Лендьєл, Н.     Тенденції розвитку сучасної китайської прози [Електронний ресурс] / Н. Лендьєл. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2013. - № 1 . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): проза -- китайське літературознавство -- теорія -- проблема Анотація: У статті здійснено спробу аналізу розвитку теорії китайської прози на межі ХХ–ХХІ ст. Порушені питання розуміння прози літературознавцями Сходу, її особливостей та класифікації. В основу теоретико-методологічного дослідження покладено наукові доробки китайських та українських літературознавців сучасності. Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1) Вільні: Online (1)

Недавня, К.     Метафора тіла як основний спосіб концептуалізації хвороби у текстах двотисячників [Електронний ресурс] / К. Недавня. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2013. - № 2. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): хвороба -- двотисячники -- метафора -- тіло -- тілесність Анотація: У статті порушено проблему концептуалізації хвороби в сучасній українській поезії. Представлено різні підходи до розуміння поняття «хвороба». Розкрито феноменологію здоров’я та хвороби як полюсів континууму людського буття. Індивідуальний досвід переживання захворювання значно модифікується під впливом панівних у суспільстві когнітивних, етичних і естетичних настанов щодо способів інтерпретації тілесних феноменів. У статті показано залежність концепту «хвороба» від існуючих в культурному суспільстві уявлень про будову людського тіла. Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1) Вільні: Online (1)

Погребняк, І.     Епістолярний жанр у діахронній проекції [Електронний ресурс] / І. Погребняк. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2015. - № 1. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): жанр -- жанроформи -- лист -- епістолярій -- епістолографія -- епістола Анотація: У статті висвітлено ключові аспекти епістолярного жанру, розкрито жанрову специфіку, її ознаки та сутнісні орієнтири. Проаналізовано наукові теорії листа і виокремлено типологічні категорії жанроформів в епістолярії. Епістолярний жанр дедалі частіше стає об’єктом дослідження у сучасній літературній науці, а усвідомлення значення епістолярної спадщини письменників зумовило активізацію оприлюднення й перекладу окремих листів та цілих їх масивів. У статті у стислому вигляді викладено історію розвитку епістолярію від античності до сучасності, висвітлено жанрові трансформації листа, спостережені у ХХ столітті. Також окреслено еволюцію в наукових підходах до епістолярію: від розуміння його як допоміжного матеріалу при аналізі творчості митця до вивчення як окремого жанру, який відображає весь спектр літературних змін. Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1) Вільні: Online (1)

Волошук, Л.     Специфіка діалогізму сучасної масової літератури [Електронний ресурс] / Л. Волошук. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2015. - № 1. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): діалогізм -- масова література -- популярна література -- плюралістичність -- парадигма життєтворчості Анотація: У статті розглянуто особливості діалогізму в сучасних творах масової української літератури. Акцентовано, що художній твір сьогодення перетворився на один із каналів масової комунікації, якому властива багатогранність і різносторонність; у зв’язку з цим звернення до проблем масової літератури та діалогізму особливо актуальне. Запропоноване розуміння масової літератури, в основі якої перебувають базові моделі свідомості людей, та висвітлене явище пошуку власного читача. Здійснено спробу аналізу діалогічних явищ у творах Ірен Роздобудько, Володимира Лиса, Максима Кідрука, Анни Багряної. У статті висловлено погляд на діалог як на провідний принцип будови твору і фігури автора, доведено, що діалогічні позиції у сучасній масовій літературі визначаються на рівні структури оповіді, а негативний контекст сучасності, самосвідомості суцільно діалогізований. Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1) Вільні: Online (1)

Сінченко, О.     Неопотебнянство Бориса Навроцького [Електронний ресурс] / О. Сінченко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2015. - № 2. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): внутрішня форма слова -- лірика -- мислення -- мова -- образ -- Потебня -- сприйняття -- формалізм Анотація: У статті розглянуто книгу Бориса Навроцького «Мова та поезія» (1925) як спробу побудови цілісної літературної теорії на основі лінгвістичного підходу Олександра Потебні. Полемічні контексти ідей Навроцького становлять: інтуїтивізм Б. Кроче, релятивізм К. Фосслера, неокантіанство, символізм А. Бєлого, російський формалізм, лінгвістичні теорії Ф. Фортунатова, І. Бодуена де Куртене та А. Марті, експериментальна психологія тощо. В цьому розмаїтті теорій науковець послідовно відстоює принципи, орієнтовані на теорію Потебні, а саме: кожен елемент тексту стає вагомим у художньому творі лише через зумовленість із внутрішньою формою; в художньому творі всі елементи можуть витворювати образні уявлення: внутрішня форма, граматична форма, «гра прикмет» зі сфери «прозаїчного значення» тощо; образи – це лише перехід до «рації» твору; буквальне сприйняття – неприйнятне для розуміння твору в цілому. Чи не найважливішим аспектом літературної теорії Навроцького стало розуміння слова як зв’язку людини з космосом. У річищі матеріалістичної науки 1920-х років цей рефрен його роботи практично лишався непомітним, як власне й сама його спроба розширити межі теорії Потебні, зокрема на аналіз ритміки, фоніки й композиції художнього твору, а також лірики. Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1) Вільні: Online (1)

Сінченко, О.     Теорія сюжету Бориса Навроцького [Електронний ресурс] / О. Сінченко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2016. - № 1. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): сюжет -- мотив -- формалізм -- українське літературознавство Анотація: У статті чи не вперше у вітчизняному літературознавстві реконструйовано теорію сюжету неопотебнянця Бориса Навроцького з урахуванням як синхронного, так і діахронного контекстів. Підґрунтям його теорії слугують концепції О. Веселовського, В. Шкловського та О. Білецького, що підлягають критичній ревізії. Навроцький пропонує власні методологічні правила в розумінні сюжету, а також вперше в українському літературознавстві пропонує визначення сюжету, що мислиться як система, що вміщує три елементи: ситуацію, тип та зв’язок. Із урахуванням усіх елементів сюжету науковець переглядає вчення Веселовського про мотив, пов’язуючи його з усіма елементами сюжету. Пошукова логіка Навроцького розгортається так: рація виникає як усвідомлення образів; усвідомлення образів – усвідомлення їхньої організації; організація образів поетичного твору провадить до розуміння його композиції, а композиція складного поетичного твору і є сюжет. Запропоноване Навроцьким розуміння сюжету важко увібгати і в наратологію, і в сюжетологію. Обидва спрямування у своєму схематизмі позбавлені головного для Навроцького – зв’язку з людською життєдіяльністю, розуміння, що література є виявом людської діяльності і насамперед покликана відповісти на її базові запити до світу Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1) Вільні: Online (1)

Бітківська, Г.     Гра в жанровій моделі літературного журналу: до постановки проблеми [Електронний ресурс] / Г. Бітківська. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2016. - № 1. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): гра -- жанрова модель -- літературний журнал -- літературний жанр -- тематична рубрика -- інтермедіальний елемент Анотація: У статті досліджено роль і значення ігрових стратегій в жанровій моделі літературного журналу. На матеріалі твору Б. Ейхенбаума «Мій часопис» («Мой временник») простежується ігрове поєднання тематичних рубрик та літературних жанрів у журнальному контексті. Визначено комунікативний потенціал інтермедіальних елементів, мовних ігор та експериментів із формою в тексті журналу. Запропоноване розуміння літературного журналу як тексту, цілісність якого забезпечується за допомогою ігрових стратегій, які можна простежити на жанровому, сюжетно-композиційному та стилістичному рівнях. Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1) Вільні: Online (1)

Денісова, Д.     Літературна традиція Weird Fiction в англомовній літературі ХХ–ХХІ століття [Електронний ресурс] / Д. Денісова. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2016. - № 4. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): фантастика -- сучасна англомовна література Анотація: У статті зосереджено увагу на англомовній літературній традиції Weird Fiction, важливій для розуміння сучасної фантастичної літератури й культури. Метою дослідження є аналіз Weird Fiction з точки зору жанрової природи та історичних етапів формування традиції. За результатами розвідки, Weird Fiction визначено в контексті фантастичної літератури із зазначенням її відмінностей від інших фантастичних різновидів (фентезі, наукової фантастики, готичного роману, літератури жахів). Розвиток традиції та її поетологічні особливості розглянуто в трьох часових зрізах: ранньому прояві Weird Fiction (Old Weird) у 1880–1940-х роках, трансформації вихідної моделі в 1940–1990-х роках і становленні її сучасного варіанту – New Weird – у 2000-х роках Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1) Вільні: Online (1)

Полтавцева, Н.     Комментарий и интерпретация: проблемы современной ситуации [Електронний ресурс] / Н. Полтавцева. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2017. - № 4. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): постмодерн -- пост-постмодерн -- текст -- дискурс -- герменевтика -- коментар -- інтерпретація -- нормування -- переклад -- взаємодія Анотація: У статі розглянуто проблему зміни в сучасній культурній ситуації місця коментаря щодо коментованого тексту та його інтерпретації, зумовлену зміною філософської та гуманітарної парадигм у культурі середини ХХ століття. Це детермінує потребу філософського, методологічного та теоретичного самовизначення того, хто займається коментуванням, – з усіма можливими контекстами. Гіпотеза дослідження. Усвідомлення такої ситуації вимагає критичного осмислення. Традицію такого осмислення постмодерн наслідує, з одного боку, у романтиків і символістів, з другого – у неокантіанської критики раціонального пізнання («вчування» Вільгельма Дільтея). Подібна критика провадить до того, що завершення епохи модерну відчувається як завершення раціоналістичного пізнання з усіма належними реакціями аналітиків і коментаторів, за правило, приналежних до тієї ж раціоналістичної парадигми. Проблема сформульована таким чином: як за подібних умов можливе співвідношення коментаря й інтерпретації? Розглядаючи її із застосуванням «розуміючої соціології» й культурної антропології, ми бачимо, що змінам підлягає сама стратегія дослідника. При цьому, на відміну від часів постмодерну, сьогодні відчутна потреба нормування як реального обмеження безмежного постмодерністського інтерпретування. З огляду на це артикульовано нову проблему – проблему власне культурної трансляції як перекладу і взаємоперекладу. При цьому позиція спостерігача вже назавжди стає позицією «включеного спостерігача» – тобто відрефлексованою позицією спостерігача, який відшуковує смисли в царині нового розуміння. Спостерігач тут одночасно 1) колишній Автор, новий Арт-суб’єкт, «інтерпретатор-коментатор», 2) колишній Інтерпретатор – аналог арт-критика, який повинен знову освоїти ідею граней і меж, і 3) колишній Коментатор, який включив до своєї стратегії ідею гри як визначальну поміж іншими можливостями. У статті такий підхід розглянуто на прикладі нового типу коментуванняінтерпретування, поданого в есе Іосифа Бродського про елегію Марини Цвєтаєвої «Новорічне», присвячену смерті Райнера Марії Рільке. Як це зазвичай і трапляється, інноваційні царини в культурі, беручи до уваги й інновації в пізнанні, насамперед фіксує мистецтво Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1) Вільні: Online (1)

Peer, W.     What literature does to our emotions, and how do we know? Empirical studies will tell [Електронний ресурс] = Що література робить із нашими емоціями, і як ми це знаємо? Переваги емпіричного літературознавства / W. Peer, A. Chesnokova. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2019. - Том 25, № 1. - С. 1-10 . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): літературознавство -- емпірична методологія -- емоції -- висунення -- наративна перспектива -- емпатія Анотація: Усвідомлення проблем, або навіть кризи, у сучасному літературознавстві стимулює вчених до пошуку рішень, які б сприяли прогресу галузі. Мета цієї статті - закликати зосередитися на фундаментальних засадах вивчення літератури і застосовувати більш жорстку та контрольовану методологію у вивченні як змісту, так і форми художнього тексту, а також реакції читача на нього. У статті наводиться низка прикладів досліджень, які демонструють, що художня література є важливим регулятором емоцій людини, особливо впливаючи через формальні ознаки тексту. У прикладі 1 описується розвідка, присвячена впливу наративної перспективи (зокрема внутрішньої фокалізації) на судження читачів. Приклад 2 зосереджено навколо рис тексту, за рахунок яких поглиблюється занурення читача у наративний світ і які у літературознавчих студіях традиційно пов’язують із явищем поновлення. Аргументується, що тексти, позначені значним ступенем поновлення, викликають більш складну реакцію з боку читача і у такий спосіб справляють сильніший вплив на респондентів. У свою чергу у прикладі 3 вивчається реакція читачів на художні твори, присвячені глибоким людським стражданням. Висновки вказують на те, що завдяки своїм формальним рисам художня література у змозі викликати у читачів потужне почуття емпатії. Результати підтверджують міркування про те, що саме звернення до художнього тексту є головним важелем впливу на просоціальну поведінку людини, який не залежить від її особистісних рис, статі, віку або соціального статусу. Отже, стверджується, що художні тексти справляють значний вплив на формування спільних цінностей, наративне поглинання і емпатію читачів, і науково вивчати такий вплив можливо лише за умов застосування емпіричної методології. У статті пропонується шлях виходу із сучасної кризи літературознавства, і не лише через відкриття нової академічної парадигми інтерпретації художніх текстів, але й за рахунок розуміння літератури як механізму раціонального та емоційного впливу на читачів — адже саме це є магістральним завданням літературної творчості Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Дод.точки доступу: Chesnokova, A. Чеснокова Ганна Віллі ван Пір Є примірники у відділах: всього 1 Вільні: 1

Насмінчук, І.     Концепт "свій/чужий" у публіцистиці Олега Чорногуза [Електронний ресурс] / І. Насмінчук. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2019. - Том 25, № 1. - С. 48-52. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): публіцистика -- концепт -- свій -- чужий -- іронія -- сарказм -- традиція -- ментальність Анотація: У статті на матеріалі збірки О. Чорногуза «Діти колонії» досліджується публіцистичний контекст дихотомії «свій/чужий», яка реалізується в етнічній, соціальній і міфологічній площинах і особливо актуалізується в умовах новітніх викликів, перед якими наразі стоїть Україна. Досліджуваною проблемою є розширення функціонування опозиції «свій/чужий» із етнічної, національної, релігійної сфери на сферу соціальну. Мета статті полягає в окресленні ідейно-естетичної значущості художньої опозиції «свій/чужий» в публіцистичному тексті. У результаті дослідження виявлено, як у конкретному публіцистичному тексті поєднуються традиції суспільного розуміння концепту «свій/чужий» з індивідуально-авторським підходом. Перевага надається семантичному полю «чужий», репрезентованому вітчизняним і зарубіжним політикумом. Акцентується увага на іронічних, сатиричних, саркастичних прийомах образності. Бінарну опозицію «свого/чужого» письменник інтерпретує з погляду особистого досвіду, почерпнутого зі спогадів батьків, односельців, а також із наполегливих студій над вітчизняними та інонаціональними документами. Письменник здійснює історичні та політичні екскурси, використовуючи іноземні джерела, включаючи російську, що стає запорукою об'єктивної оцінки соціальних процесів як в Україні, так і за її межами протягом довгої історії. Новизна дослідження повʼязана із реконструкцією світоглядно-естетичної концепції автора, згідно з якою опозиція «свій/чужий» стає маркером розрізнення на ментальному, психологічному, соціальному рівнях. Практичне значення дослідження полягає в тому, що виявлена система диференціації «свій/чужий», запропонована Олегом Чорногузом, може бути успішно використана як механізм національної ідентифікації, повернення до національних першоджерел, консолідації на основі національної приналежності в умовах глобалізаційних викликів сучасності. Зроблено висновок, що іронічні пасажі Чорногуза мають глибоку національну основу, підтверджують тяглість традиції, вони закріплені у досвіді народу, його характері і темпераменті. Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 Вільні: 1

Вірченко, Т.     Засади оцінки та канонізації драматургічних творів українськими публіцистами кінця XIX початку XX ст. [Електронний ресурс] / Т. Вірченко, Р. Козлов. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2019. - Том 25, № 3. - С. 113-119. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): українська драматургія -- літературний канон -- межа століть -- публіцистика -- літературна критика -- театральна критика Анотація: Предметом дослідження є драматургічний канон, проблема якого є нагальною для кожної нації. Як доволі мінливе явище театр різко реагує на соціальний запит. Тому важливо усвідомлювати ті критерії та засади, за якими можуть бути оцінені драматургічні твори, придатні для входження в національний канон. Метою розвідки є виокремлення на матеріалі публіцистики кінця XIX – початку XX століття критеріїв канону драматургічних творів, критеріїв, перевірених не тільки часом, а й інтелектом. Досвід українських публіцистів кінця ХІХ – початку ХХ ст. у цій галузі є надзвичайно важливим. Розділені в державному і в етнічному сенсі, українці виробляли систему спільних кодів, зокрема й культурних. Причому переважно брали за взірець досвід сформованих історичних націй зі сталою театральною історією. В результаті дослідження з’ясовано, що розробка таких засадничих кодів велася одночасно в кількох напрямах. Це і вироблення принципів оцінки поетичної мови, і встановлення вимог до особистості автора, і відбір оригінальних творів національної літератури як взірцевих, і формування жанрового репертуару театрів. Через специфіку тогочасного розуміння просвітницької ролі драматичної літератури та вистав варто говорити і про ідеологічну частину вимог до якісного художнього твору. Актуальний ідейний зміст розглядався (Іван Франко, Микола Євшан, Леся Українка) як обов’язковий чинник успіху твору. Однак він повинен не зумовлювати дидактизм, а служити радше ілюстративним матеріалом. Сергій Єфремов, говорячи про українську драматургію зазначеного періоду вже з позицій історика літератури, головну увагу зосереджував на сценічності та змісто-формальній цілісності п’єси. Виявлені критерії формування канону становлять новизну дослідження та його практичне значення, ставши мірилом оцінки тих творів, що ними можна розширити український драматургічний канон. Загалом формування канону є позитивно-дискутивним явищем, адже приводить до пошуку точок дотику і відновлення цілісності роз’єднаної національної літератури та культури Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Дод.точки доступу: Козлов, Р. Є примірники у відділах: всього 1 Вільні: 1

Шаповал, М.     Художня біографія інтелектуала у драматургії С. Росовецького [Електронний ресурс] / М. Шаповал. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2020. - Том 26, № 1. - С. 1-10. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): художня біографія -- драматургія -- приватна біографія -- інтелектуальна драма -- антропологізація ідеи -- метажанр Анотація: Глобальна тенденція оцифрування та оприлюднення історичних джерел, зокрема тих, що стосуються художньої літератури та ї ї функціонування у різні епохи, спонукає до постіи ного переосмислення читачем життя та діяльності осіб, які є прототипами персонажів літературних творів. Як наслідок, пов’язании з реальним життям і закорінении у минулому художніи образ генерує суголоснии літературнии сюжет у формі художньої біографії . Кількість і різноманітність такої літератури, зокрема драматургії , невпинно зростає, що визначає актуальність цього дослідження. За останні десятиліття біографічна художня література кардинально змінила свої обриси, збагатилася численними жанровими різновидами та модифікаціями, і цеи процес далекии від завершення. Для ї ї позначення запроваджено термін «метажанр художньої біографії », що підкреслює масштаб названого явища і дає змогу окреслити предмет дослідження — художнє зображення біографії інтелектуала в сучасніи украї нськіи драматургії , а також уточнити розуміння концепту «інтелектуал» і проблематизувати шляхи та способи зображення персонажа такого типу. Метою статті є виявлення жанрово-стильової єдності сучасної украї нської драматургії про інтелектуалів і доведення доцільності застосування до неї популярних у суміжних галузях знань (історії , філософії , мистецтвознавстві) інтерпретаціи них підходів, зокрема вперше запропоновано виокремлення на матеріалі творчості украї нських письменників (С. Росовецькии ) таких жанрових різновидів, як приватна художня біографія та інтелектуальна художня біографія. У результаті дослідження з’ясовано, що інтерес до художньої біографії інтелектуала пов’язании із загальною тенденцією до антропологізації наукового знання, з підвищенням зацікавленості аудиторії індивідуальним, особистим в історії та сучасності, з переважанням емоціи ного складника в сучасних медіи них дискурсах, що приводить до актуалізації емоціи но наснаженого наративу життєпису інтелектуала, якии нині часто звучить трагічними нотами в контексті катастрофічного минулого украї нської науки і культури Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 Вільні: 1

Трищенко, І.     Семантичний контраст і нерівність в позиції звертання (на матеріалі англомовної художньої прози) [Електронний ресурс] / І. Трищенко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2020. - Том 26, № 2. - С. 66-72. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): семантичний контраст і нерівність -- художній текст -- звертання -- оцінний компонент -- контекст Анотація: Стаття присвячена актуалізації в позиції звертання стилістичних прии омів, які базуються на семантичному контрасті і нерівності. Зокрема, предметом дослідження є функціонування вказаних звертань в художньому тексті. Актуальність теми зумовлена необхідністю отримання нових поглиблених знань про експресивні засоби художнього тексту, які є вкраи важливими для и ого адекватного розуміння, інтерпретації і перекладу. Мета цієї статті: дослідити функціонування звертань, у яких актуалізуються побудовані на семантичному контрасті і нерівності стилістичні прии оми. В ході дослідження застосовувались методи семантичного, контекстуального аналізу і елементи прагматичного аналізу. Серед контрастних звертань спочатку аналізуються іронічні звертання, які часто включають оціннии компонент конотації . В залежності від контексту оціннии компонент в таких звертаннях може змінювати свіи знак на протилежнии : з негативного на позитивнии і навпаки. Розглядаються приклади нереферентного вживання звертань для створення іронічного смислу. При аналізі оксиморонів-звертань застосовуються положення теорії семантичної комбінаторики М. В. Нікітіна. Встановлюється, що відношення контрадикторності можуть виникати не тільки всередині синтагми-звертання, але і між звертанням та іншою частиною висловлювання. Характеризуються типи такої контрадикторності, а саме: семантична і стилістична. Аналізуються типи градації і частотність ї х актуалізації в позиції звертання. Окрім цього, виявляються можливості розташування звертань — компонентів градації в тексті (контактне і дистантне). Визначається роль авторського мовлення в адекватніи емінтерпретації емоціи но-оцінних звертань, які є компонентами градації . Вживання вказаних вище стилістичних прии омів в звертаннях поєднується з оцінним компонентом, сигналізуючи про позитивне чи негативне ставлення мовця до адресата і про певну реакцію мовця на конкретну ситуацію спілкування. Подальше вивчення звертань перспективне у взаємозв’язку з іншими засобами вираження категорії адресатності, а також в плані виявлення ї х жанрової специфіки і особливостеи актуалізації інших стилістичних прии омів в позиції звертання. Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1) Вільні: ГП ЧЗ (1)

Бойко, Н.     Іронічність як відчуття дійсності (на прикладі малої прози О. Кониського) [Електронний ресурс] / Н. Бойко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2020. - Том 26, № 4. - С. 124-130. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): іронія -- іроніст -- протагоніст -- резонер -- оповідання -- дешифрування Анотація: У статті проаналізовано малу прозу О. Кониського з погляду функціонування в ніи іронії . С. К’єркегор метафорично порівнював ї ї з божественним безумством, яка, як розбуялии Тамерлан, не залишає каменю на камені, адже в «іронії негативність бере гору над позитивністю, свобода — над необхідністю». У сучасному літературознавстві іронія розглядається, з одного боку, як естетична категорія, характерна риса якої полягає у відсутності настанови розсмішити реципієнта; ідеться про авторське сприи няття діи сності («іронічнии смисл» за С. Походнею). З іншого — як стилістична фігура (троп), в основі якої лежить інакомовлення і яка розкриває потенціал авторського стилю. Проте в обох випадках для розуміння справжнього сенсу іронічного висловлювання необхідна наявність контексту, якии є и ого основним семантичним тлом. У низці творів О. Кониського іронія служить засобом увиразнення певних рис характеру и поведінки персонажа і виражається за допомогою епітетів, порівнянь, метафор. Рідше вона стає сюжетотвірним чинником, як в оповіданні «І ми — люде!» Предмет дослідження — іронія як двопланове висловлювання, для розуміння прихованого змісту якого першорядного значення набуває контекст. Об’єкт літературознавчого аналізу — мала проза О. Кониського, що досі не розглядалась у цьому аспекті, власне, цим і зумовлена новизна дослідження. Мета статті полягає у з’ясуванні місця та ролі іронії в маліи прозі письменника. Окреслена мета передбачає вирішення таких завдань: простежити появу іронії в маліи прозі письменника; виявити залежність форми іронічного висловлювання від авторської позиції , и ого ставлення до діи сності; з’ясувати вплив авторського іронічного підходу на формозмістові риси твору. У результаті проведеного аналізу шляхом залучення підходів біографічного, історико-літературного, емпіричного методів дослідження вдалося з’ясувати: попри те, що іронія не є домінантною рисою світогляду О. Кониського, у и ого маліи прозі виокремлюються твори, у яких наявна текстуальна іронія, що близька до метафори. Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1) Вільні: ГП ЧЗ (1)

Васьків, М.     Особливості журналістських публікацій В’ячеслава Медведя — колумніста [Електронний ресурс] / М. Васьків. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2020. - Том 26, № 4. - С. 159-171. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): В’ячеслав Медвідь -- колумністика -- есеї стика -- рубрика -- періодичність Анотація: Предметом дослідження у статті є специфіка украї нської письменницької колумністики. Основною проблемою статті стало з’ясування причин розквіту украї нської колумністики на перехресті художньої літератури і журналістики, окреслення основного кола ї ї тем, мотивів, образів на прикладі публікаціи В. Медведя. Об’єктом дослідження украї нських науковців були лише окремі теоретичні аспекти авторських колонок у вітчизняних часописах, без ґрунтовного аналізу конкретних журналістських творів, тому детальна характеристика колумністського доробку письменника зумовила наукову новизну статті. Метою статті є всебічне дослідження індивідуальної неповторності контенту в авторських колонках В. Медведя на тлі розвитку вітчизняної колумністики и журналістики 1990–2000-х років. Для цього застосовувалися культурно-історичнии метод для визначення причин написання і контексту конкретних публікаціи колумніста, ї х місця и ролі у творчості письменника, інтелектуальному бутті украї нського суспільства; філологічнии метод — для аналізу текстів цих публікаціи ; компаративістськии метод — для визначення спільного і відмінного в матеріалах авторських колонок В. Медведя та інших украї нських письменників зазначеного періоду. Підсумком дослідження стали такі результати: 1. Серед різних визначень авторської колонки для украї нської колумністики наи більш прии нятним є розуміння ї ї як рубрики, у яку вміщуються твори різних жанрів, але в конкретніи колонці — твори одного жанру и однієї стилістики, у чому переконує доробок В. Медведя. У рубриках «Літературні сторінки» і «Книжник-review» В. Медвідь виявляє себе як літературнии критик, публікуючи в першіи із них рецензії на антології сучасної літератури і короткі літературні портрети сучасників — у другіи . Публікації в колонках «З вершин і низин» та «Світло і тінь» відзначаються описовим, есеї стичним характером. 2. Колумністика В. Медведя виникає як синтез суспільної уваги до ключових соціальних і морально-етичних проблем, неупередженого авторського світогляду та неповторного притчевого стилю письменника-публіциста. 3. Констатується, що популярністю в читачів часописів користуються публікації з чіткими, переважно спрощеними, висновками, так само чіткими акцентами в поділі на позитив і негатив, тому колумністика В. Медведя не мала великого успіху в загалу. Й ого письмо вимагає високого інтелектуального рівня читачів, призначене для вузької елітарної публіки. Практичне значення статті полягає в можливості використання ї ї результатів у працях із журналістської жанрології , історії украї нської журналістики и літератури межі ХХ–ХХІ століть, при вивченні творчості В. Медведя Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 : ГП ЧЗ (1) Вільні: ГП ЧЗ (1)

Шимчишин, М.     Реалії пострасової Америки в романі М. Томаса "Пропащий" [Електронний ресурс] / М. Шимчишин. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2021. - Том 27, № 2. - С. 51-56. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): пострасова Америка -- роман «Пропащий» -- расова ідентичність -- расовий Інший -- інтертекстуальність Анотація: Актуальність та новизна запропонованої статті полягає у використанні теоріи пострасовості для осмислення постмодерної суб’єктності. Мета статті – проаналізувати роман М. Томаса «Пропащии » крізь постідентичнісну герменевтику. Увагу акцентовано на расовіи ідентичності в реаліях сучасного американського суспільства. Предмет наукової праці становить расова ідентичність у контексті сучасної політики так званої «расової толерантності». В украї нському літературознавстві творчість М. Томаса мало вивчена, так само, як і теорії пострасовості. У статті використано методи прискіпливого читання, герменевтичнии та культорологічнии . Зроблено висновок, що роман Маи кла Томаса «Пропащии » належить до корпусу тих текстів, які розвінчують політичнии конструкт пострасової Америки. Роман по-новому акцентує змалювання расових відносин у США, питання класової стратифікації , доступу до освіти, загального блага і врешті кризу американської мрії . Крім того, підкреслено нове розуміння самості чорношкірих, а саме відхід від ідеї расового покликання чи визначної місії афро-американців у подоланні упослідження. Через модус резистентності головного персонажа до запропонованих и ому моделеи поведінки передано намагання оповідача знаи ти своє місце у світі и при цьому не наслідувати суспільні ролі, визначені ідеологією владної білої більшості. Форма внутрішнього монологу допомагає зосередитися на минулому оповідача, яке він постіи но переглядає. Автор описує приховані, а іноді и справді невидимі, але відчутні для расового Іншого, дискримінаціи ні практики. Прагнення головного персонажа самовиразитися і при цьому не відповідати тим сподіванням, які традиціи но покладалися на представників и ого раси становить основну проблематику роману. Бути собою в реаліях тоталітарних дискурсів не зовсім просто, хоча і можливо. Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1) Вільні: Online (1)

Юрчишин, В.     Типологія сатиричних інтерпретацій у британському медійному дискурсі [Електронний ресурс] / В. Юрчишин. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2021. - Том 27, № 2. - С. 77-85. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): сатира -- теорія релевантності -- контекстуальні ресурси -- сатирична інтерпретація -- сатиричні інтенції Анотація: Предметом дослідження є типи інтерпретації сатири у британському медійному дискурсі. Матеріалом дослідження є тексти статей британського сатиричного журналу «Private Eye» за 2020 р. на соціально-політичну тематику. Метою дослідження є виокремити типи сатиричних інтерпретацій у британському медійному дискурсі на основі порядку активації контекстуальних ресурсів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю поглиблення знань про механізми інтерпретації сатири, які є важливими для правильного розуміння сатиричної критики. У ході дослідження застосувалися методи дискурсаналізу та функціонально-прагматичний аналіз. У результаті дослідження на основі теорії релевантності визначено роль контекстуальної інформації під час інтерпретації сатири, зокрема виокремлено шість типів контекстуальних ресурсів, які вступають в дію під час інтерпретації сатири підтверджуючи, суперечачи чи взаємодіючи з існуючими припущеннями для утворення нових контекстуальних імплікаціи . Встановлено, що на практиці можливі випадки, коли задіюються декілька контекстуальних ресурсів у лініи ному порядку, або ж вступають в дію всі шість контекстуальних ресурсів у паралельному порядку на етапах усунення двозначності та встановлення відсилань для отримання контекстуальних імплікаціи , а також для виведення експлікатур та імплікатур. З’ясовано, що апеляція до контекстуальної інформації сприяє виявленню сатиричних інтенціи автора, економлячи інтерпретацій ні зусилля і збільшуючи когнітивнии ефект. Беручи до уваги порядок активації контекстуальних ресурсів та природу взаємодії контекстуальних ресурсів із експліцитно вираженою інформацією, виокремлено такі типи інтерпретації сатири у британському медіи ному дискурсі: а) сатирична інтерпретація, коли сатиричні інтенції є очевидними на початку інтерпретації висловлення; б) сатирична інтерпретація, де сатиричні інтенції стають очевидними у середині процесу експліцитної інтерпретації висловлення; в) експліцитна інтерпретація та сатирична інтерпретація відбуваються паралельно; г) сатиричні інтенції стають очевидними в кінці інтерпретації сатиричних висловлень. Перспективами подальших розвідок є виокремлення прототипних та периферіи них типів сатиричних інтерпретаціи медіи ному дискурсі, а також визначенні впливу типу інтерпретації на когнітивнии ефект сатиричного висловлення Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1) Вільні: Online (1)

Katerynych, P.     Educational journalism in Ukraine (results of content analysis) [Електронний ресурс] = Освітня журналістика в Україні (Результати контент-аналізу) / P. Katerynych. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2021. - Том 27, № 2. - С. 86-95. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): освітня журналістика -- освітній журналіст -- контент-аналіз -- освітня журналістика в Україні Анотація: У статті описано теоретичні підходи до розуміння освітньоí журналістики, схарактеризовано поняття освітньоí журналістики в украí нському та світовому медіапросторі, побудовано модель впливу сторонніх факторів на висвітлення питань освіти у ЗМІ. Мета дослідження — 1) вивчення теоретичних розробок та підходів до функціонування освітньоí журналістики в медіа середовищі; 2) простежити жанрові та тематичні особливості аналізованих освітніх ЗМІ (на прикладі «Педпреса», «Освіта.ua», «НУШ», «Освіторія»). Методом дослідження є контент-аналіз спеціалізованих ЗМІ освітньоí тематики. Ці ЗМІ мають регулярне наповнення різножанровим і різнотематичним контентом освітньоí тематики, активно застосовують інструменти для створення мультимедіи ного контенту, мають наи вищии трафік в сегменті інтернет-ЗМІ освітнього профілю (за даними сервісу статистики «Similar Web». Серед проаналізованого контенту чотирьох інтернет-видань освітньоí спеціалізаціí (3352 публікаціí ) встановлено, що за жанровою структурою превалюють замітки (2714; 80,9%), відчувається брак репортажів (56; 1,7%) та інтерв’ю (130; 3,9%). Слабка присутність аналітичних жанрів особливо відчутна стосовно тем дошкільноí , інклюзивноí та професіи но-технічноí освіти. Контент-аналіз матеріалів групи 1 (2366 матеріалів, 70,6% від усієí вибірки у двох групах) показав, що наи більша кількість матеріалів за аналізовании період стосувалася тем початковоí та середньоí освіти (1131 матеріал, 47,8%), наи менша – професійно-технічноí освіти (131, 5,5%). Аналіз матеріалів у другіи групі (29,4% від аналізованих матеріалів в обох групах) показав, що превалює тема початковоí освіти (401 матеріал, 40,7%), значною є доля матеріалів, що стосуються дистанціи ноí освіти (16,7% у «НУШ» та 16,9% в «Освіторіí »). Більшість матеріалів «Педпреси» (83%), а також значна частина «Освіти.ua» (63%) є запозиченням або доповненим матеріалом, отриманим із саи тів МОНУ, УЦОЯО чи інших джерел. Ці результати становлять практичне значення дослідження Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Дод.точки доступу: Катеринич Петро Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1) Вільні: Online (1)

Вірченко, Т.     "Синя книжечка" Василя Стефаника: поетика серіальності / мозаїчності [Електронний ресурс] / Т. Вірченко. - Електронні текстові дані // Синопсис: текст, контекст, медіа : електронний фаховий журнал. - 2021. - Том 27, № 3. - С. 136-140. - Бібліогр. в кінці ст. . - ISSN 2311-259Х Кл.слова (ненормовані): художність -- візуальність -- поетика кінематографу Анотація: Розкодування художності, розуміння сценічної долі творів літератури, розширення меж наповненості змісту поняття «поетика», переосмислення індивідуального стилю письменника можливе в різнии спосіб. Один із них — дослідження кінопоетики як окремого літературного твору, так і цілої збірки, творчості письменника загалом. Усе це зумовлює актуальність розвідки. Вивчення стану розробки проблеми засвідчує увагу вчених — представників різних наукових шкіл Украї ни (Л. Горболіс, С. Кирилюк, Н. Мочернюк) — до аспектів інтермедіальності творчості В. Стефаника, що увиразнює актуальність дослідження. Визнання факту невипадкового розташування образків В. Стефаника у збірці «Синя книжечка», завдяки дослідницькій праці В. Єрмак, визначає мету наукового пошуку — окреслити прикметні ознаки поетики кінематографу. Для досягнення мети варто здійснити дослідження кожного елемента новели з точки зору візуалізації . Для цього варто використовувати структурно-семіотичний і поетологічний методи. У результаті аналізу кожної новели виявлено низку закономірностей : 1) письменник не лише вводить персонажа в життєвии контекст, а и візуалізує місце дії («Синя книжечка, «Стратився», «У корчмі»); 2) визначальні художні деталі та емоційний стан персонажа здебільшого подано крупним планом («Виводили з села», «Осінь», «Сама-саміська»); 3) кадри сповнені звуків і кольорів («Синя книжечка», «Побожна», «Катруся»); 4) темп кадрів уповільнений , завдяки чому у свідомості читача з’являється візуальнии образ, який провокує реципієнта до емоційної роботи («Виводили з села»); 5) кожнии образок має циклічну побудову, тоді як уся збірка є свідченням застосування поетики серіальності; 6) образки зчеплені між собою емоціи но, тонально, змістово («Виводили з села», «Стратився», «У корчмі», «Лесева фамілія», «Мамин синок»); 7) збірка має художню єдність завдяки спільним символам, багатому візуальному потенціалу. Зважаючи на отримані висновки, є підстави твердити, що на увагу з позицій візуальності заслуговує весь корпус літературних творів В. Стефаника Перейти до зовнішнього ресурсу https://synopsis.kubg.edu.ua Є примірники у відділах: всього 1 : Online (1) Вільні: Online (1)