Шифр: С325934233/2022/28/3 Журнал 2022р. т.28 № 3 . - Електронні текстові дані. - Назва з титул. екрана Гребенюк, Т. Мовчання й говоріння як форми репрезентації історичної травми в українській прозі доби незалежності / Т. Гребенюк. - С.104-112. - Бібліогр. в кінці ст. Головань, Т. Українська філософська проза: objectum fictum чи літературна реальність? / Т. Головань. - С.113-118. - Бібліогр. в кінці ст. Вірченко, Т. Література у вимірах мета (на матеріалі есеїстики Григорія Штоня) / Т. Вірченко. - С.119-124. - Бібліогр. в кінці ст. Даниленко, В. Проблеми лідера, національної зради та готовності народу до боротьби за свою свободу в казках Івана Липи / В. Даниленко. - С.125-130. - Бібліогр. в кінці ст. Гальчук, О. Особливості анімалістичних кодів прози Едгара Аллана По / О. Гальчук. - С.131-139. - Бібліогр. в кінці ст. Боронь, О. Джерела Шевченкової обізнаності з японською культурою (коментар до кількох щоденникових записів) / О. Боронь. - С.140-145. - Бібліогр. в кінці ст. Rosinska, O. Models of stereotypizaton of national characteristics, gender roles and behavioral scenarios in series (on the example of the Polish series "The girls from Lviv" and "The londoners") / O. Rosinska. - С.146-155. - Бібліогр. в кінці ст. Ліченко, А. Деревовидна карта як різновид візуальної репрезентації даних у медіа / А. Ліченко. - С.156-163. - Бібліогр. в кінці ст. Zhuravska, O. Symbolic nature, cultural codes and media functionality of "The Russian warship" meme. Part one / O. Zhuravska. - С.164-174. - Бібліогр. в кінці ст. Перейти до зовнішнього ресурсу До змісту Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1) Вільні: Online (1) |
Гайдаш, А. Різновиди архетипу мудрої старої у жіночій драматургії США [Електронний ресурс] / А. Гайдаш. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2016. - № 2. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): жіноча драматургія США -- не/канон -- архетип мудрої старої Анотація: Актуальність даної розвідки зумовлена висвітленням сучасного тлумачення поняття не/канонічної літератури на матеріалі п’єс М. Норман «Пральня» (1978) та М. Едсон «W;t» (1995). Мета статті полягає в ідентифікації проблемно-семантичних аспектів вікової динаміки старіння в американській жіночій драматургії з точки зору канонічного розмаїття. В п’єсі М. Норман виявлені: деструктивна стратегія старіння літнього персонажа, приналежність до інтровертованого типу похилого віку, уособлення модифікованого архетипу мудрої старої. У драмі М. Едсон визначені: конструктивна стратегія старіння персонажа похилого віку, приналежність до екстравертованого типу літнього віку, уособлення класичного архетипу мудрої старої. Спільним знаменником обох творів є наявність таких геронтологічних маркерів, як спогади, характерні для концепції «перегляду життя» та міжгенераційні стосунки Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1) Вільні: Online (1) |
Бабенко, В. Текстопростір італійської драми ХІХ–ХХ ст.: пріоритетні домінанти [Електронний ресурс] / В. Бабенко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2016. - № 4. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): текстопростір -- італійська драма -- театральне мистецтво -- соціальна спрямованість -- пріоритетні домінанти Анотація: У статті розглянуто проблему текстопростору італійської драми ХІХ– ХХІ століть, виокремлено її пріоритетні домінанти. Здійснено історичний огляд театрального мистецтва Італії протягом трьох століть, означено основні теми та проблеми п’єс. Актуальність статті зумовлена пожвавленим інтересом до сучасної італійської драматургії та театрального мистецтва в цілому. Мета роботи – простежити в діахронічному зрізі розвиток текстопростору італійської драми ХІХ–ХХІ століть, визначити та обумовити її пріоритетні домінанти. Перспектива подальших досліджень із зазначеної проблематики полягає в аналізі розвитку та перспектив драматургії Європи та італійського театрального мистецтва зокрема Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1) Вільні: Online (1) |
Шкуратенко, Ю. Трансформації бурлескного світовідчуття у гуморесках Павла Глазового [Електронний ресурс] / Ю. Шкуратенко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2016. - № 4. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): бурлеск -- суржик -- сленг -- обсценна лексика -- пародіювання -- десакралізація Анотація: У статті йдеться про трансформацію бурлескного світовідчуття у творчому доробку П. Глазового, а саме про специфіку бурлескних засобів творення комічного. Мета статті – комплексно проаналізувати особливості бурлескного стилю письменника на матеріалах текстів «Сміхології». У ході дослідження було прослідковано, що бурлескний стиль автора пов’язаний із метаморфозами «котляревщини» у ХХ ст. Текстологічне вивчення гуморесок показало, що у деяких творах автор засвоїв бурлескну традицію на рівні окремих мовних елементів, натомість в інших – на рівні бурлескного світовідчуття в цілому. Зокрема, у творах письменника проаналізовано вживання вульгарної та обсценної лексики, сленгу, суржику, фразеологізмів зі згрубілою конотацією тощо, зумовлене сатиричними завданнями. Водночас докладний філологічний аналіз таких творів як «Огірочки», «Молитва», «Вічна пам’ять» засвідчив потужній вплив давньої бурлескної традиції. Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1) Вільні: Online (1) |
Регрут, П. Новаторські ідеї Михайла Коцюбинського на шляху від класичного реалізму до імпресіонізму на початковому етапі творчості [Електронний ресурс] / П. Регрут. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2017. - № 1. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): імпресіонізм -- класичний реалізм -- дидактизм -- кордоцентризм -- пейзаж -- звуконаслідування Анотація: Рання творчість Коцюбинського прикметна як непростий, але свідомий та послідовний пошук власного творчого обличчя. М. Коцюбинський шукав найвиразніші, найекономніші, найбільш відповідні власним естетичним настановам засоби вираження думки. Задля цього він оволодівав новітніми надбаннями літературної техніки: барвистим живописом, акварельною легкістю малюнка, прийомом змалювання образу через сприйняття інших персонажів. Мета статті – проаналізувати ранні твори М. Коцюбинського, висвітлити кроки зростання його як талановитого письменника-класика від наслідування до пошуку власного стилю на основі аналізу ранніх оповідань Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1) Вільні: Online (1) |
Богинская, А. Изменение традиционного содержания концепта "дом" в городской прозе 70-х годов (на материале польской и русской литературы) [Електронний ресурс] / А. Богинская. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2017. - № 2. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): концепт дiм -- компаративістика -- міська проза -- мовна картина світу -- бездомів'я Анотація: У статті розглянуто традиційний зміст концепту «дім», виокремлено його пріоритетні домінанти. Здійснено історичний огляд змісту концепту «дім», вказано на його відмінності від архетипу. Актуальність статті зумовлена компаративним підходом до аналізу змін у змісті досліджуваного концепту в сучасній польській і російській міській прозі. Мета розвідки – простежити своєрідність змісту концепту «дім» у двох слов’янських літературах, виявивши спільні ознаки і відмінності у творах польського і російського письменників. Перспектива подальших досліджень із зазначеної проблематики полягає в аналізі концепту в двох мовних картинах світу Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1) Вільні: Online (1) |
Муравецька, Я. Театральна інтерпретація повісті "Кайдашева сім’я": візуальний аспект [Електронний ресурс] / Я. Муравецька. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2017. - № 3. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): візуальність -- зоровий образ -- персонаж-спостерігач -- декорація Анотація: Мета статті: проаналізувати та порівняти візуальні стратегії у літературному та театральному мистецтві (на прикладі повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» та сценарію Наталки Дубіної «Кайдаші»). Проаналізовано методи, якими у виставі «Кайдаші» сценаристка Наталя Дубіна створює образ «зайвого батька», наголошується на відмінностях тесту повісті та сценарію. Здійснено спробу окреслення можливостей перекодування текстового зорового образу у візуальний. Окремий акцент зроблений на зримому та незримому візуальному, межах його оприявлення. На прикладі вищезгаданих творів позначено особливості показу візіонерства (через створення об’єкта та суб’єкта візій). Зроблено висновок щодо подібності ідей вистави та повісті, попри відмінності і у засобах різних видах мистецтв, і у самій канві твору Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1) Вільні: Online (1) |
Жигун, С. Вплив ідеологічних конструктів на жіночу творчість (на матеріалі лірики Р. Троянкер) [Електронний ресурс] / С. Жигун. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2018. - № 2. - С. 34-41. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): патріархальність -- нова жінка -- жіноча лірика -- фемінність Анотація: У статті аналізується вплив патріархального та більшовицького конструктів прийнятного образу фемінності на творчість поетеси 1920-х років Р. Троянкер. Мета дослідження — продемонструвати, що готові конструкти перешкоджають вираженню реального індивідуального досвіду. Продемонстровано, що Р. Троянкер успішно долала вплив патріархального конструкту берегині, але зазнала суттєвого впливу конструкту «нової жінки» О.Колонтай. Останній визначив висвітлення теми емансипації та фаху, частково вплинув на зображення кохання і материнства. У темі творчості спостерігаємо звільнення авторки від ідеологічного впливу, утвердження її права на творчу самореалізацію. Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 Вільні: 1 |
Штолько, M. Семантика тексту М. Зузака "Крадійка книжок" у візуальній інтерпретації Б. Персіваля [Електронний ресурс] / M. Штолько. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2018. - № 2. - С. 56-65. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): роман -- екранізація -- Крадійка книжок -- книги -- фашизм Анотація: Актуальність дослідження екранізацій полягає в охопленні кола міждисциплінарних питань щодо взаємозв’язку кіно та літератури. Розвідку присвячено порівнянню роману Маркуса Зузака «Крадійка книжок» та однойменної кінострічки режисера Брайана Персіваля. Мета статті — з’ясувати, які смисли та за допомогою яких візуальних засобів режисер Б. Персіваль намагався донести до глядача, а також наскільки повно кіноверсія відображає зузаківський текст. Проаналізовано хронотоп, сюжет, систему персонажів роману та екранізації. Дослідження дає змогу стверджувати, що картина Б. Персіваля — не лише яскрава кіноадаптація роману «Крадійка книжок» М. Зузака, а й цікаве індивідуальне культурно-історичне «прочитання» цього твору англійським режисером. Сюжетну лінію роману М. Зузака «Крадійка книжок» у кіноверсії практично не змінено. Герої письменника не схожі на навколишню масу. Однією з найважливіших рис кожного з них є неодновимірність характеру, на відміну від психологічно спрощених персонажів Б. Персіваля. У стрічці не названо всі книги з тексту. Кожен заголовок символічний. Поетика віддзеркалення в романі втілилася, зокрема, у співіснуванні схожих деталей, об’єктів і явищ (образ неба та Небесної (Himmel) вулиці, літери та слова на стінах льоху і «Повний словник і тезаурус Дудена»). Слід підкреслити уважне ставлення англійського режисера до розкриття сутності центральних персонажів роману. Проте в процесі кінематографічної адаптації було втрачено кілька периферійних дійових осіб, що закономірно в процесі візуалізації тексту. Перспективу подальшого дослідження проблем екранізації доцільно пов’язувати з аналізом творів художньої літератури під кутом зору кіноадаптації. Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 Вільні: 1 |
Муравецька, Я. Реалізм у теоретичному осмисленні Івана Нечуя-Левицького [Електронний ресурс] / Я. Муравецька. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2018. - № 3. - С. 17-25. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): реалізм -- романтизм -- фольклор -- народність -- національність Анотація: Актуальність статті зумовлена потребою переосмислення категорії «реалізму» загалом та у творчості Нечуя-Левицького зокрема. Мета дослідження — аналіз реалізму у тлумаченні Нечуя-Левицького. Поєднання реалістичних та національно-народних принципів стає причиною переконаності деяких дослідників у дотриманні прозаїком ідей романтизму. Насправді для Нечуя-Левицького реалістичні та народні риси в літературі взаємозалежні. Принцип реалізму у статтях письменника є поєднанням правдивості та естетичності, яке Нечуй вважає однією з рис українців. Правдивість письменник пояснює через метафору «відображення», для якої характерні, по-перше, впізнавані місця, час та персонажі, яких читач має співвідносити з певним соціальним станом, мешканцями реальної країни тощо, по-друге, реалістичність зображуваного, можливість безпосередньо асоціювати прочитане з досвідом, по-третє, настанова на дидактизм. Як антипод реалізму Нечуй-Левицький розглядав романтизм та декаденство, які критикував за надмір фантазії та невідповідність життєвій правді. До національно-народних рис можна віднести вибір об’єкта зображення (Україна та українці), вимоги народної мови, відтворення народного характеру та духу. Варто підкреслити, що стаття письменника «Непотрібність великоруської літератури для України і для слов’янщини» спрямована значною мірою на захист української мови та національності, отже, ключовими її питаннями є ствердження існування України як окремої країни, що було зумовлено історичними реаліями XIX століття. Доцільно зазначити, що стаття лише побіжно зачіпає проблему стильової палітри творчості Нечуя-Левицького. Проте дослідження специфічної інтерпретації реалізму Нечуєм-Левицьким може стати частиною її вирішення. Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 Вільні: 1 |
Щербаков, Я. Містичні та монотеїстичні мотиви і відображення найдавнішого світогляду Китаю у давньокитайській "Книзі пісень" [Електронний ресурс] / Я. Щербаков. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2018. - № 4. - С. 10-22. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): Книга пісень -- містичні мотиви -- давній світ -- Небесний владика -- небесний імператор -- конфуціанство Анотація: У запропонованому дослідженні розглянуто тематику монотеїстичних та містичних мотивів у давньокитайській «Книзі пісень», а також історичні обставини її генези, включно з гіпотетичною реконструкцією давньокитайських вірувань та інтелектуальної атмосфери досліджуваного періоду. У статті розкрито ключові релігійні теми давньокитайської поетики, особливу увагу приділено розділам од та гімнів. Мета розвідки — розкрити відображення найдавніших елементів нематеріального (філософського та релігійного) світогляду Китаю в поетичних творах «Книги пісень» та проаналізувати виявлені в її одах та гімнах містичні мотиви. Ключову увагу приділено концепту Неба як відображенню найвищої містичної сили в давньокитайській літературі та ролі культу Неба. Висвітлено образ Верховного владики Верхнього неба як персоніфікацію небесних сил, який у давньокитайській «Книзі пісень» виступає у ролі правителя світу. Актуальність статті полягає у комплексному аналізі структури «Книги пісень» та історії наявної на сьогодні її версії («Мао Ши»), зокрема систематизації всіх гімнів та пісень, що включають в себе містичні мотиви, а також розгляді монотеїстичного компоненту класичної давньокитайської культури. «Книга пісень» містить ключові монотеїстичні мотиви культу Неба та Небесного імператора, легенди про контакт давньокитайських князів з вищими небесними силами, Небесним імператором, що є джерелом монотеїстичних та теїстичних вірувань у культурі давнього Китаю. Поезія «Книги пісень» значно вплинула на подальший розвиток китайської літератури, літератури країн Далекого Сходу, Центральної та Південно-Східної Азії. Вивчення зазначених впливів є перспективним у контексті подальшого наукового пошуку в цій царині. Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 Вільні: 1 |
Щока, О. Жіночі образи як репрезентанти різних поглядів на фемінізм у романі Еліф Шафак "Три дочки Єви" [Електронний ресурс] / О. Щока. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2018. - № 4. - С. 34-43. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): фемінізм -- гендер -- релігія -- жіночі образи -- точка зору -- аксіологічна ідентичність Анотація: У статті проаналізовано жіночі образи в романі турецької письменниці Еліф Шафак як репрезентанти різних поглядів на фемінізм. Авторка порушує питання емансипації жінки в аспекті мусульманської культури. Тому актуальність дослідження її прози полягає в можливості розширити гендерні студії, зокрема шляхом аналізу жіночих образів у романі «Три дочки Єви», який поки що не став об’єктом розгляду літературознавців. Туреччину висвітлено як країну контрастів: з одного боку, це сучасна держава, в якій окремо існують світське й релігійне життя; з іншого — у ній залишаються стереотипні уявлення про другорядність жінки в родині та суспільстві. Роман «Три дочки Єви» є своєрідною галереєю жіночих образів, які втілюють різні форми сприйняття фемінізу. Мета цієї розвідки — дослідити їх крізь призму аксіологічної ідентичності. Твір побудовано на двох сюжетних лініях, які чергуються між собою. Перша — це реальний час дії — 2016 рік. Тут відбувається світський раут, на який головна героїня Назпері Налбантоглу (Пері) приїхала разом із дочкою та чоловіком. Друга сюжетна лінія — це спогади Пері про своє життя від дитинства й до навчання в Оксфорді, коли вона шукала себе, намагаючись з’ясувати свої релігійні переконання тощо. Головна героїня репрезентує усвідомлену, але пасивну позицію щодо відстоювання жіночих прав. Сельма є прикладом відсутності переконань як таких. Мона гучно заявляє про свої феміністичні погляди, проте є скоріше теоретиком боротьби за права жінок. Ширін — практик фемінізму, оскільки втілює ці переконання в життя. У фіналі роману свободу від гендерних стереотипів знаходить Ширін. Погляди героїнь твору свідчать, що боротьба за права жінок має відбуватися передусім у повсякденному житті, тоді феміністичні переконання матимуть результат. Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 Вільні: 1 |
Москвичова, О. Методологічне підґрунтя побудови фрактальної поетичної моделі світу у британських поетичних текстах ХІХ–ХХІ століть у лінгвокогнітивному вимірі [Електронний ресурс] / О. Москвичова. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2018. - № 4. - С. 54-68. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): поетична модель світу -- концепт -- концептуальні тропи -- фрактал -- фрактальна поетична модель світу Анотація: Мета статті — дослідити специфіку відтворення дійсності у фрактальній поетичній моделі світу на матеріалі британської поезії ХІХ–ХХІ ст. Використано лінгвопоетичний аналіз лексико-семантичних тропів як вербальних засобів формування фрактальної поетичної моделі світу, а також лінгвокогнітивний і поетико-когнітивний аналіз визначеної тропеїки для виявлення аксіологічно забарвлених глибинних смислів когнітивного стилю у поетів британського романтизму, модернізму і постмодернізму. З позиції когнітивної лінгвістики та когнітивної поетики поетичний текст окреслено як результат когніції поета та його інтерпретації дійсності крізь призму свого фізичного та соціальнокультурного досвіду. Когнітивна поетика акцентує увагу дослідників поетичних текстів на метафоричності людського мислення, його художності та образності, завдяки яким можлива концептуалізація дійсності людиною з опорою на її тілесний та сенсомоторний досвід. Реконструкція фрактальної поетичної моделі світу британських поетичних текстів ХІХ–ХХІ століть актуалізує сутність поезії, поетичного тексту та специфіку відтворення в ньому дійсності, естетичний аспект поезії та її лінгвокомунікативні особливості. Стаття є актуальною в контексті сучасних поліпарадигмальних досліджень, оскільки узагальнює та систематизує три лінгвістичні парадигми (лінгвопоетичну, лінгвокогнітивну і поетико-когнітивну), спрямовані на побудову фрактальної поетичної моделі світу, за допомогою здобутків математично-політологічного й синергетичного моделювання. Мета, завдання, результати й висновки статті обумовлені розкриттям специфіки поетичного світосприйняття, втіленої у поезії британського романтизму, модернізму і постмодернізму. Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 Вільні: 1 |
Peer, W. What literature does to our emotions, and how do we know? Empirical studies will tell [Електронний ресурс] = Що література робить із нашими емоціями, і як ми це знаємо? Переваги емпіричного літературознавства / W. Peer, A. Chesnokova. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2019. - Том 25, № 1. - С. 1-10 . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): літературознавство -- емпірична методологія -- емоції -- висунення -- наративна перспектива -- емпатія Анотація: Усвідомлення проблем, або навіть кризи, у сучасному літературознавстві стимулює вчених до пошуку рішень, які б сприяли прогресу галузі. Мета цієї статті - закликати зосередитися на фундаментальних засадах вивчення літератури і застосовувати більш жорстку та контрольовану методологію у вивченні як змісту, так і форми художнього тексту, а також реакції читача на нього. У статті наводиться низка прикладів досліджень, які демонструють, що художня література є важливим регулятором емоцій людини, особливо впливаючи через формальні ознаки тексту. У прикладі 1 описується розвідка, присвячена впливу наративної перспективи (зокрема внутрішньої фокалізації) на судження читачів. Приклад 2 зосереджено навколо рис тексту, за рахунок яких поглиблюється занурення читача у наративний світ і які у літературознавчих студіях традиційно пов’язують із явищем поновлення. Аргументується, що тексти, позначені значним ступенем поновлення, викликають більш складну реакцію з боку читача і у такий спосіб справляють сильніший вплив на респондентів. У свою чергу у прикладі 3 вивчається реакція читачів на художні твори, присвячені глибоким людським стражданням. Висновки вказують на те, що завдяки своїм формальним рисам художня література у змозі викликати у читачів потужне почуття емпатії. Результати підтверджують міркування про те, що саме звернення до художнього тексту є головним важелем впливу на просоціальну поведінку людини, який не залежить від її особистісних рис, статі, віку або соціального статусу. Отже, стверджується, що художні тексти справляють значний вплив на формування спільних цінностей, наративне поглинання і емпатію читачів, і науково вивчати такий вплив можливо лише за умов застосування емпіричної методології. У статті пропонується шлях виходу із сучасної кризи літературознавства, і не лише через відкриття нової академічної парадигми інтерпретації художніх текстів, але й за рахунок розуміння літератури як механізму раціонального та емоційного впливу на читачів — адже саме це є магістральним завданням літературної творчості Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Дод.точки доступу: Chesnokova, A. Чеснокова Ганна Віллі ван Пір Є примірники у відділах: всього 1 Вільні: 1 |
Вощенко, О. Жанрова домінанта химерної прози [Електронний ресурс] / О. Вощенко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2019. - Том 25, № 1. - С. 16-22. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): химерна проза -- жанрова домінанта -- умовність -- карнавалізація -- гротеск -- пародіювання Анотація: Схожість параметрів інтелектуальної, притчевої, химерної тощо прози вимагає визначення їхніх жанрових домінант — диференційних характеристик-маркерів, які б чітко розмежовували ці споріднені (проте окремі) жанри. Тому мета розвідки – обґрунтувати концепцію жанрової домінанти химерної прози. Актуальність полягає в розробці критеріїв для уточнення суперечливих жанрових дефініцій певних творів, які досі викликають стійку увагу дослідників. Наголошено на тому, що химерна проза є окремим жанром, поруч із притчевою, інтелектуальною, фольклорно-міфологічною тощо, тому ці терміни не є взаємозамінними. Відповідно, доцільно прагнути й до уніфікації паралельних жанрових визначень окремих творів. Новизна дослідження полягає у пропозиції вважати жанровою домінантою химерної прози умовність (вторинну) та стратегію комічного. Спираючись на критичні напрацювання та пильне прочитання текстів, визначено, що умовність може бути змістовою (сюжетвовірна функція надприродного), стильовою (так звана «стильова химерність») та представленою у структурі тексту – концептуальною, характерологічною, ситуаційною та умовністю манери розповіді. Розглянуто роль комічного в формуванні химерного жанру. До текстотворчих чинників віднесено карнавалізацію, гротеск та пародіювання. Виявлено, що вони стали формальним вираженням ідейної семантики химерної прози – опору соцреалістичній поетиці та сформованій нею антихудожній манері письма. У соціокультурній ситуації неможливості прямої полеміки – як теоретичної, так і використання альтернативних соцреалізму літературних проектів, амбівалентна стратегія карнавальності як легітимного простору для новаторства, гротескове оживлення затертих літературних штампів та підривний потенціал пародії було обрано найбільш прийнятними засобами оновлення української літератури та боротьби за її художню повноцінність. Запропоновані критерії дають змогу науково обґрунтувати корпус химерної прози, що становить практичне значення роботи Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article/view/352/302 Є примірники у відділах: всього 1 Вільні: 1 |
Семенюк, Л. Природа народної сміхової культури і явище низового бароко в Україні [Електронний ресурс] / Л. Семенюк. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2019. - Том 25, № 1. - С. 23-30. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): бароко -- низове бароко -- бурлескно-травестійна поезія -- народна сміхова культура -- сміхова образність Анотація: У статті розглянуто зв’язки української барокової літератури низового стильового рівня зі специфічним народно-сміховим світоглядом українців. Мета дослідження полягає в зʼясуванні впливу традицій народної сміхової культури на змістові та образні особливості гумористично-сатиричних творів барокової епохи. Проаналізовано спостереження М. Бахтіна над природою сміхових обрядово-видовищних форм Середньовіччя, які проектуються на народні обрядові дійства українців. У результаті дослідження встановлено, що для народного обрядового сміху характерні такі риси, як святковість, всенародність, універсальність, амбівалентність, життєствердність. Ці ознаки фольклорного світобачення позначилася і на творах низового бароко. Бурлескна творчість розглядається як мистецьке вираження специфічного бурлескного світобачення, тотожного народній сміховій культурі. У народній культурі сміх виступає універсальним об’єднуючим началом, вираженням повноцінного погляду на світ, альтернативою серйозному світогляду. Мета такого сміху – не деструкція, а поштовх до самовдосконалення. Сміх служить своєрідним стержнем, віссю народного та бурлескного світобачення та знаходить свій вияв як у творах фольклору, так і в літературній бурлескній творчості. Проаналізовано особливий тип народної сміхової образності, що вплинув на літературу низового бароко. Провідною його особливістю є зниження, приземлення, тобто переведення всього високого, духовного, ідеального в матеріально-тілесний план. Це стосується категорії святості та народних уявлень про матеріально-тілесні потреби людини. Доведено, що показ тілесних потреб у народній творчості та зразках низового бароко набуває комічного висвітлення, гіперболізується, хоча в цілому має позитивний, життєствердний, а не деструктивний характер. Новизна статті полягає у спробі аналізу бурлескно-травестійної спадщини у двох аспектах – у проекції на основні структурні складові української народної сміхової культури та з огляду на специфіку бурлескного світобачення. Практичне значення дослідження полягає в тому, що наведені в роботі паралелі ілюструють діалог академічної бурлескної культури з народною сміховою творчістю в період Бароко. Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 Вільні: 1 |
Літвінчук, Т. Художня рецепція дихотомії "місто — степ" в історичних романах П. Загребельного, Р. Іванченко та П. Угляренка [Електронний ресурс] / Т. Літвінчук. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2019. - Том 25, № 1. - С. 31-39. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): середньовічне місто -- державність -- степ -- християнство -- топографія -- історичний роман Анотація: Вивчення дихотомії «місто — степ» в історичних романах П. Загребельного, Р. Іванченко та П. Угляренка є актуальним, оскільки дає змогу простежити авторське бачення функціонування міста в умовах становлення й розвитку української середньовічної державності. Місто є культурним простором, в якому акумульовані характер, минуле народу, його світогляд та традиції. Зосередженість українських прозаїків другої половини ХХ століття на цій темі зумовлена необхідністю осмислити художньо-естетичний потенціал міста, його зміни упродовж витворення власних ціннісних пріоритетів. Мета статті — зʼясування специфіки художнього втілення концептуальних ознак середньовічного міста, які в історичних романах прозаїків кристалізуються при встановленні зв’язків зі степом. Методологічною базою дослідження є класифікація О. Астафʼєва категорії «степ» в есеїстиці Є. Маланюка: степ-територія; степ-ворог, покарання; степ-ландшафт. У результаті дослідження зʼясовано, що топографія середньовічного міста в історичних романах П. Загребельного, Р. Іванченко, П. Угляренка окреслюється за допомогою додаткових семантичних величин: міської брами, капища, печери й келії. Зосередженість на осмисленні степу як втіленні покарання стане передумовою осмислення середньовічного міста як своєрідного прихистку і водночас — модифікації його значення: втіленні незахищеності, небезпеки, виклику, останнього притулку. Вивчення принципів реалізації ландшафтних особливостей степу корелює із окресленням могутності, величі середньовічного міста та його значущості для державності Київської Русі. На основі цього виокремлено такі принципи комплексного змалювання образу: використання синестезії звуків на позначення шуму, візуальні, дотикові, запахові образи, звукообраз дзвону. Перспективи подальших студій убачаються в дослідженні парадигми середньовічного соціуму в проекції на міський простір, а також розширенні діапазону художніх текстів до початку ХХІ століття. Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 Вільні: 1 |
Добродій, В. Жанрові особливості різдвяного оповідання Дзвінки Матіяш "Різдво брата Заїки" [Електронний ресурс] / В. Добродій. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2019. - Том 25, № 1. - С. 40-47. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): різдвяне оповідання -- Різдво -- символ голосу -- конфлікт -- жанр Анотація: Стаття присвячена вивченню жанрових особливостей різдвяного оповідання Дзвінки Матіяш «Різдво брата Заїки», яке увійшло до збірки «13 різдвяних історій». Констатовано, що в останні десятиліття в українській літературі опубліковано велика кількість творів цього жанру, адресованих як дитячій аудиторії, так і дорослій. Відтак можна говорити про відновлення традиції написання різдвяних оповідань в українському літературному процесі. Однак їх вивчення ще й досі є переважно принагідним – такі твори аналізуються переважно у рецензіях та книжкових оглядах напередодні новорічних та різдвяних свят. Мета статті — аналіз твору Дзвінки Матіяш «Різдво брата Заїки», його стильових особливостей, своєрідності трансформації жанру різдвяного оповідання. Завдяки методу повільного читання та застосуванню філологічного методу дослідження художнього твору, авторка з’ясовує художні особливості цього різдвяного оповідання, виокремлює його провідні ознаки, символічні образи. На основі проведеного аналізу запропоноване авторське формулювання поняття «філософсько-екзистенційне різдвяне оповідання», описані його провідні ознаки та складові. Це, зокрема, такі риси, як: композиція заснована на поєднанні різних точок зору, одна й та сама подія подається крізь бачення двох різних персонажів, а об’єднують їхні погляди символічні образи, які допомагають показати персонажів — як з боку, з погляду Іншого, так І зсередини, їхніми власними очима; кожен персонаж немов повторює свою версію події, а символічні образи, тісно пов’язані із тематикою різдвяного свята, утворюють систему символів та ідей, які розгортаються перед читачем. Крім того, уточнено жанрову специфіку різдвяного оповідання, функціонування різдвяної образності у сучасній українській літературі. Практичне значення дослідження повʼязується із осмисленням нового етапу розвитку жанру та його видавничих перспектив. Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 Вільні: 1 |
Насмінчук, І. Концепт "свій/чужий" у публіцистиці Олега Чорногуза [Електронний ресурс] / І. Насмінчук. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2019. - Том 25, № 1. - С. 48-52. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): публіцистика -- концепт -- свій -- чужий -- іронія -- сарказм -- традиція -- ментальність Анотація: У статті на матеріалі збірки О. Чорногуза «Діти колонії» досліджується публіцистичний контекст дихотомії «свій/чужий», яка реалізується в етнічній, соціальній і міфологічній площинах і особливо актуалізується в умовах новітніх викликів, перед якими наразі стоїть Україна. Досліджуваною проблемою є розширення функціонування опозиції «свій/чужий» із етнічної, національної, релігійної сфери на сферу соціальну. Мета статті полягає в окресленні ідейно-естетичної значущості художньої опозиції «свій/чужий» в публіцистичному тексті. У результаті дослідження виявлено, як у конкретному публіцистичному тексті поєднуються традиції суспільного розуміння концепту «свій/чужий» з індивідуально-авторським підходом. Перевага надається семантичному полю «чужий», репрезентованому вітчизняним і зарубіжним політикумом. Акцентується увага на іронічних, сатиричних, саркастичних прийомах образності. Бінарну опозицію «свого/чужого» письменник інтерпретує з погляду особистого досвіду, почерпнутого зі спогадів батьків, односельців, а також із наполегливих студій над вітчизняними та інонаціональними документами. Письменник здійснює історичні та політичні екскурси, використовуючи іноземні джерела, включаючи російську, що стає запорукою об'єктивної оцінки соціальних процесів як в Україні, так і за її межами протягом довгої історії. Новизна дослідження повʼязана із реконструкцією світоглядно-естетичної концепції автора, згідно з якою опозиція «свій/чужий» стає маркером розрізнення на ментальному, психологічному, соціальному рівнях. Практичне значення дослідження полягає в тому, що виявлена система диференціації «свій/чужий», запропонована Олегом Чорногузом, може бути успішно використана як механізм національної ідентифікації, повернення до національних першоджерел, консолідації на основі національної приналежності в умовах глобалізаційних викликів сучасності. Зроблено висновок, що іронічні пасажі Чорногуза мають глибоку національну основу, підтверджують тяглість традиції, вони закріплені у досвіді народу, його характері і темпераменті. Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 Вільні: 1 |
Девдюк, І. Екзистенційне осмислення смерті в українській та англійській прозі міжвоєнних десятиліть [Електронний ресурс] / І. Девдюк. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2019. - Том 25, № 2. - С. 75-85. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): смерть -- вина -- рефлексія -- межова ситуація -- екзистенція -- танатологія Анотація: Стаття присвячена вивченню смерті як екзистенційного феномена. Актуальність розвідки викликана відсутністю порівняльних досліджень указаної проблеми. Її мета — осмислення екзистенціалу смерті у прозі українських і англійських авторів міжвоєнних десятиліть. Аналіз здійснено на матеріалі повістей «Остап Шептала», «Повість без назви» В. Підмогильного, романів «Честь» М. Могилянського, «Розмальована вуаль» С. Моема та «До маяка» В. Вулф. Предметом розвідки є філософські рефлексії персонажів як суб’єктивних мислителів, у площині яких актуалізуються авторські візії смерті. Теоретикометодологічною основою є концепції представників екзистенцфілософії (С. К’єркегора, М. Гайдеґґера, К. Ясперса, А. Камю), у яких смерть розглядається як базовий екзистенціал людського буття. Ставлення героїв аналізованої прози до смерті розцінюється крізь призму диференціації смерті як події і як межової ситуації, або феномена смертності й феномена смерті. У ході дослідження виявлено, що важливою передумовою набуття танатологічного досвіду персонажами є «смерть Іншого», яка породжує відчуття вини, спонукуючи до активних дій. Для Остапа Шептали, Городовського, Кітті, містера Рамзі безпосередня зустріч зі смертю близьких людей означає межову ситуацію, у якій відкривається екзистенція власної конечності, що є основним чинником становлення їх як особистостей і набуття свободи. Натомість в образах лікарів Каліна й Волтера, які перебувають у полоні власних амбіцій, спостережено сприйняття смерті Іншого як об’єктивного факту. Самогубство чоловіків — наслідок відчаю, спричиненого усвідомленням власної слабкості, що призводить до відмови від себе. Останнє розглядається як одна з форм ухиляння від смерті. Спільним для персонажів як виразників авторських інтенцій є стан відчуженості й самотності, викликаний дегуманізацією міжвоєнної дійсності. Перспективи подальших студій убачаються у вивченні проблеми крізь призму архетипної критики, доцільним є також розширення арсеналу досліджуваних творів Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 Вільні: 1 |