверджує цінність єврейського традиційного способу життя і значення сіонізму в XXI столітті. Між обома творами спостерігаються перетини на рівні сенсів і слів. Якщо Гордон веде мову про єврея-індивідуаліста, то роман показує нам: це нехарактерне для євреїв відірване від спільноти буття приречене. Дослідниця в статті підсумовує, що автор роману «Могутні води» хоче повернути читачів-ізраїльтян до того способу буття, який склався в євреїв у вигнанні: євреї століттями були та й лишаються народом інтелектуальної праці або торговцями, тобто є суто міськими мешканцями, і бажання перетворити їх на відірваних від книг і від Книги селян нежиттєздатне. У додатку до статті подається зроблений авторкою переклад першої глави праці Аарона Давида Гордона «Людина і Природа». Таким чином, національний хронотоп є важливим літературознавчим інструментом, здатним пов’язувати різнотипні й різночасові тексти на шляху вибудовування єдиного цілісного ідеалу
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

Муравецька, Я.
Реалізм у теоретичному осмисленні Івана Нечуя-Левицького [Електронний ресурс] / Я. Муравецька. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2018. - № 3. - С. 17-25. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
реалізм -- романтизм -- фольклор -- народність -- національність
Анотація: Актуальність статті зумовлена потребою переосмислення категорії «реалізму» загалом та у творчості Нечуя-Левицького зокрема. Мета дослідження — аналіз реалізму у тлумаченні Нечуя-Левицького. Поєднання реалістичних та національно-народних принципів стає причиною переконаності деяких дослідників у дотриманні прозаїком ідей романтизму. Насправді для Нечуя-Левицького реалістичні та народні риси в літературі взаємозалежні. Принцип реалізму у статтях письменника є поєднанням правдивості та естетичності, яке Нечуй вважає однією з рис українців. Правдивість письменник пояснює через метафору «відображення», для якої характерні, по-перше, впізнавані місця, час та персонажі, яких читач має співвідносити з певним соціальним станом, мешканцями реальної країни тощо, по-друге, реалістичність зображуваного, можливість безпосередньо асоціювати прочитане з досвідом, по-третє, настанова на дидактизм. Як антипод реалізму Нечуй-Левицький розглядав романтизм та декаденство, які критикував за надмір фантазії та невідповідність життєвій правді. До національно-народних рис можна віднести вибір об’єкта зображення (Україна та українці), вимоги народної мови, відтворення народного характеру та духу. Варто підкреслити, що стаття письменника «Непотрібність великоруської літератури для України і для слов’янщини» спрямована значною мірою на захист української мови та національності, отже, ключовими її питаннями є ствердження існування України як окремої країни, що було зумовлено історичними реаліями XIX століття. Доцільно зазначити, що стаття лише побіжно зачіпає проблему стильової палітри творчості Нечуя-Левицького. Проте дослідження специфічної інтерпретації реалізму Нечуєм-Левицьким може стати частиною її вирішення.
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

Полтавцева, Н.
Роман Евгения Водолазкина "Авиатор" как текст постмодерна [Електронний ресурс] / Н. Полтавцева. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2018. - № 4. - С. 1-9. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
культурсоціологія -- культурна антропологія -- пустоти і невизначеності -- деконструкція -- літературне уявне (фікціональне) -- авторські стратегії
Анотація: Роман Євгенія Водолазкіна «Авіатор» доцільно аналізувати з позицій не лише традиційно літературознавчих, але й культурної антропології та культурсоціології. Можна припустити, що в ситуації постмодерну так звані культуральні структури набувають відносно автономного існування у власній владі дискурсу, який інколи виходить зпід контролю своїх творців. Стається відмова від абсолюту канонічного тексту у зв’язку з посиленням ролі контексту в інтерпретації. Інтерес до структури й системи змінюється на інтерес до процесуальності і дискурсивності в ситуації невизначеності й проміжності. Як наслідок, у культурному просторі постмодерну своєрідно поєднуються неперервності та перервності, тому виникають пустоти й проміжки комунікативної дії. З позицій цього підходу переглядаються і давні принципи ставлення до літературного тексту та його аналізу, що призвело до «антропологічного повороту» і виокремлення антропології літератури. Проблему автора в такому разі можна артикулювати як спробу поєднати давні гуманістичні цінності з варіативністю етики в ситуації множинної ідентичності. При цьому авторській деконструкції підлягає не лише створений ним художній текст, але й авторські стратегії. Формується амбівалентна й невизначена царина, у якій автор одночасно і письменник, і арт-критик, і літературознавець з гранично зниженою дистанцією між собою і персонажами. Вольовим зусиллям він виходить із зони класичного модерну в зону постмодерну як у сад розгалужених стежинок, де панують Уявлення, Переживання та Бажання. За рахунок знищення дистанції між автором і персонажами починається плідний авторський само- і психоаналіз
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

Насмінчук, І.
Концепт "свій/чужий" у публіцистиці Олега Чорногуза [Електронний ресурс] / І. Насмінчук. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2019. - Том 25, № 1. - С. 48-52. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
публіцистика -- концепт -- свій -- чужий -- іронія -- сарказм -- традиція -- ментальність
Анотація: У статті на матеріалі збірки О. Чорногуза «Діти колонії» досліджується публіцистичний контекст дихотомії «свій/чужий», яка реалізується в етнічній, соціальній і міфологічній площинах і особливо актуалізується в умовах новітніх викликів, перед якими наразі стоїть Україна. Досліджуваною проблемою є розширення функціонування опозиції «свій/чужий» із етнічної, національної, релігійної сфери на сферу соціальну. Мета статті полягає в окресленні ідейно-естетичної значущості художньої опозиції «свій/чужий» в публіцистичному тексті. У результаті дослідження виявлено, як у конкретному публіцистичному тексті поєднуються традиції суспільного розуміння концепту «свій/чужий» з індивідуально-авторським підходом. Перевага надається семантичному полю «чужий», репрезентованому вітчизняним і зарубіжним політикумом. Акцентується увага на іронічних, сатиричних, саркастичних прийомах образності. Бінарну опозицію «свого/чужого» письменник інтерпретує з погляду особистого досвіду, почерпнутого зі спогадів батьків, односельців, а також із наполегливих студій над вітчизняними та інонаціональними документами. Письменник здійснює історичні та політичні екскурси, використовуючи іноземні джерела, включаючи російську, що стає запорукою об'єктивної оцінки соціальних процесів як в Україні, так і за її межами протягом довгої історії. Новизна дослідження повʼязана із реконструкцією світоглядно-естетичної концепції автора, згідно з якою опозиція «свій/чужий» стає маркером розрізнення на ментальному, психологічному, соціальному рівнях. Практичне значення дослідження полягає в тому, що виявлена система диференціації «свій/чужий», запропонована Олегом Чорногузом, може бути успішно використана як механізм національної ідентифікації, повернення до національних першоджерел, консолідації на основі національної приналежності в умовах глобалізаційних викликів сучасності. Зроблено висновок, що іронічні пасажі Чорногуза мають глибоку національну основу, підтверджують тяглість традиції, вони закріплені у досвіді народу, його характері і темпераменті.
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

10.

Федорук, O.
Образ запорожця Кирила Тура у викресленому фрагменті роману П. Куліша "Чорна рада" [Електронний ресурс] / O. Федорук. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2020. - Том 26, № 4. - С. 118-123. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
первіснии текст -- остаточнии текст -- творчии метод Пантелеи мона Куліша -- Віктор Петров
Анотація: Предметом дослідження є редакції та варіанти тексту роману Пантелеи мона Куліша «Чорна рада: Хроніка 1663 року». Мета и ого — проаналізувати фрагмент первісної редакції (1846), якии не увіи шов до остаточного тексту (1857) і цікавии тим, що містить деякии матеріал для характеристики образу запорожця. Аналіз цього уривка в інтерпретаціи ніи і текстологічніи площинах дає змогу краще зрозуміти творчии метод Куліша як автора «Чорної ради». Методологію статті формує поєднання джерелознавчих і порівняльного методів, що сприяє вирішенню порушених текстологічних проблем. Зокрема, зіставлення різних редакціи виявляє ефект «замиленого ока» при читанні остаточного тексту: пропущене місце корелюється із ближнім контекстом, і при уважному читанні роману можна було б зауважити можливии пропуск, адже и ого наявність дещо порушує логіку викладу. У результаті дослідження виявлено, що росіи ськомовнии відповідник фрагмента міститься в журнальніи публікації «Киевские богомольцы в XVII столетии» (1846). Текст являє собою діалог між гетьманом Якимом Сомком, запорожцем Кирилом Туром, полковником-священником Іваном Шрамом і и ого товаришем Матвієм Череванем. Потверджено тезу В. Петрова про те, що письменник «будує свіи роман широкими концентричними замкненими мотивними колами», вживаючи методу спростувань і протиставлень. У текстологічному плані відсутність фрагмента в остаточніи редакції виявляє ефект «замиленого ока» при ї ї прочитанні. Репліка Череваня (тільки на Січі вміють «жить по-людськи») у відповідь на твердження Тура (що запорожці п’ють горілку великими коряками) і реакція Тура на Сомкові слова, на які він не зважає, в остаточному тексті є менш мотивовані, ніж у первісніи редакції . Також встановлено джерело Турового висловлювання, що на Січі козаки здобич розділяли на три частини, віддаючи ї ї на церкву, віи ськові потреби і прогулюючи. Автор вжив алюзію на думу про Саміи ла Кішку. Аналізовании фрагмент первісної редакції публікується вперше, що визначає новизну дослідження. Аналіз образу Кирила Тура в наведеному уривку є перспективним з огляду на маи бутнє комплексне дослідження теми, яке стане можливим після видання всіх чорнових текстів обох різномовних версіи роману в Повному зібранні творів Куліша
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1)
Вільні: ГП ЧЗ (1)

Знайти схожі

11.

Вірченко, Т.
"Синя книжечка" Василя Стефаника: поетика серіальності / мозаїчності [Електронний ресурс] / Т. Вірченко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2021. - Том 27, № 3. - С. 136-140. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
художність -- візуальність -- поетика кінематографу
Анотація: Розкодування художності, розуміння сценічної долі творів літератури, розширення меж наповненості змісту поняття «поетика», переосмислення індивідуального стилю письменника можливе в різнии спосіб. Один із них — дослідження кінопоетики як окремого літературного твору, так і цілої збірки, творчості письменника загалом. Усе це зумовлює актуальність розвідки. Вивчення стану розробки проблеми засвідчує увагу вчених — представників різних наукових шкіл Украї ни (Л. Горболіс, С. Кирилюк, Н. Мочернюк) — до аспектів інтермедіальності творчості В. Стефаника, що увиразнює актуальність дослідження. Визнання факту невипадкового розташування образків В. Стефаника у збірці «Синя книжечка», завдяки дослідницькій праці В. Єрмак, визначає мету наукового пошуку — окреслити прикметні ознаки поетики кінематографу. Для досягнення мети варто здійснити дослідження кожного елемента новели з точки зору візуалізації . Для цього варто використовувати структурно-семіотичний і поетологічний методи. У результаті аналізу кожної новели виявлено низку закономірностей : 1) письменник не лише вводить персонажа в життєвии контекст, а и візуалізує місце дії («Синя книжечка, «Стратився», «У корчмі»); 2) визначальні художні деталі та емоційний стан персонажа здебільшого подано крупним планом («Виводили з села», «Осінь», «Сама-саміська»); 3) кадри сповнені звуків і кольорів («Синя книжечка», «Побожна», «Катруся»); 4) темп кадрів уповільнений , завдяки чому у свідомості читача з’являється візуальнии образ, який провокує реципієнта до емоційної роботи («Виводили з села»); 5) кожнии образок має циклічну побудову, тоді як уся збірка є свідченням застосування поетики серіальності; 6) образки зчеплені між собою емоціи но, тонально, змістово («Виводили з села», «Стратився», «У корчмі», «Лесева фамілія», «Мамин синок»); 7) збірка має художню єдність завдяки спільним символам, багатому візуальному потенціалу. Зважаючи на отримані висновки, є підстави твердити, що на увагу з позицій візуальності заслуговує весь корпус літературних творів В. Стефаника
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

12.

Вірченко, Т.
Література у вимірах мета (на матеріалі есеїстики Григорія Штоня) [Електронний ресурс] / Т. Вірченко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 3. - С. 119-124. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
література -- есе -- письменник -- літературний канон -- самосвідомість -- читач
Анотація: У статті досліджено проблему письменницької авторефлексії на прикладі саморецензування і самоосмислення Григорія Штоня. Тексти и ого рецензіи , інтерв’ю, есеї в потребують дослідницької уваги, щоб обрати доцільну оптику для наукового осмислення художнього спадку. Актуальність наукової студії двовекторна: в історичніи площині задля належної оцінки літературного процесу двотисячних років, у теоретичніи — задля поглиблення и увиразнення кореляціи них зв’язків між висловлюваннями письменників про літературу і художністю ї хніх творів. Саме тому увагу буде сфокусовано на двох збірках есеї в Г. Штоня, що становитиме об’єкт, а феномен металітератури — предмет дослідження. Синкретичність як стильову прикметну ознаку творчості Г. Штоня вже помітили літературознавці, проте пошук відповіді на проблемне питання «Як розуміння літератури позначилось на творчості автора?» ще не завершении . Для цього слід досягти дещо вужчої мети — осягнути розуміння письменником літератури, ї ї специфіки, художніх завдань тощо методами рецептивної естетики і герменевтики. У ході дослідження з’ясовано, що першорядним для митця було самопізнання, у якому письменник убачав можливість до осмислення контексту, без чого немислимо розглядати твір художньої літератури. У широкому контексті мислив Г. Штонь і місію літератури. На першии погляд, художня література є моделлю життя, але саме життя Г. Штонь мислив масштабно — земне / небесне, поосібне / усекосмічне. У всіх свої х міркуваннях автор прагнув спонукати читача розширити межі мислення, тому и працював над власним самовдосконаленням як митця, на поради щодо якого натрапляємо в текстах. Новизна студії полягає в тому, що вперше критично проаналізована есеї стика Г. Штоня у вимірах металітератури. Есеї письменника виконують функцію медіатора між світоглядними засадами автора і и ого творчістю. Г. Штонь обрав жанр сповідального есе, тож засадничими принципами стають рефлексіи ність, самосвідомість, самоусвідомлення. У перспективі доречно дослідити літературні портрети, завдяки оцінці яких увиразняться критерії формування літературного канону за Г. Штонем.
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

13.

Даниленко, В.
Проблеми лідера, національної зради та готовності народу до боротьби за свою свободу в казках Івана Липи [Електронний ресурс] / В. Даниленко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2022. - Том 28, № 3. - С. 125-130. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
колоніалізм -- постколоніальна критика -- метрополія -- колонія -- колоніальна залежність -- міф -- алегорія -- казка -- інтерпретація -- національна зрада -- лідер -- периферійне явище літератури
Анотація: Актуальність дослідження зумовлена інтересом до творчості Івана Липи, який пробудила бурхлива динаміка націотворчих процесів українського суспільства, коли активно відбувається переосмислення украї нської історії та культури. Попри активізацію досліджень доробку письменника казкова творчість лишилася на маргінесі уваги, проте вона становить дослідницький інтерес у контексті проблеми ідеології в казкових текстах, яка в статті розглядається крізь призму постколоніальних студій . Предметом цього дослідження є антиколоніальні елементи поетики «Казок про волю» Івана Липи. Методологія аналізу ґрунтується на теоретичних засадах постколоніальної критики, зокрема на ідеях Е. Саї да, Ґ. Ч. Співак, Е. М. Томпсон, С. Павличко, М. Рябчука, Т. Гундорової , Я. Поліщука, О. Юрчук, які допомагають розглянути «Казки про волю» Івана Липи як банк постколоніальних технологіи для окупованої Украї ни. Метою цього дослідження є деконструкція імперських наративів у філософських казках І. Липи і виявлення технологіи і практик для звільнення України від колоніальної залежності. У результаті проведеного аналізу зроблено висновок, що, дистанціюючись від конкретних історичних епох, письменник переносить проблеми украї нського суспільства в казковии простір. Це допомагає йому подивитися на украї нські перспективи поза часом, із позиціи вічності. У казковому просторі автор вирішує давні історичні проблеми Украї ни, пов’язані з утратою незалежності: відсутність сильних лідерів, національна зрада, неготовність народу до боротьби, деморалізація суспільства, зневіра у власних силах, виховання на фальшивіи історії , нав’язаніи метрополією. Розгляд казок під кутом зору постколоніалізму дає можливість знаи ти у творчості автора завуальовані алегорії і приховані інтенції , у яких письменник показує, яким чином Украї на має звільнитися від колоніальної залежності. Важливим чинником цього, на думку Івана Липи, є повернення історичної пам’яті. Перспективою дослідження є постколоніальнии аналіз творчості Івана Липи як ідейно-художньої цілісності
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

14.

Муравецька, Ярослава.
До питання ймовірних причин написання оповідання Андрія Головка «Крученим шляхом» [Електронний ресурс] / Я. Муравецька. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2023. - Том 29, № 3. - С. 166-171, DOI 10.28925/2311-259x.2023.3.1. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
Андрій Головко -- інтертекстуальність -- революційний ерос
Анотація: Предметом дослідження є інтертекстуальні зв’язки між персонажами, ідеями, мотивами та конфліктами у творах Андрія Головка: оповіданні «Крученим шляхом» (1924), повісті «Червонии роман» (1922), п’єсі «Хочу» (1920), «Автобіографії » (1925). У статті розглянута така проблема, як вирішення конфліктів письменника радянської епохи (протиставлення несвідомого селянина та свідомого комуніста, революцій ного еросу та кохання до жінки, яка стає перешкодою на шляху до соціалістичного раю) у творчіи площині на прикладі текстів Андрія Головка. Актуальність дослідження зумовлена важливістю питання самовизначення українських письменників радянської епохи. Мета статті —з’ясувати и мовірну причину написання оповідання «Крученим шля-хом», адже використання сюжету и художніх образів одного власного твору для написання іншого в ранній творчості Головка є безпрецедентним і заслуговує на окреме дослі-дження. Водночас схожі конфлікти порушує письменник у п’єсі «Хочу» та «Автобіографії ». Тому застосовувався метод інтертекстуального аналізу. Новизна статті полягає як у саміи темі дослідження, так і в залученні до літературознавчого аналізу маловідомих творів письменника —п’єси «Хочу», «Автобіографії ». У результаті дослідження автор робить гіпотезу про те, що поряд з очевидною причиною написання оповідання (як прямої агітації , тобто заклику до петлюрівців не боятися переходити на бік комуністів) можлива й неочевидна: є й мовірність, що оповідання «Крученим шляхом» стало для письменника своєрідним способом вирішення конфлікту вибору між вірністю революціийній ідеї та особистим щастям із коханою у творчій площині. Твір також можна тлумачити як спробу художнього самовиправдання за зраду революційних ідеалів самим письменником. Автор лише побіжно торкається питання опозиції кольорової символіки та стихій (блакитний , синій , озеро, болото —як уособлення спокій ного життя з коханою; червоний , блискавки, промінь, сонце —як втілення революції ), які можуть стати предметом наступного дослідження
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

15.

Руснак, Ірина.
(Не)Серйозний образ Уласа Самчука в креолізованих текстах [Електронний ресурс] / І. Руснак. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2023. - Том 29, № 4. - С. 235-247, DOI 10.28925/2311-259x.2023.4.1. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х

Кл.слова (ненормовані):
карикатура -- шарж -- креолізований текст -- вербальні та невербальні компоненти -- біографія -- образ письменника
Анотація: Об’єктом наукової уваги у пропонованій статті є креолізовані тексти, зокрема шаржі та карикатури. Під креолізованими авторка розуміє тексти, структура яких складається з двох компонентів різних знакових систем — вербальної та невербальної. Для інтерпретації авторка відібрала вісімнадцять шаржів і карикатур на Уласа Самчука. Це роботи Едварда Козака, Теодора Курпіти, Миколи Степаненка, Романа Купчинського й інших карикатуристів. Мета статті — осмислити особливості репрезентації Уласа Самчука в цих текстах; доповнити новими, (не)серйозними, деталями усталений у літературознавстві його образ; розкрити сутність сатирично-гумористичних поглядів карикатуристів на літературні та навкололітературні процеси, активним учасником яких був письменник. Для досягнення цієї мети були залучені контекстуальний аналіз, мистецтвознавчий та біографічний методи. У результаті дослідження зроблено висновок, що карикатури і шаржі на Уласа Самчука є одним із дієвих інструментів проникливої приватної характеристики творчої особистості. Вони доповнюють офіційний життєпис письменника та його діяльність захопливими чи курйозними подробицями. Образ письменника витримано в межах певного канону: це добротливий чоловік середнього віку, одягнений у підкреслено вишуканий костюм із незамінною краваткою-метеликом і певними письменницькими чи владними (характерними для мистецьких кіл) атрибутами. Проінтерпретовані в статті креолізовані тексти на художньому рівні осмислювали творчу особистість та її діяльність у часі та просторі, подавали інформацію про ставлення творчої еліти до мистецьких процесів міжвоєнної та повоєнної епох. Карикатури і шаржі зберегли непередбачуваність, неоднозначність і виїмкову настроєвість у сприйнятті постаті Уласа Самчука. Це забезпечило можливість у нових часових і політичних реаліях по-іншому добудовувати образ письменника, інтерпретувати його трансформації, доповнювати офіційний портрет митця новими штрихами і деталями
Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua

Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1)
Вільні: Online (1)

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)